Марш десуверенізації

Марш десуверенізації

Київський гей-парад, або, як його назвали, «Марш рівності», пройшов, слава Богу, без неприємностей. У ньому взяли участь близько тисячі осіб з райдужними прапорами, значна частина яких була «геями» винятково в ідеологічному сенсі – депутати Європарламенту, делегація з американського посольства, ряд депутатів Верховної Ради України.

Ходу охороняло близько шести тисяч поліцейських, які успішно пов’язали близько 50 порушників спокою, що, схоже, збиралися напасти на учасників маршу.

«Кривава каша», обіцяна націоналістами, не відбулася, що, звичайно, виглядає як обнадійливий знак здатності влади підтримувати порядок, коли вона цього хоче.

Що означає ця подія? Українські соціальні мережі повні похмурої іронії. Люди, критично налаштовані до влади, пишуть про те, що прямо зараз на міські квартали падають снаряди, люди продовжують гинути і отримувати каліцтва, комісія ООН з тортур так і не змогла оглянути в’язниці, де, за її відомостями, катують підозрюваних, і так далі і тому подібне, але західні посольства не бачать більш актуальною правозахисної турботи, ніж забезпечити марш гомосексуалістів. Гасла «рівності» на цьому тлі звучать особливо глумливо.

Незадоволені і войовничі патріоти – війна, герої проливають кров, і все це заради того, щоб над Києвом майорів райдужний прапор? Ну, взагалі кажучи, так, саме за це герої і проливали кров.

А навіщо ж іще? Саме заради цього і виходили на Майдан, саме заради цього і розвівався чорно-червоний прапор, саме заради цього і носили портрети Бандери – щоб угноїти собою веселкову ходу.

Звичайно, ідеологія, яка піднімає свій прапор над Україною, прямо протилежна мріям націоналістів. Замість нації – глобалізм, замість сім’ї – гей-паради, замість панувания на своїй сторонці – покора командам з іноземних посольств.

Гей-ідеологія настільки принципова для сучасних США, що навіть недавній кривавий розстріл в гей-клубі, адептом «Ісламської держави», трактується головним чином, не як акт тероризму, що знаходиться в ряді інших аналогічних злочинів ісламістів, а саме як акт «гомофобії».

Так, якийсь час націоналістів терпіли, навіть шанували, щоб використовувати їх в якості піхоти і гарматного м’яса, але весь цей час – з самого початку – вони були клоунами у тих, хто домігся проведення гей-параду в Києві. Їм дозволяли бешкетувати, на їх злочини закривали очі для того, щоб використовувати, а потім викинути.

Такий розвиток подій був на сто відсотків передбачуваним – і щоб не передбачити його, потрібно було старанно, роками культивувати в собі характерну для націоналістів, скажімо так, інтелектуальну несприйнятливість.

Для чого США підтримували Майдан? Для чого всі ці печеньки, все це підбадьорення «повсталому народу», всі ці візити високопоставлених осіб? Щоб потім взяти і передати країну для побудови націоналістичної утопії?

У політичної еліти США є своя утопія, яку вони клянуться нав’язати всьому світу, і в ній немає місця ніяким націоналістам, ніяким суверенітетам і ніяким традиціям і звичаям, поки вони не отримали схвалення у «глобальної сили добра». І в просуванні цієї утопії гей-парад відіграє досить важливу роль.

Це символічний акт культурної та світоглядної десуверенізації.

Суверенна країна може сказати іноземцям: «У нас своя ідентичність, історія, цінності, традиції, свої уявлення про пристойність, які ми не маємо наміру порушувати, і свої погляди на гідне і ганебне, і ми маємо намір цих поглядів дотримуватися.

Вам не подобаються якісь наші звичаї? А нам не подобаються деякі ваші. Давайте взаємно поважати культурну різноманітність і не вказувати один одному, як жити усередині своїх кордонів».

При цьому такий культурний і духовний суверенітет може існувати навіть в умовах відсутності суверенітету політичного. Народ, що знаходиться під чужим пануванням, може ревно оберігати свою віру, культуру і звичаї, як, наприклад, православні народи Балкан під владою Османської імперії.

Країні, позбавленої такого суверенітету, іноземці будуть говорити, як каже Байден – «мене не цікавить, яка у вас культура». Чужоземний пан буде вирішувати, у що місцевим жителям слід вірити і яких традицій триматися.

Причому області культури і пристойності найкращим чином підходять для такої десуверенізації.

Спробуємо уявити аналогічну ситуацію на самому Заході.

Ось, наприклад, у США в штаті Луїзіана ввели заборону на носіння приспущених штанів. Це модно в певних колах, але в рамках місцевої культури вважається непристойним. Тепер уявіть собі, що ми сідаємо в літак, летимо в Луїзіану і сміливо виступаємо за права громадян, що носять приспущені штани – саггеров, як їх там називають.

Влада Луїзіани повинна покласти кінець нелюдській дискримінації таких громадян! Саггерофобії не повинно бути в цивілізованому світі! На знак того, що влада виправилася, вона зобов’язана провести парад гордості і рівності, в якому вулицями урочисто пройдуть громадяни в приспущених штанях.

Чи не вважатимуть добрі луїзіанці наші вимоги надзвичайно нахабними і недоречними? Чи не почуємо ми багато нових американських виразів? Але уявімо собі, що влада Луїзіани вирішила підкоритися нашим вимогам і провести парад приспущених штанів. Як це буде виглядати з боку? Як те, що група іноземців захопила в штаті Луїзіана владу і твердо вирішила її продемонструвати.

В українській культурі, як і в російській, як і ще недавно в європейській і американській, публічна демонстрація гомосексуалізму вважається непристойною. Секс взагалі вважається чимось таким, що відноситься до приватного життя людини, про що абсолютно не прийнято кричати на площах.

Самі по собі кияни ніколи б не стали влаштовувати гей-парадів. Їх примушують робити те, що вони визнали непристойним і неприйнятним, щоб показати, хто в домі господарі – і ці господарі зовсім не українці.

Націоналісти можуть бути незадоволені, але вони воювали (і продовжують воювати) саме за це. Їм на це вказали настільки дохідливо, що їм доведеться наростити ще більш товсту броню заперечень, щоб цього не помітити.

Не факт, що у них це взагалі вийде.

Сергій Худієв


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 17.06.2016 at 13:24
    Посилання

    Горько осознавать, но проведение этого, привнесённого извне марша равенства – лишнее подтверждение того, что Украина, подобно проститутке, без зазрения совести легла под Евросоюз и Америку. Чему удивляться? «Кто девушку ужинает, тот ее и танцует»:(

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!