Якою Росією нас лякають?

Якою Росією нас лякають?

Залякування Росією перетворилося для національно стурбованих українських політиків та ідеологів в головний ідеологічний пріоритет. Важко навіть уявити, чим би вони виправдовували свою нездатність керувати країною, якщо б не було Росії. Причому не стільки реальної, скільки вигаданої. Такої Росії, якою лякають бідного українського обивателя, просто не існує.

Передачі ТБ-каналів нагадують рапорти передвоєнного часу. На одному – на повному серйозі обговорюють тему війни з Росією. На іншому – повторюють афоризм «хочеш миру, готуйся до війни». На третьому – показують маневри бронетанкових і авіаційних підрозділів на кримському та яворівському полігонах, де демонструють нові зразки зброї…

Вивчаючи коментарі на газову тему, важко не помітити, що президент і його команда глибоко розчаровані конструктивною позицією Росії, яка не подала Україні штрафних санкцій за недобір газу. Це позбавило їх приводів для роздування скандалу і звинувачення «північного сусіда» в газовому шантажі.

На каналі «Україна» обговорюється питання: чи можлива війна між Росією і Україною через Крим? Те, що переважній більшості українців і росіян не може привидітися йому і в страшному сні, ведучому передачі Савіка Шустера здається цілком імовірним. Він з підкресленою заклопотаністю спантеличував цим питанням кожного із співрозмовників. Позитивної відповіді не послідувало навіть від Володимира Буковського. Висновок адже ясний, війна неможлива. Висновок — так. Але скільки гидоти на адресу Росії та її керівництва ведучому вдалося витягнути з учасників передачі!.. Не знаю, наскільки щирий Савік Шустер у виконанні «просвітницької» місії на Україні. Не знаю, ким вона на нього покладена. Але нітрохи не сумніваюся, що основний її зміст полягає в активізації процесу відриву України від Росії і зближення із Заходом. Яким чином він опинився на каналі «Україна», власниками і господарями якого є люди з Партії регіонів? Як пояснити цей дивний альянс західника і проросійською, здавалося б, політичної сили?

Не встиг український обиватель зітхнути з полегшенням від того, що війни з Росією таки не буде, як його приголомшує відозва української інтелігенції до світової громадськості. Благородний гнів викликав російський закон про регламентації застосування збройних сил за межами країни, прийнятий Держдумою в першому читанні. Чому ж така вибірковість? США мають військові бази й ведуть зі своїми союзниками перманентні війни по всьому світу, але «суверенна совість» української націонал-патріотичної інтелігенції повстає тільки проти того, що робить Росія.

Приблизно так українські офіційні ідеологи говорять і про події на Кавказі в серпні 2008 року. В ліпшому разі називають російсько-грузинським військовим конфліктом, жертвою якого видається виключно Грузія. Я був у Південній Осетії через кілька днів після цієї швидкоплинної війни і бачив, у що перетворило воїнство Саакашвілі Цхінвал. Він скидався на Сталінград часів Великої Вітчизняної. Весь світ вже визнав: це була авантюра Саакашвілі, а «помаранчеві» його «куми» продовжують говорити про російську агресію…

Народний депутат Тарас Чорновіл з екрану телевізора стверджує, що приєднання Західної України у 1939 р. було «окупацією» з боку Москви, і одночасно обурюється, що суміжні західні країни досі вважають ці землі своїми. Але якщо на весь світ кричати про «злочинну змову Гітлера і Сталіна» по територіальному розділу в Європі, а введення радянських військ на західноукраїнські землі називати окупацією, чи варто дивуватися, що і сусіди отримують підстави для подібних претензій? А може, ви відмовитеся від незаконних надбань Радянської влади, повернетеся у своє державно-територіальне минуле? Не дають відповіді…

В мене немає упередження проти Заходу, хоча немає і раболіпства. Для мене неприйнятна їх світоглядна ортодоксальність, обзивання прихильників дружби з Росією її «п’ятою колоною». Якщо виходити з такої логіки, ті, хто прагне в НАТО, є «п’ятою колоною» США і Заходу. Але в такому разі виявиться, що вся наша країна складається з двох «п’ятих колон».

Припустимо, що нас таки переведуть з європейської передпокою до вітальні. Це хіба скасує існування Росії? Україна отримає нових сусідів? Націоналістам наплювати, що нинішні росіяни на третину складаються з колишніх українців, а останні теж на третину, якщо не більше, з росіян? Їх право. В чомусь їх навіть можна зрозуміти. Особливо галичан — у них почуття спорідненості наших народів по суті ніколи і не було. Може, за винятком таких великих гуманістів, як Іван Франко. Та й рани, отримані після Великої Вітчизняної війни, ще болять. Але при чому тут Росія та росіяни?

Не треба придумувати неіснуючу Росію і боротися з нею. Можна надірватися.

Петро Толочко,
академік, директор Інституту археології НАН України
Газета «Наша справа», 2009



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!