Українська імміграція до Канади: причини, наслідки, сьогодення

Історія імміграції українців до Канади

Канада — третя країна у світі за числом проживаючих там етнічних українців (після України та Російської Федерації). Канадські українці (руські, русини, руснаки) — це 9-та за чисельністю мовноетнічна група Канади і найбільша слов’янська діаспора на території цієї країни.

Звідки ж з`явилися українці у Північній Америці, що спонукало їх до такого масового переселення, і що являє із себе українська діаспора Канади на сучасному етапі – про це ви дізнаєтеся з нашої довідкової статті.

Історія імміграції українців до Канади

Як засвідчують архівні матеріали, окремі українці (у той час вони ідентифікували себе як русини або руські) почали прибувати до Канади у перших десятиріччях XIX століття, зокрема як вояки найманих швейцарських загонів, щоб захищати канадські володіння від наступу американців під час війни 1812 року. Одначе до 1891 поява переселенців з земель сучасної України мала поодинокий, епізодичний характер.

Масове переселення західноруських селян (українців) до Канади розпочалося наприкінці XIX ст., коли канадський уряд узявся активно заохочувати широкомасштабну еміграцію з Південної, Центральної та Східної Європи.

Наприкінці XIX століття уряд Канади практично безкоштовно роздавав іммігрантам «гомстеди» (земельні наділи) для заселення канадських степів — головною умовою було: розпочати господарювання на землі за три роки. Саме тоді канадський міністр внутрішніх справ Сіфтон (1897–1903) розгорнув на західноукраїнських землях активну агітацію за переселення до Канади, сподіваючись таким чином вирішити проблему освоєння дикого Заходу. Українські іммігранти до Канади переважно були землеробами, вони відгукнулися на канадську пропаганду і селилися громадами в цілинному поясі степових провінцій Альберти, Саскачевану й Манітоби.

Хоч Канадські прерії часто порівнюють з українським степом, слід зауважити, що Галичина і Буковина належать до лісостепової зони, тому українці воліли селитися в районах Едмонтона та Вінніпег. Від українців Альберти досі можна почути, що для них життя на південь від Едмонтону «є нецікавим, адже там не росте осика». Своїм компактним поселенням українці намагалися створити зручне культурне середовище і посприяти родинним зв’язкам. Не диво, що нині райони на схід і на північний схід Едмонтону визнано провінційним урядом Альберти як екомузей «Kalyna Country», цебто «калиновий край».

Для українського піонера було важливим те, що в Канаді була приватна власність на землю в той час, коли в Австро-Угорщині доводилося платити навіть за збирання деревини на власній ділянці, зокрема на будівництво домів та їх опалення. Проте вже під час «третьої хвилі» імміграції за часів Другої світової війни соціальний склад української діаспори змінився і українці намагалися оселитися у великих містах Східної Канади: у Торонто та Монреалі. Нині склалось так, що на Сході Канади живе більше українців ніж на її Заході, та завдяки тому, що українці Західної Канади проживають більш компактно та у відсотковому відношенні значніші, — їх вплив на політичне і культурне життя заходу країни визначніший.

Перші українці в Канаді, Іван Пилипів і Василь Єлиняк, родом із села Небилів (нині Рожнятівського району Івано-Франківської області; їм там встановлено пам’ятник) прибули до Канади пароплавом «Орегон» 6 вересня 1891[2]. З їхнім прибуттям розпочався потік українських іммігрантів на незаймані землі Канади. Ці два українські піонери 1892 року встигли навіть посприяти переселенню в Канаду кількох сімей із України.

Хоч Пилипів дав початок першому й найбільшому поселенню українців у Канаді в Една-Стар у нинішній канадській провінції Альберта, — усе ж таки ініціатором масової міграції українців до Канади вважають галицького агронома Йосипа Олеськова, відомого популяризатора еміграції з Галичини і Буковини наприкінці 1890-х років, який скерував великий потік українських іммігрантів з сіл Західної України замість Бразилії до Канади. У 1895 він відвідав Канаду і був захоплений її можливостями для розвитку сільського господарства. Його публічні лекції та брошури «Про вільні землі», «О еміграції» заохотили багатьох селян, переважно з Галичини, Буковини, Закарпаття та Лемківщини, до виїзду на цілинні простори Канади. Перша хвиля масової імміграції тривала до 1914 (початку 1-ї світової війни). Охопивши близько 170 тис. чоловік, вона започаткувала формування української етнічної групи в Канаді та канадського регіонального варіанта української мови.

Впродовж першої хвилі української імміграції до Канади, яка вважається найбільшої і відбувалася між 1891 і 1914 роками, в країні оселилося понад 170 тисяч українців. Більшість з них прибула з західноукраїнських регіонів Галичини та Буковини, хоча помітна кількість іммігрантів приїхала з правобережної України, яка у той час перебувала у складі Російської імперії. Основним мотивом для переселення в Канаду була можливість отримати за номінальну суму 10 доларів земельні наділи завбільшки 160 акрів (64,7 га) у степових провінціях. Також велика кількість українців приїздила до Канади як тимчасові робітники. Заробивши грошей, вони поверталися додому.

У 1914–1921 роках істерія Першої світової війни призвела до того, що уряд Канади визнав українців з австро-угорським громадянством як «союзників ворога» («aliens of enemy nationality»). Акт Військового Часу (War Measures Act) 1914 року дозволив вимагати від означеної категорії населення реєстрації у відповідних державних органах. Біля 5000 етнічних українців опинилися у спеціальних таборах для інтернованих і на примусових роботах. Зараз у Канаді є біля двадцяти пам’ятних дощок у місцях колишнього розташування таборів для інтернованих. 24 серпня 2005 року прем’єр-міністр Канади Пол Мартін назвав інтернування «сумною сторінкою» історії Канади.

Друга хвиля української імміграції до Канади відбувалася у міжвоєнний період, особливо між 1924 і 1930 роками. Ця хвиля збагатила Канаду ще 68 тис. українців. І знову-таки, більшість з них прибула з Галичини і Буковини.

Третя хвиля української імміграції до Канади була спричинена політичними причинами та тривала з 1947 по 1954 роки. За цей час до Канади прибуло близько 34 тис. українців. Багато з них були переселенцями аьо політичними біженцями, що надало цій хвилі відверто політичного забарвлення.

На початку 1990-х років розпочалася четверта хвиля української імміграції до Канади, яка триває досі. Ця хвиля була пов’язана переважно з економічними причинами. На сьогодні за приблизними оцінками в Канаді налічується приблизно 30 тис. прибулих з сучасної України, причому половина з них – колишні мешканці Києва і Львова.

Чисельність української громади Канади

За даними останнього перепису населення, що пройшов у 2006 році, в Канаді проживає 1 209 085 осіб українського походження, причому у 300 590 з них – обоє батьків є українцями, а у 908 495 – один з батьків є українцем. Українці складають 3,87% від загального населення країни та є сьомою національною меншиною Канади.

Порівняно з переписом 2001 року, кількість осіб українського походження, що проживають в Канаді, зросла на 138 025 осіб або на 0,26%. Дане збільшення пов’язують з тим, що все більша кількість осіб починає визнавати своє українське походження.

Нащадки перших двох хвиль і представники третьої хвилі та їхні діти глибоко інтегровані у канадське суспільство та представлені в усіх вікових групах та соціальних категоріях населення Канади.

За своєю чисельністю українська громада Канади є другою в світі після української громади Росії групою українців, що проживає поза межами України.

Місця компактного проживання українців на території Канади

За провінціями та територіями Канади проживання осіб української національності розподілено таким чином:
Онтаріо – 336 355 осіб (міста Торонто, Лондон, Гамільтон, Оттава, Ошава, Тандер Бей, Садбері, Бредфордт);
Альберта – 332 180 осіб (міста Едмонтон, Калгарі, Вегревіль, Лейтбрідж);
Британська Колумбія – 197 450 осіб (міста Вікторія, Келовна, Вернон);
Манітоба – 167 175 осіб (місто Вінніпег);
Саскачеван – 129 265 осіб (міста Саскатун, Ріджайна, Йорктон);
Квебек – 31 955 осіб (місто Монреаль);
Нова Скошіа – 7 500 осіб;
Нью Брансвік – 2 455 осіб;
Юкон – 1 620 осіб;
Північно-західні території – 1 445 осіб;
Ньюфаундленд і Лабрадор – 945 осіб;
Прінс Едвард Айленд – 780 осіб;
Нунавут – 155 осіб.

Українські організації в Канаді

Українці Канади створили й утримують велику кількість організацій, зокрема громадських та релігійних об’єднань, танцювальних ансамблів, українських хорів, аматорських театрів, фінансових установ, спортивних клубів тощо. Загалом на території Канади нараховується понад 1000 етнічних українських організацій. Основними місцями організованого канадсько-українського життя є Торонто, Монреаль, Едмонтон, Вінніпег, Ріджайна, Саскатун – усього понад 200 міст.

Більшість українських політичних, громадських культурних та релігійних організацій українських канадців перших трьох хвиль міграції об’єднані в національну координаційну раду, відому під назвою Конгрес українців Канади (КУК), головний офіс якого розташований у м.Вінніпег (провінція Манітоба).

Зважаючи на розміри та впливовість української діаспори, Канада, зокрема м.Торонто, є місцем перебування штаб-квартири Світового конгресу українців (СКУ), парасолькової організації, що ставить собі за мету координацію дій української діаспори в усьому світі.

Торонто є також місцем розміщення головного офісу Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО), яка об’єднує 23 неприбуткових організації з 12 країн світу. СФУЖО підтримує культурні, освітні, гуманітарні та соціальні програми. СФУЖО має консультативний статус в Економічній та Соціальній раді ООН та в ЮНІСЕФ.

Видатні канадські українці

Павло Баб’як — український церковний діяч.
Коновал Пилип Миронович єдиний українець-кавалер Хреста Вікторії, найвищої та найпочеснішої нагороди за мужність.
Альберт Бандура — вчений, творець теорії соціального навчання, президент канадської психологічної асоціації.
Білл Барилко — хокеїст, провів 5 сезонів у Національній хокейній лізі Канади.
Іван Бейкер — політик, депутат парламенту провінції Онтаріо від ліберальної партії по округу Етобіко-центр.
Федір Богатирчук — шахіст, доктор медицини (радіолог), політичний діяч.
Роберта Бондар — перша канадська жінка-астронавт і перший лікар-невролог, який побував у космосі.
Дарина Вербова — канадська топ-модель.
Борис Вжесневський — політик, бізнесмен, меценат, культурний діяч.
Кетрін Винник — канадська кіно- і телеактриса українського походження.
Григорій Гладій — актор кіно і театру, театральний режисер.
Ісидор Глинка — канадський біохімік, лідер Конгресу українців Канади, почесний доктор наук Університету Манітоби.
Роман Гнатишин — юрист, генерал-губернатор Канади.
Вейн Грецкі — відомий хокеїст, тренер та співвласник клубу Phoenix Coyotes.
Степан Жуба — мер Вінніпега з 1957 до 1977.
Євген Мельник — мільярдер, засновник однієї з найбільших канадських фармацевтичних корпорацій, володіє хокейним клубом «Ottawa Senators» і Melnyk Racing Stables Inc.
Джеймс Мотлюк — канадський режисер
Любомир Романків — винахідник, науковець компанії IBM в галузі комп’ютерних технологій.
Рой Романов — політик, прем’єр Саскачевану з 1991 до 2001.
Ярослав Рудницький — лінгвіст, лексикограф, фахівець в галузі етимології, фольклорист, письменник і публіцист.
Террі Савчук — канадський хокеїст українського походження.
Джон (Іван) Сопінка — перший суддя Верховного суду Канади українського походження, автор кількох книг по праву.
Едвард Стельмах — політик, прем’єр-міністр провінції Альберта.
Сільвія Ольга Федорук — вчений у галузі досліджень медичної фізики, ректор Саскачеванського університету, віце-губернатор провінції Саскачеван.
Христя Фріланд — редактор агентства «Рейтер», була керуючим редактором «Financial Times», автор книги «Продаж століття».
Павло Юзик — канадський сенатор українського походження, професор, суспільний діяч, ініціатор політики багатокультурності в Канаді.
Петро Яцик — бізнесмен і філантроп.

Укроканадці у сучасному житті Канади та України

Українці стояли біля витоків канадського соціалізму. Хоча більша частина громади була яскраво антирадянською, серед українців Канади були доволі активні прихильники Комуністичної Партії Канади, які відігравали значну роль у марксистському Ордені Об’єднаних Фермерів (United Farm Labour Temple Association (UFLTA)). Українці Канади також відігравали центральну роль у формуванні Федерації взаємодопомоги (Co-operative Commonwealth Federation) і Нової демократичної партії.

Націоналістичний рух був і є найсильнішим трендом української діаспори Канади. Завдяки цьому Канада стала першою країною Західного світу, яка схвалила вихід України зі складу Радянського Союзу та визнала незалежність України у 1991 році. Під час так званої «Помаранчевої Революції» 2004 року уряд Канади разом з організаціями українців надіслав безпрецедентну кількість кваліфікованих спостерігачів за виборами (близько тисячі).

Канадські українці активно підтримували євроатлантичний зовнішньополітичний курс України і виявили солідарність з учасниками українського Євромайдану та «Революції Гідності» 2013-2014 років. Зважуючи на позицію української громади уряд Канади надавав уряду України вагому фінансову, дипломатичну та військову допомогу, проте у 2015-2016 роках активність Канади у справах врегулювання громадянського конфлікту в Україні почала істотно зменшуватися. Прогнозований західними експертами та політиками процес повернення канадських українців до України після Євромайдану та отримання Україною статусу асоційованого члена Европейського Союзу – так і не розпочався. Очікування, що українці з Канади будуть працювати у владних структурах «європейської» України – не виправдалися. Замість них були запрошені фахівці з Грузії, США, Ізраїлю, Литви та Польщі.

Не зважаючи на це, сучасні укроканадці, на думку авторитетних російських політиків, продовжує суттєво впливати на зовнішню політику Канади.

Для євромайданної влади України канадські українці залишаються одними з найавторитетніших експертів, зокрема, з питань реформування освіти, українізації культури та редагування світоглядно-історичної концепції держави.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 12.07.2016 at 09:58
    Посилання

    Українські політичні діячі не втомлюються дивувати світ своїми вражаючими відкриттями. Вчора відзначився глава адміністрації президента України Борис Ложкін, який заявив, що Канаду, «якою ми її знаємо», створили українські колоністи. «125 років тому перші українські колоністи опинилися на канадській землі. Їх праця створила Канаду такою, якою ми її знаємо. Українці перетворилися в невід’ємну складову канадської культури, економіки, державних і громадських відносин», — написав Він на своїй сторінці в Facebook в пості, присвяченому візиту до Києва прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо.

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *