«Галицька різанина» (1846)

Галицьке повстання 1846 року. Художник Ян Левицький

Під назвою «Галицька різанина» увійшло в історію галицькее селянське повстання на теренах Західної Галичини в лютому—березні 1846 року, що представляло собою хвилю масових погромів і вбивств місцевої шляхти, знаті, урядовців та священиків. Одним з найвідоміших ватажків селянських загонів був Якуб Шеля.

Рішеннями Віденського конгресу 1815 року місто Краків з прилеглою до нього територією був оголошений «Вільним, незалежним і строго нейтральним містом» під заступництвом Російської імперії, Австрії і Пруссії, які розділили між собою територію колись єдиної Польської держави ще в кінці XVIII століття. Ці держави зобов’язалися поважати нейтралітет Вільного міста і не вводити його територію свої війська ні за яких умов.

Ситуацію надзвичайно ускладнили події, пов’язані з Польським повстанням 1830 року, коли з територією Краківської республіки здійснювалася контрабанда зброї в Царство Польське. Тут набиралися добровольці, які поповнювали ряди повстанців. А після поразки повстання Краків прийняв численних біженців, тож фактично став центром польського підпілля і емігрантської діяльності.

У жовтні 1835 року Росія, Австрія і Пруссія підписали таємну угоду, що передбачала окупацію Вільного міста у разі проведення там польських сепаратистських акцій. В лютому 1836 року для цього представився привід, і в Краків увійшли австрійські, а пізніше — російські та пруські війська.

Це занепокоїло Західну Європу, яка, в першу чергу, побоювалася подальшого посилення впливу Російської імперії на цей регіон. Були проведені переговори. В результаті дипломатичного тиску Франції та Англії Росія і Пруссія вивели свої війська з міста. Але австрійська окупація тривала до 1841 року.

Тим часом, після поразки повстання 1830 року Краків перетворився в основний центр польського підпілля. Тут з великим розмахом діяли емісари польської еміграції, за участю яких у Кракові був створений Революційний комітет, який підготував нове повстання, призначене на ніч з 21 на 22 лютого 1846 року.

Арешти серед організаторів на польських землях, що перебували під управлінням Росії і Пруссії, дозволили придушити це повстання в зародку. Але на території австрійської Галичини повстання отримало більш широкий розмах, і, щоб якнайшвидше придушити його – австрійська влада спровокувала та підтримала антипольські селянські виступи.

Австрйці в якості протидії змовникам використовували невдоволення місцевих селян, поширюючи чутки про те, що польська шляхта нібито планує посилювати гноблення селянства. Крім того, селянам дали зрозуміти, що вони можуть вбивати своїх панів не лише безкарно, а й навіть за винагороду. Тим самим було дано потужний поштовх до вбивств і грабунків дворянських маєтків. Галицькі селяни, що піднялися проти поміщиків, фактично виявилися союзниками австрійського уряду.

«Галицька різанина» розпочалася 19 лютого 1846 року. Озброєні загони селян пограбували і знищили протягом декількох днів лютого-березня більше 500 маєтків (в районі Тарнува було знищено, більш ніж 90% садиб). Погроми охопили райони Тарнува, Санока, Нови-Сонча та інших міст. Загалом було вбито, часто найжорстокішим способом (звідси і назва цих подій «різанина»), від 1200 до 3000 поляків, майже виключно представників шляхти, знаті, державних чиновників, священиків.

Селяни з особливою жорстокістю вбивали своїх господарів і польських повстанців, у тому числі відрізали або відпилювали їм голови. Австрійці ж за убитих виплачували повсталим грошову винагороду. Так як тплата за мертвих була вище в 2 і більше рази, ніж оплата за поранених чи знівечених, багато схоплених поляків, що звозилися у Тарнув, побивалося прямо на порозі будинку австрійської адміністрації в центрі міста. За спогадами очевидців, це носило такого масового характеру, що кров текла по вулицях міста.

Жертви різанини були поховані в братських могилах, де пізніше виникло Старе кладовище Тарнува.

Коли краківське повстання було придушене, австрійська армія в короткі терміни відновила спокій і порядок. Повсталих галичан знову повернули до праці на користь панів, але вже не польських, а австрійських.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *