Хотинська фортеця

Хотинська фортеця

Хотинська фортеця — фортеця XIII–XVIII століть у місті Хотині на Дністрі, що у Чернівецькій області. Є Державним історико-архітектурним заповідником.

Хотинська фортеця веде свою іцсторію від Хотинського форту, що був побудований у X столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв’язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано на фортецю, розміщувався на важливих транспортних шляхах, що з’єднували Київ із Пониззям (пізнішим Поділлям) і Придунав’ям.

Укріплення було споруджено на кам’янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра та долиною впадаючої дрібної притоки. Спочатку це був замкнений земляний вал з дерев’яними стінами й оборонними спорудами. Завданням форту була оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам’яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, та простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу.

Хотинська фортеця

Наприкінці XI століття Хотин належав до Теребовлянського князівства, у 1140-х роках він перейшов до Галицького, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств. У 1250–1264 роках король Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з’явилися семиметрова кам’яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення.

З кінця ХІІ століття на півдні Галицького князівства Галицько-Волинської держави починає формуватись земля з напівавтономним статусом. Після монголо-татарської навали зв’язки з галицько-волинськими землями послабилися, що призвело до їх фактичного відокремлення на початку XIV століття, та визнання зверхності Золотої Орди.

У середині XIV століття починається занепад Золотої Орди, в залежності від якої перебував край. У 1349 році Королівство Польське захопило Галицько-Волинське князівство. У цей же час на землях у басейні річки Молдова формується нова держава — Молдовське князівство.

Хотинська фортеця

На південному прикордонні Галицького князівства постає Шипинська земля — практично самостійна адміністративно-територіальна одиниця з власною самоуправою. Загальне керівництво землею здійснював воєвода. Хотинська фортеця була центром Хотинської волості («держави»), якою керував староста («державець»).

У 1340-х роках Хотин увійшов до складу Угорського королівства, а з 1375 року вже перебував у складі Молдавського князівства. Молдавський володар воєвода Стефан ІІІ значно розширив межі фортеці. Він особисто керував її реконструкцією. Було зведено прикрашений геометричними орнаментами мур завширшки 5-6 і висотою 40 метрів, п’ять башт, рівень двору фортеці підняли на 10 метрів і розділили на Княжий двір і двір Воїнів. Були викопані глибокі підвали для зберігання провіанту. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свого сьогоднішнього вигляду, крім південного прясла мурів та Південної (В’їзної) брами з дерев’яними мостами, зведеними на початку 18 століття турками. Упродовж 14–16 століть вона була резиденцією молдавських господарів.

У 1476 році фортеця відбила напад турецьких військ султана Мехмеда ІІ Фатіха. Проте на межі 15–16 століть Молдовська держава стала васалом Османської Порти та розмістила у Хотинських стінах яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці.

У 1538 році під проводом Яна Амора Тарновського місто Хотин було штурмом взято коронними військами. Вони зробили підкоп фортеці, зруйнували 3 башти, частину західної стіни. Після її здобуття, поляки відновили Хотинську цитадель у 1540–1544 роках, але згодом втратили її. 1561 року фортецю захопили війська під проводом польського шляхтича-авантюриста Ласького Альбрехта, новий тодішній господар Молдавії Яків Василакі Гераклід «Деспот» (союзник Ласького) віддав йому фортецю з навколишніми поселеннями у користування (комендантом фортеці був призначений Іван (Ян) П’ясецький — родич Дмитра Вишневецького). Через конфлікт між А. Лаським та «Деспотом» останній відібрав у поляка фортецю, що перший не пробачив, вирішивши організувати похід проти нього, залучивши через Івана П’ясецького до походу Дмитра Вишневецького. У 1563 році Дмитро Вишневецький з п’ятьма сотнями запорозьких козаків знову захопили фортецю й утримували її тривалий час.

У травні 1600 року після того, як війська правителя Валахії і Трансильванії Михая Хороброго захопили Сучаву, господар Молдови Ієремія Могила зі своїм оточенням, серед якого були його брат Симеон Могила (батько майбутнього київського митрополита Петра Могили) та колишній правитель Трансильванії Сигізмунд Баторій (племінник короля Польщі Стефана Баторія), знайшли прихисток у Хотинській фортеці, якою володіла тоді Польща.

У 1615 році польські війська знову прийшли у Хотин, а вже у 1620 турецька армія захопила місто. 1617 за Бушівським мирним договором землі Валахії та Молдавії, а також Хотин, відійшли під владу Османської імперії: Молдавське князівство стало васалом.

У 1621 році козацько-литовсько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного (40 тис.) та Яна Кароля Ходкевича (60 тис.) отримали перемогу в битві з турецько-татарськими (220 тис.) військами. У 1650 році хотинську фортецю було узято військом гетьмана Богдана Хмельницького.

Протягом останніх столітть Хотин кілька десятків разів переходив з одних рук до інших. Хотин брали у облогу і захоплювали польські, турецькі, російські та австрійські війська. Облозі Хотина російськими військами в 1739 році присвячена «Ода на взяття Хотина» Михайла Ломоносова.

Хотинська фортеця

Коли 1806 року розпочалася чергова російсько-турецька війна, царська армія здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812 року. За умовами договору вся територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської Імперії, отримавши назву Бессарабія.

До другої половини XIX століття Хотинська фортеця залишалася під наглядом російського військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи, перебудовувались оборонні споруди. Потім фортеця втратила своє оборонне значення.

Сьогодні Хотинська фортеця є Державним історико-архітектурним заповідником. Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги. Тут проводився міжнародний фестиваль з історичного середньовічного бою «Битва націй».

Фестиваль з історичного середньовічного бою «Битва націй»

У Хотинській фортеці знімалося багато популярних художніх кінострічок, зокрема це – «Захар Беркут» (1971), «Стріли Робін Гуда» (1975), «Д’Артаньян і три мушкетери» (1978), «Балада про доблесного лицаря Айвенго» (1982),«Чорна стріла» (1985), «Пригоди Квентіна Дорварда, стрілка королівської гвардії» (1988),«Лицарський замок» (1990), «Тарас Бульба»(2009).



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *