9 травня. День Перемоги у Великій Вітчизняній війні

9 травня. День Перемоги у Великій Вітчизняній війні

День Перемоги — свято, яке відзначається на честь закінчення страшної, безмірно жорстокої війни, яка тривала 1418 днів і ночей. Це день перемоги Червоної армії та радянського народу над нацистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року і відзначається щорічно 9 травня.

Шлях до перемоги був довгим і важким випробуванням. Перемога над ворогом була здобута мужністю, бойовим майстерністю і героїзмом радянських воїнів на полях битв, самовідданою боротьбою партизанів і підпільників за лінією фронту, щоденною трудовим подвигом працівників тилу, об’єднаними зусиллями антигітлерівської коаліції і антифашистського руху.

9 травня 1945 року, коли в передмісті Берліна начальником штабу верховного головнокомандування генерал-фельдмаршалом В.Кейтелем від вермахту, заступником Верховного головнокомандувача маршала СРСР Георгієм Жуковим від Червоної армії і маршалом авіації Великобританії А.Теддером від союзників, був підписаний акт про беззастережну і повної капітуляції вермахту.

Вранці 1 травня 1945 року, під час штурму Рейхстагу, сержант Михайло Єгоров та молодший сержант Мелитон Кантарія під керівництвом молодшого лейтенанта Олексія Береста вставили Прапор Перемоги на даху будівлі Рейхстагу.

Столиця Третього Рейху пала на 17-й день штурму. 2 травня в 15:00 залишки німецького гарнізону капітулювали. Уночі 2 травня о 1 годині 50 хвилин по радіо було прийнято наступне повідомлення: «Висилаємо своїх парламентерів на міст Бісмарк-штрассе. Припиняємо воєнні дії». Пізніше заступник міністра пропаганди доктор Фріче звернувся до радянського командування з проханням про дозвіл виступити по радіо зі зверненням до німецьких військ берлінського гарнізону про припинення опору. До 15 години залишки берлінського гарнізону (більше 134 тисяч чоловік) здалися в полон.

4 травня 1945 року відбувся військовий парад радянських військ Берлінського гарнізону, що пройшли урочистим маршем по площі біля Бранденбурзьких воріт і Рейхстагу. Солдати і офіцери йшли мимо руїн будинків, перетворений гітлерівцями в опорні пункти.

Вони марширували в тих самих гімнастерках, в яких штурмували столицю Німеччини. Вулиці міста ще диміли від пожеж, на околицях міста ще тривали сутички з фашистами.

Приймав парад військовий комендант Берліна генерал Н. Е. Берзарин.

6 травня, у день Георгія Побєдоносця, були узгоджені останні деталі капітуляції Німеччини. А 7 травня в 2 години 41 хвилину в Реймсі, був підписаний акт про беззастережну капітуляцію. Від імені німецького Головнокомандування протокол підписав генерал Йодль у присутності генерала Уолтера Сміта (від імені союзних експедиційних сил), генерала Івана Суслопарова (від імені радянського Головнокомандування) і генерала французької армії Франсуа Севеза в якості свідка. Однак у генерала Суслопарова не було дозволу з Москви підписувати акт про капітуляцію Німеччини, Радянський Союз наполягав на підписанні іншого акта.
Тому 8 травня о 22 годині 43 хвилини за центральноєвропейським часом (9 травня в 0 годин 43 хвилини за московським часом) генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, а також представник люфтваффе генерал-полковник Штумпф і Крігсмаріне адмірал фон Фрідебург, що мали відповідні повноваження від Деница, підписали новий Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, який набув чинності 9 травня з 1 години 00 хвилин за московським часом.

З радіоприймачів усього Радянського Союзу пролунав відомий кожному громадянину країни голос Юрія Левітана: «8 травня 1945 року в Берліні представниками німецького верховного командування підписаний акт про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил. Велика Вітчизняна війна, яку вів радянський народ проти німецько-фашистських загарбників, переможно завершена. Німеччина повністю розгромлена. Товариші червоноармійці, червонофлотці, сержанти, старшини, офіцери армії і флоту, генерали, адмірали і маршали, вітаю вас з переможним завершенням Великої Вітчизняної війни. Вічна слава героям, полеглим в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини!».

За наказом Й.Сталіна в цей день у Москві відбувся грандіозний салют з тисячі гармат.

День Перемоги став другим за значимістю святом в СРСР (після Річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції). З шістдесятих років XX сторіччя військові паради 9 травня стали проводитися не лише у Мосві, а й в багатьох містах СРСР. В цей день військові частини та військові училища маршем проходили по вулицях міст до військових меморіалів або пам’ятників загиблим воїнам, де проводилися мітинги та покладання квітів.

Після розпаду СРСР військові паради 9 травня на Червоній площі не проводилися до ювілейного 1995 року. Тоді в Москві пройшли два параду: на Червоній площі (в пішому строю) і на Поклонній горі (з участю військ і бойової техніки). З тих пір паради на Червоній площі стали проводити щорічно, але в перший час без бойової техніки. З 2008 року парад став знову проводитися за участю бойової техніки, у тому числі військової авіації, а в приморських містах – за участю кораблів Військово-морського флоту.

Святкові мітинги і демонстрації на честь Дня Перемоги проходять у всіх містах-героях, військових округах в ряді великих міст Росії і країн СНД. У цей день традиційно зустрічаються фронтовики, покладаються вінки до Могили Невідомого Солдата, пам’ятників слави і військової доблесті, гримить святковий салют.

У 2012 році в Томську була вперше проведена акція «Безсмертний полк»: учасники акції йдуть колоною і несуть портрети своїх родичів – сучасників Великої Вітчизняної війни. Починаючи з 2013 року, ця традиція поширилася на всю Росію і за її межі і рік від року охоплює все більше міст та країн. У 2015 році акція зібрала близько 12 мільйонів чоловік, які взяли участь у ході по Росії в цілому.

День Перемоги святкується і є неробочим днем майже на всій території СНД: в Азербайджані, Вірменії, Білорусії, Казахстані, Киргизії, Молдові, Росії, Таджикистані, Туркменії, Узбекистані, а також у Грузії, частково визнаних державах Абхазії і Аланії (Південній Осетії), невизнаних Донецькій Народній Республіці, Луганській Народній Республіці, а також у Нагірно-Карабахській Республіці та в Придністров’ї.

Після державного перевороту, що відбувся в Україні у лютому 2014 року (так званої «Європейської революції» або «Революції гідності») євро-американська колоніальна адміністрація, що отримала владу у Києві, почала інеологічно-пропагандистську та політично-адміністративну кампанію, націлену на нівелювання сенсу перемоги над нацизмом, а, відповідно, і святкування Дня Перемоги у «радянських», «комуністичних» та «проросійських» традиціях.

9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років»,  У результаті колишнє свято було скасовано — і тепер замість нього офіційно відзначаються День пам’яті і примирення (8 травня) і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня).

Також з 2015 року в Україні в рамках «декомунізації» була заборонена радянська символіка, в тому числі Прапор Перемоги. Святкування Дня Перемоги в постмайданній Україні супроводжується інцидентами, в ході яких промайданні «громадські активісти» і члени різноманітних неонацистських угруповань погрожують ветеранам, топчуть і палять радянські прапори, здійснюють напади на людей з символічними гвардійськими (георгіївськими) стрічками. Майданна влада намагається чинити тиск на учасників святкових заходів, пояснюючи свої дії «боротьбою з впливом країни-агресора» (Росії), а також «можливістю провокацій з боку терористів і російських спецслужб».

Однак, попри погрози, утиски і небезпеку, багато українців залишається вірними ідеалам Великої Перемоги. Навіть за даними офіційних соціологічних досліджень, що проводилися в Україні протягом останніх трьох років, більше третини громадян України щорічно відзначає День Перемоги і не підтримує курс постмайданної «європейської» влади на виправдовування та героїзацію нацизма.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям