Свято-Успенська Києво-Печерська лавра. Один з перших монастирів на Русі. Найбільший в Україні музейний комплекс

Свято-Успенська Києво-Печерська лавра

Свято-Успенська Києво-Печерська лавра — одна з найбільших православних святинь світу та України, визначна пам’ятка історії та архітектури. Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р. Києво-Печерська обитель була центром православ’я на Русі. Ставропігія Константинопольського патріарха (1592—1688); 1688 року монастир отримав статус лаври.

На території лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 році. Монастир Української Православної Церкви зі статусом лаври знаходиться на території Нижньої лаврі. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів.

Обитель засновано в 1051 році за князя Ярослава Володимировича, ченцем Антонієм, як печерний монастир. Один із перших монастирів Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один із перших учнів Антонія — Феодосій. У 1058 р., попросивши благословення преподобного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

У XI столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства у Руській державі. У XII столітті отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом на землях, які сьогодні є територією України: їлаврі належали 3 міста, 7 містечок, близько 200 сіл і хуторів, понад 70 тис. кріпаків, 2 паперові фабрики, 11 цегляних і 6 скляних заводів, більше 160 винокурень і вітряків, близько 200 шинків, 2 кінних заводи.

Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пустині (зокрема Китаївська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками у землях, що зараз входять до складу України, Росії, Білорусі.

Києво-Печерська лавра відіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковнослов’янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті минулих літ»), Нікон, Сильвестр. У XIII ст. було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе джерело з історії Києва. Архимандритом монастиря був Петро Могила.

Російська імперія

У XIX ст., як і раніше, Лавра проводила значні будівельні та ремонтно-реставраційні роботи. У період реконструкції Печерської фортеці, в середині XIX ст., навколо Нижньої території Лаври було споруджено кам’яний фортечний мур.

Наприкінці ХІХ ст. за проектом архітектора В.Ніколаєва побудовано Трапезну палату і церкву. Під керівництвом архітектора О. Щусєва були розписані інтер’єри церкви і Трапезної палати.

Обитель виявляла турботу про здоров’я ченців та прочан. У 1849 році на території монастиря була побудована Лікарня при Микільському Больницькому монастирі на два поверхи, а також лікарня для прочан та мандрівників, яка щороку обслуговувала понад 500 хворих.

1873 року в Києві при Церковно-Археологічному товаристві було започатковано перший загальнодоступний музей міста — Церковно-Археологічний, унікальна колекція якого налічувала понад 30 тисяч експонатів. Метою його створення було визначено захист та зібрання церковних старожитностей, а також вивчення церковної історії. За своїми організаційними принципами музей був закладом цивільним, діяв на громадських засадах та існував на добровільні пожертви. Створення цього музею знайшло глибоке розуміння серед духівництва — від сільських пастирів до настоятелів монастирів та єпископату, багато з яких ревно сприяли поповненню колекції музею.

Радянські часи

Трагічні події після 1917 р. послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва і всього, що було зв’язано з церквою. 25 січня 1918 р. у стінах лаври більшовиками було закатовано митрополита київського й галицького Володимира, а в 1920 р. лавру закрили. 4 серпня 1929 р. комуністична влада завершила роботи з перетворення колишнього монастиря на Всеукраїнське музейне містечко, головне призначення якого — бути центром антирелігійної пропаганди в республіці. Перед Наркоматом внутрішніх справ УРСР порушено клопотання про негайне виселення з території містечка осіб духовного звання, котрі до цього часу в ньому проживали.

Під час Другої світової війни, у 1941 році, Свято-Успенський собор було знищено. За однією з версій собор підірвали радянські війська, що залишили Київ. За іншою версією, підрив було здійснено німецькою окупаційною владою під керівництвом рейхскомісара України Еріха Коха. Зокрема, про це у своїх мемуарах розповідають Альберт Шпеєр та інші діячі Третього Райху. У рамках нацистської ідеології підкорені народи не повинні були мати символічних культових споруд, які б зміцнювали їх ідентичність і прагнення до автономії. Існує професійна німецька фотохроніка вибуху. Під час окупації Києва монастир на деякий час було відкрито, але в 1961 р. знову закрито.

Наш час

Після вибуху Свято-Успенський собор лаври був залишений у руїнах як свідчення злочинів нацистів. Не були здійснені плани відтворити його в початкових середньовічних формах до святкування 1000-річчя хрещення Русі. Чернецьке життя і богослужіння в Києво-Печерській лаврі було відновлено лише з 1988 року. У 2000 році відбудовано Свято-Успенський собор. 9 грудня 1995 р. Президент України Леонід Кучма видав указ про відновлення Успенського собору. Перед будівельниками та реставраторами стояла задача виконати всі необхідні роботи до 950-річчя лаври. Собор освятили 24 серпня 2000 року.

У червні 1988 року, у зв’язку зі святкуванням 1000-ліття хрещення Русі і постановою Ради Міністрів УРСР, новоствореній Печерській чернечій громаді була передана територія Дальніх печер. У 1992 році настоятелем лаври став Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан), резиденція якого розташована на території монастиря.

У 1990 році Успенську Києво-Печерську лавру внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Національний Києво-Печерський заповідник

«Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник» — музейний комплекс, що діє на території Верхньої Києво-Печерської лаври. Був заснований у 1922 році, у 1996 році отримав статус національного. Сьогодні на території комплексу розташовані: Музей історичних коштовностей України, Музей книги та друкарства України, Музей народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України, Державна історична бібліотека України.

Національний Києво-Печерський заповідник є найбільшим музейним комплексом України, де зосереджено 144 споруди, 122 з яких — пам’ятники історії та культури. Серед них — два унікальних підземних комплекси (дальні і ближні печери), храми, пам’ятники архітектури XI—XIX ст., виставкові приміщення. Заповідник щорічно відвідують сотні тисяч туристів.

Заповідник відкритий для відвідувачів щодня з 9:00 до 18:00, каса працює до 17:00. У весняно-літній період час роботи подовжений — з 8-00 — до 20:00, каса працює до 19:00. Вартість квитка — 50 грн; для школярів, студентів, пенсіонерів — 25 грн. Вхід до заповідника безкоштовний для дітей дошкільного віку, сиріт, вихованців дитячих будинків та інтернатів, учнівської молоді — студентів і школярів (щопонеділка за попередньою домовленістю з керівництвом заповідника), учасників бойових дій України, інвалідів І-ІІ груп, солдатів і сержантів строкової служби Збройних сил України, членів ICOM та працівників музеїв. Без плати за вхід до заповідника можна завітати на Великдень та у Двонадесяті свята, у Дні відчинених дверей — Всесвітній день музеїв (18 травня), День незалежності України (24 серпня), День знань (1 вересня, для учнівської молоді). Екскурсії у заповіднику та на території Нижньої лаври проводяться щодня до 17:00.

Більш докладну інформацію можна отримати на офіційному веб-сайті Свято-Успенської Києво-Печерської лаври – www.lavra.ua.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 30.05.2016 at 14:57
    Посилання

    Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Ооглядове відео. Автор і режисер Ольга Леонтенко. Оператор Олег Зорін.

    Відповісти
  • 12.09.2016 at 07:20
    Посилання

    Давно мечтала посетить Киево-Печерскую Лавру, но все как то не получалось – работа. А теперь на пенсии вроде время есть, но наша пенсия не позволяет путешествовать. Цены на все растут, а пенсия остается на месте, так моя мечта увидеть Лавру до сих пор и не сбылась

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!