Гетьман Іван Степанович Мазепа: яскрава постать, трагічна доля, повчальна історія

Дожилися… Дітям в школах тепер доручають готувати реферати про Мазепу. Бо це тепер наш «національний герой»…  Я не маю нічого проти вивчення історії й зокрема біографій видатних державних діячів, але нащо дітям такі приклади? Нащо видумувати отаких «героїв» як Іван Мазепа? Хіба в нас нема справжніх героїв?.. Зрозуміло, що вся справа у так званій «політичній доцільності». Є курс на «європейську та євроатлантичну інтеграцію», є потреба зробити з України колоніальний придаток «цивілізованого світу», а з українського народу — зомбований натовп, згодний воювати зі своїми братами заради прибутків транснаціональних корпорацій… У такій ситуації орієнтування виховання на Мазепу, Бандеру, Шухевича — дійсно є зрозумілим. Нашим дітям намагаються втлумачити, що в України є якась зовсім окрема історія — окрема в першу чергу ві історії руської та російської. І для цього в хід йде відверте перекручування історичних фактів, а буває й просто брехня…

Але проти навчальної програми не попреш. Сказано «реферат про Мазепу на понеділок» — має бути такий реферат у понеділок… Ну, то хай хоч цей реферат буде правдивим, а не таким, якими засмічені навчальні посібники та варезні портали… Отож, от вам, діточки, неупереджена історія життя, пригод та страждань Івана Степановича Мазепи. Беріть, будь ласка, читайте, навчайтеся, робіть висновки. Нехай ваше життя не буде схоже та цю трагедію, і нехай ваші нащадки згадуватимуть про вас із повагою і вдячністю — просто так, а не за розпорядженням Міністерства освіти.

=========================

Гетьман Іван Степанович Мазепа

Гетьман Іван Степанович Мазепа:
яскрава постать, трагічна доля, повчальна історія

(реферат)

Іван Степанович Мазепа є, мабуть, найбільш неоднозначним і суперечливим діячем у всій історії України. З одного боку Мазепа був одним з найбагатіших феодалів Російської імперії, одним з найбільших землевласників та одним з найосвічченіших аристократів Європи 18 сторіччя; до певного часу його дуже цінував Російський імператор Петро Перший; духовенство було вдячне йому за великі пожертви на реконструкцію та побудову православних храмів… Проте, з іншого боку за панську пихатість та інтриганство Мазепу відверто не поважали козаки, а селяни не любили за здирництво та постійні утиски.

Народився Іван Мазепа на хуторі Мазепинці Київського воєводства неподалік Білої Церкви (в той час це були володіння Речі Посполитої). Рік народження в точності невідомий (орієнтовно 1629). За наказом свого батька Іван відправився до двору польського короля Яна II Казимира, де певний час служив в числі «покоєвих» дворян. Початкову освіту отримав в католицькому Ієзуїтському колегіумі. Потім, як у той час належало польському шляхтичеві, продовжив своє навчання в Західній Європі (зокрема у Голландії, Франції, Німеччині, Італії). Там вивчав основи фортифікації, гарматну справу та інші науки. Був дуже освіченою людиною для свого часу: вільно володів, окрім руської (російсько-української), польською, латинською, німецькою та італійською мовами, непогано знав голландську, французьку, татарську, добре розбирався у філософії та історії, музиці і поезії, писав вірші.

Після повернення на Україну Іван Мазепа служив гетьману Правобережжя Петру Дорошенку. Одного разу прямуючи до Криму (за деякими джерелами, з ясиром — тобто з українськими селянами та козаками, призначеними для продажу туркам в якості рабів), Мазепа потрапив у полон до легендарного козачого отамана — народного месника і визволителя полонених — Івана Сірка, який, зваживши на освіченість молодого шляхтича, залишив його в живих і передав гетьману Лівобережжя Івану Самойловичу. Мазепі вдалося увійти в довіру до Самойловича, швидко просунутися по службі і стати генеральним осавулом.

Згодом Мазепа зрадив гетьмана Самойловича і взяв участь у змові проти нього (за мазепинським наклепом гетьмана було засуджено до заслання у Сибір). Одночасно увійшов у довіру до впливово аристократа Василя Голіцина, який рекомендував козацькій старшині обрати Мазепу гетьманом, що й відбулося на Коломацькій раді в липні 1687 року.

У 1689 році Мазепа очолив козацьку делегацію в Москві. Там Мазепі вдалося здобути прихильність царя, який не тільки залишив його гетьманом, а й сповна довіряв йому, жалував всілякі нагороди й почесті. Тривалий час Іван Мазепа був одним з найближчих сподвижників Петра Першого і багато зробив для економічного підйому Лівобережної України. За численні заслуги перед Росією Мазепа (другим в імперії) був нагороджений вищою російською нагородою — орденом Святого Андрія Первозванного.

Іван Мазепа брав участь у військовій кампанії 1705 року проти короля Швеції Карла XII на підтримку короля Польщі Августа II, у той час союзника Петра I. У 1706 році Мазепа здійснив зміцнення Печерської фортеці у Києві.

У 1707 році вступив в таємні зрадницькі переговори зі шведським королем Карлом XII і новим польським королем Станіславом Лещинским, просячи собі титул князя і права на Вітебськ і Полоцьк, обіцяючи в обмін Польському королівству Київ, Чернігів і Смоленськ. Урешті, під час Північної війни, в жовтні 1708 року, Мазепа разом із своєю особистою охороною (близько 2 тисяч сердюків-найманців) відкрито перейшов на сторону шведів і за дорученням Карла XII почав розсилати Україною заклики до шляхти та старшини, з метою підбурити козацтво до виступу проти царя. Проте жоден з українських козацьких полків зрадника-гетьмана не пітримав. Єдине підкріплення, що прибуло до Мазепи — близько двох тисяч запорожців з загону наказного отамана Пилипа Орлика (але, й з тих більшість потім повернулася до царя, коли той дарував помилування всім бунтівникам, що покаються).

Майже одразу, як стало відомо про зраду, козаки обрали собі нового гетьмана, а російська армія здійснила рейд на головний форпост Мазепи — гетьманську резиденцію Батурин. Гарнізон фортеці капітулював майже без спротиву і потрапив у полон, населення Батурина на кілька місяців було вигнане у навколішні села, укріплення було зруйновано, запаси провіанту, на які так розраховувала наступаюча шведська армія — конфісковано.

12 листопада 1708 року Київський Митрополит оголосив Мазепі церковну анафему. Безперечно, Іван Степанович був віруючою людиною і ця подія мала на нього вкрай сильний вплив. Колишній гетьман відчув всю трагічність своєї помилки і, як міг, намагався її виправити.

Важливо відмітити, що а ні сам Іван Мазепа а ні його козаки безпосередньо у бойових діях проти Російської армії та українських козаків участі не брали.

Зазвичай мазепинці займалися заготівлею провіанту для шведської армії, а також охороною шведських обозів та складів. Приймали участь у зведенні інженерних споруд (вали, редути, паркани, переправи тощо). Шведські офіцери у свої мемуарах згадували, що «старий Мазепа» навіть заважав їм воювати у повну силу, то просячи не бомбардирувати Полтаву, то милувати полонених чи берегти церкви…

Всі спроби Івана Мазепи замиритися з царем, православним духівництвом та козаками, всі спроби вступити в переговори про повернення в російське підданство — були знехтувані через принципову позицію Російського імператора.

Після розгрому шведів в знаменитій Полтавській битві, що відбулася 8 липня 1709 року, Мазепа разом зі шведським королем Карлом XII втік до Османської імперії і сховався в турецькій фортеці Бендери (нині Молдова). Там він тяжко захворів, а 8 вересня 1709 року — помер. Тут був похований. Згодом козаки Пилипа Орлика перевезли тіло в Галац (нині Румунія) в монастир святого Георгія. Але й мертве тіло Мазепи, як і його стражденна душа, не мало спокою. Через два роки турецькі мародери зруйнували могилу і козаки були змушені здійснити перепоховання…

В суспільно-політичному контексті постать Івана Степановича Мазепи завжди викликала протиречні оцінки. Були часи, коли Мазепу вважали вкрай аморальною людиною – без честі і совісті, професійним зрадником, хитрим пройдисвітом, відвертим ворогом держави та народу, і при цьому замовчували вагомість його внеску у духовно-релігійний, воєнний, економічний, культурний та науковий розвиток держави. Зараз, навпаки, Івана Мазепу оголошують ледь не національним героєм, що ніби мріяв про створення незалежної козацької (української) держави, називають провідником «європейських цінностей», з усіх сторін видатною особистістю, зразком, на якому слід виховувати патріотичні почуття української молоді. Слід розуміти, що всі ці крайнощі є політично мотивованим маніпуляціями, які на догоду «політичній доцільності» викривляють та примітивізують цікаву та повчальну історію життя видатного державного діяча, нашого співвітчизника, непересічної особистості з яскравою і водночас трагічною долею.

Використана література

Офіційний титул: «Пресветлейшего и державнейшего великого государя его царского величества Войск Запорожских гетман славного чина святого апостола Андрея и Белого Орла кавалер» (Універсали Івана Мазепи. 1687-1709. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського. Центральний державний історичний архів України. НТШ: Київ — Львів. — 2002).
Михайло Грушевський «Ілюстрована Історія України», друкарня Акціонерного товариства «Петро Барський», Київ, 1917.
Довідник з історії України./ Мазепа Іван Степанович. — Київ «Генеза», 2002. Стор. 438.
Субтельний Орест. Україна: Історія. –К.Либідь, 1993, с.28-29
Лекція проф. КНУ ім. Т.Шевченко – Сергійчука Володимира Івановича — «Іван Мазепа».
Крупницький Борис. «Гетьман Мазепа та його доба». -К: «Україна», 2001. 240 с. ISBN 966-524-097-8 с.22.

Степан Комірник


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!