Свято-Успенська Святогірська Лавра

Свято-Успенська Святогірська лавра

Свято-Успенська Святогірська лавра — монастир Української Православної Церкви в місті Святогірську Донецької області. У 2004 році монастир отримав статус лаври. Краса і гордість Донеччини, духовна фортеця Святої Русі. Здавна просяяла над землею православною слава цієї обителі завдяки неповторності її вигляду, і головне – дивовижної сили духу її ченців, яка допомагає монастирю знову і знову воскресати з небуття, із попелу.

Святіший Патріарх Кирил у Святогірській лаврі

Святогірський монастир у колишньому Слов’яногорську над Сіверським Дінцем бере свій початок з часів, що передували монголо-татарській навалі, коли Бату-хан руйнував «матір міст руських» — Київ. Хоч перші письмові згадки про цей монастир датуються 1526 роком, відомо, що перші християнські поселення, а можливо і монастир, з’явилися на цих горах ще до Хрещення Русі, коли шанувальники святих ікон були змушені залишати охоплену єрессю іконоборства Візантію та шукати притулку поза межами імперії. Частина перселенців переховувалася у Південній Італії, частина на Кавказі, а частина через Крим піднялася по Дону та Сіверському Дінцю. Про це свідчать древні печерні обителі на берегах цих річок та знахідки сучасних археологів.

Свято-Успенська Святогірська лавра

Щоб дістатися верхівки скелі треба пройти більш ніж кілометр печерами, які були вирубані у крейді понад тисячу років тому. Протягом майже всієї історії монастиря ці печери були притулком для благочестивих іноків під час гонінь.

Печери Святої Гори

Про древні християнські поселення в цій місцевості свідчить Іпатієвський літопис, в якому говориться, що у 1111 році місцеві християни зустрічали тут великого князя Володимира Мономаха.

Князь Володимир Мономах

Саме в цих краях в середині IX століття проповідували хозарам православну віру святі рівноапостольні брати Кирило і Мефодій.

У VIII—IX століттях тут переховувалися від іконоборців шанувальники святих ікон, у XII—XIII століттях благочестиві християни намагалися тут врятуватися від монголо-татарських орд Тамерлана, у XVI—XVII століттях монастир був форпостом на кордоні з татарським степом та католицькою Польщею. Саме сюди у ті часи переселялася братія із захопленої унією Почаївської Лаври.

Свято-Успенська Святогірська лавра

Монастир захищали з одного боку русло ріки та пагорби, з другого — глухі ліси. Це давало змогу Ізюмському полку, на території якого перебував монастир до 1764 року, успішно відбивати ворожі атаки. Зокрема, війська кримського хана п’ять разів (1664, 1679, 1680, 1691 і 1737 рр.) брали монастир у облогу, але жодного разу так і не змогли захопити його.

Після того як Крим було приєднано до Російської імперії і зникла загроза татарських набігів, у 1788 році монастир втратив своє колишнє важливе військове значення.

Святі Гори

Внаслідок реформ Імператриці Катерини II, що стосувалися запровадження штатів та секуляризації церковного майна, монастир було закрито а Святі Гори, монастирські села і землі подаровано фаворитові цариці – князю Таврійському Григорію Потьомкіну. Пізніше Святими Горами володіли Енгельгардти. В цей період монастирські храми функціонували як приходські.

Святогірський монастир

Вдруге Святогірський монастир було відкрито у 1844 році, за часів Імператора Миколи I. З 1851 року на території обителі вже височила Покровська церква з дзвіницею, яка мала 8 дзвонів. Найбільший з них важив 6354 кг. В Покровський церкві містилася ризниця, бібліотека й архів монастиря. Через 15 років після відкриття монастиря почалося будівництво монументального Успенського собору висотою 53 м і довжиною 42 м.

Дзвінниця Святогірського монастиря

За наступні 70 років Святогірський монастир досяг небувалого розквіту, ставши одним з найбільших у Російській імперії. Монастир мав цегляні майстерні, млини, різні майстерні, торгові лавки, був відомий чудовими видами і притягував багато прочан. В кінці XIX століття на місці аварії потяга з імператорською родиною в селі Бірки був влаштований Спасо-Святогірський скит з храмом Христа Спасителя. Також діяли печерний Арсеньєв скит, Охтирський скит (лікарняний хутір). Перед Першою світовою війною у монастирі проживало понад 600 ченців.

Свято-Успенська Святогірська лавра

Жовтневий державний переворот 1917 року та прихід нової богоборчої влади перервали спокійний перебіг життя монастиря. Після проголошення у 1918 році Донецько-Криворізької радянської республіки почалися систематичні утиски монастиря, що супроводжувалися святотатством, дискредитацією, знущаннями та вбивством братії. У 1918 році кількість ченців скоротилася з 700 до 200 чоловік. Щоб припинити «використовування краси природи з метою затемнення народу» голова Донецького губернського комітету комуністичної партії (більшовиків) Є. І. Квірінг постановив у жовтні 1922 р. передати всі будівлі й майно монастиря новоствореному будинку відпочинку. Успенський собор став кінотеатром.

Схимник Свтогірського манастиря

Більшовики розорили Арсеньївський, Охтирський та Спасів монастирські скити, Зруйнували Преображенський, Всіхсвятський та Петро-Павлівський храми, а на верхівці гори поруч з монастирем встановили пам’ятник революціонеру Артему. Святі Гори було названо Червоними, Святогірськ — Слов’яногорськом, а монастир — Будинком відпочинку імені Артема.

У 1980 році ансамбль споруд монастиря було оголошено Державним історико-архітектурним заповідником.

Святогірська обитель

Святогірська обитель була знову відкрита в 1992 році. Першими насельниками були монах, священик (зараз архімандрит Серафим) і четверо молодих послушників з Донецька. В цьому році монастирю віддали розграбований і осквернений, перетворений в кінотеатр Свято-Успенський собор, в бічних межах якого були влаштовані громадські туалети, сам собор був перекритий залізобетонним перекриттям на два поверхи. У 1995 році, коли збільшилася кількість братії, почали реставрацію та відновлення храмів та корпусів обителі.

Святогірський монастир

28 листопада 2003 року Святогірському монастирю були остаточно передані житлові і господарські будівлі, що перебували у віданні Слов’яногірського історико-архітектурного заповідника та санаторію «Святі Гори» .

Свято-Успенська Святогірська лавра

9 березня 2004 року, заслухавши доповідь митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона, Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив рішення надати Свято-Успенському Святогірському чоловічому монастирю Горлівської єпархії УПЦ (м. Святогірськ Донецької області) статус Лаври. Віднині Свято-Успенський Святогірський чоловічий монастир іменується Свято-Успенською Святогорською Лаврою. Таким чином, Святогірський монастир став третьою в Україні (після Києво-Печерської і Почаївської) Лаврою.

Свято-Успенська Святогірська Лавра

12 липня 2008 року відбулося прославлення Собору святих отців, у Святих Горах на Донці просіяли. До Собору святогірських отців увійшли 17 святих: один святитель, 11 преподобних, 4 преподобносповідника і один Христа заради юродивий. Преподобний Іоанн, затворник Святогірський, був прославлений 24 серпня 1995 року.

Преподобний Іоанн, затворник Святогірський

7 липня 2009 року братією монастиря були знайдені мощі першого настоятеля Святогірської пустелі за її відновлення в 1844 році архімандрита Арсенія (Митрофанова) і мощі подвижника і прозорливця преподобного Ісаакія (Головіна).

Сьогодні всі храми, печери та вцілілі будівлі повернули монастирю. Послух в обителі несуть більше сотні чоловік братії. Влітку 2014 року в монастирі знайшли притулок 800 біженців з зони ведення бойових дій на Сході України, у тому числі 300 дітей.

Свято-Успенська Святогірська лавра

В наш складний час Святі Гори продовжують служити Церкві і Вітчизні. Чудеса за молитвами угодників Божих і молитвами Божої Матері, Ігумені обителі, відбуваються постійно. Молячись біля святинь Лаври прочани знаходять благодатну допомогу, духовно зміцнюються. І зараз, як і раніше, святість місця, канонічне богослужіння, порядок у всьому, шукання доброго прикладу, повчання і духовної розради, бажання усамітненої молитви, сповіді і причастя Святих Христових Таїнств приваблюють сотні і тисячі прочан з усіх кінців Русі поклонитися святиням Святих Гір.

Святогорьська ікона Божої Матері

Таїнства Православної Церкви скрізь однакові. Але домашня обстановка, з усією її метушнею, часто відволікає від богомислення і зосередженості. Тому народ їде і їде до Святих Гір. І вдень і вночі лавра приймає своїх гостей. Повертаючись у рідні місця, прочани зберігають у своїх душах приємні спогади про Святогірську обитель і розносять по всій Святій Русі і всьому християнському світові добру славу про Святі Гори.

Свято-Успенська Святогірська лавра

Докладнше про сьогодення обителі можна дізнатися на офіційному веб-сайті Свято-Успенської Святогірської лаври – www.svlavra.church.ua.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям