По кому дзвонить Чорнобильський дзвін…

По кому дзвонить Чорнобильський дзвін...

«Фінансові кошти, що виділяються західними партнерами Києва на реконструкцію захисних споруд Чорнобильської АЕС, розкрадається українським керівництвом у цілях власного збагачення, що може призвести до екологічної катастрофи», – повідомляє РУПОР-інфо, посилаючись на матеріали, що були оприлюднені українським тижневиком «Дзеркало тижня».

26 квітня, виповнилося 30 років з дня найважчої в історії світової атомної енергетики Чорнобильської аварії. Сьогодні згадка про ту подію так і залишається приводом для глибокої зневіри. Як показав досвід (особливо останніх років правління самозваної влади), підтримка світового співтовариства, що надається Україні, «успішно» розтягується по кабінетах і до самої станції ледь доходить. Це наводить на думку, що самозванці свідомо «не справляються» з наслідками найбільшої техногенної катастрофи XX століття, щоб і далі «доїти» жалісливий Захід.

Досить відверто про це ж сказав нинішній директор станції Ігор Грамоткін, коли на запитання журналістки ТБ про те, що є причиною затримки робіт, відповів, що виною всьому «вибух системи»… “Це вибухнула система державного управління України. Система, при якій ми більше не можемо управляти такими високими технологіями, як колись», – сказав директор, який прийшов на станцію ще молодим спеціалістом і який останні 10 років її очолює. А потім додав, що «країна розвалюється і зараз вибухає вся система держуправління».

При цьому дуже складними ядерними об’єктами керують ті хто, виходячи з вузьковладних і «свідомих» жадібних принципів, їх же і недофінансовують, «обрізаючи і віджимаючи» навіть отримане на усунення наслідків аварії від світового співтовариства. Саме це нескінченне злодійство, в першу чергу, і призводить до таких затяжним і до дуже непередбачуваних наслідків.

«І зараз мене дуже турбує те, що відбувається в Україні. Іноді я задаюся питанням: чи маємо ми нині взагалі право експлуатувати атомну енергетику? Уявіть собі, що я працюю директором станції десять років, і за цей час було 18 міністрів енергетики і виконуючих їх обов’язки. А зараз взагалі приходять абсолютно непідготовлені люди, які не мають уявлення, чим вони повинні займатися. Лише у противагу державной кадровій політиці мені на ЧАЕС вдалося зберегти працездатний, грамотний і кваліфікований колектив. Впевнений, що успіх реалізації наших проектів якраз і ґрунтується на достатньому фінансуванні і на тому, що збережені саме кращі традиції підготовки персоналу», – поставив дагноз дирекотор і додав, – «Україна не готова до цього ні технічно, ні, найголовніше, фінансово».

Складається парадоксальна ситуація: реактори зупиняються, а що далі з ними робити, не знають. У цієї квазі-держави немає жодного уявлення про майбутнє ЧАЕС. Фактично зняття станції з експлуатації і подальше її існування лягло на плечі трудового колективу, який як працював в умовах гострого дефіциту бюджетного фінансування, так і продовжує працювати.

«Нам виділяють ледь 50% від необхідного фінансування. Цього вистачає тільки для виплати заробітної плати, оплати електроенергії та газу. Все інше колектив станції робить своїми силами. Сьогодні нам вдалося розвантажити реактори від ядерного палива, вивантажити басейни витримки, повністю звільнити від палива третій енергоблок. У найближчий місяць ми звільнимо перший і другий енергоблоки від пошкодженого ядерного палива, що було випрацьовано в процесі експлуатації. Фактично ми вже зняли статус ядерної установки з третього енергоблоку, в цьому році знімемо такий статус з першого і другого енергоблоків. Виведено з експлуатації більше 70% обладнання і систем. Можна було б прискорити цю роботу, але, на жаль, ми знаходимося в дуже складних фінансових умовах. Нам не вистачає коштів, оскільки із Західної підтримки, на жаль, доходить сюди зовсім небагато», – поскаржився Грамоткін.

Зараз потрібно побудувати нове захисне спорудження над зруйнованим четвертим енергоблоком. «Арка» – унікальний і складний проект. Але головне полягає в тому, щоб знайти рішення, яке б дозволило не обслуговувати ці металоконструкції протягом 100 років експлуатації.

«Згідно з нашими планами, в листопаді 2016 р. ми повинні насунути «Арку» на четвертий енергоблок. Після насунення «Арки» ми закінчимо другий етап перетворення «Укриття» в екологічно безпечну систему і перейдемо до третього етапу — демонтажу нестабільних конструкцій та вилученню паливовмісних мас. Я глибоко переконаний: на цьому етапі повинна бути створена такий самий майданчик міжнародного фінансового та технічного співробітництва, як і при спорудженні «Арки». Це надскладне завдання, з яким, впевнений, жодна країна в світі самостійно впоратися не зможе. У цих проектах задіяні дуже складні управлінські і фінансові системи, в яких беруть участь 28 країн-донорів, зокрема, адміністратор Чорнобильського фонду, ЄБРР, група управління проектами, що складається з консультантів та персоналу ЧАЕС, є замовник і начебто є органи держуправління», – продовжує директор, не приховуючи досади на них.

Бо перш за все ці «органи держуправління» ускладнили «взаєморозуміння з російськими галузевими інститутами, включаючи Курчатовський інститут, НДІКІЕТ, ВНДПІЕТ – тобто з флагманами, що завжди мали безпосереднє відношення до ЧАЕС. На майданчику ЧАЕС до недавнього часу активно і якісно працювали компанії, які входять до складу Росатому, як, наприклад, «Атомбудекспорт» і німецька NUKEM (також входить до складу Росатома).
«У минулому році Порошенко приїжджав 26 квітня на станцію, і запитав мене: «А наші російські колеги тут працюють?». Я відповів, що, на жаль, ні, вони покинули нашу площадку. А він закричав у відповідь, що «це справа політиків…»

Потрібно розуміти, що ядерна радіаційна безпека — це сфера діяльності, яка знаходиться за межами політичних відносин. Росія і Україна переживають непрості часи, але вже зараз потрібно думати про те, які відносини вибудовувати надалі, і почати їх відтворювати потрібно з вирішення спільної великої проблеми наслідків Чорнобильської аварії.

«Треба розуміти, що в цілому те, чого ми досягли сьогодні, — це величезне досягнення не тільки нашого колективу, але і російського «Атомбудекспорту» спільно з українськими підрядниками «Южтепломонтаж» і «Укренергомонтаж», якими була виконана стабілізація об’єкта «Укриття». Тому я глибоко переконаний, що наш майданчик може бути використаний в якості бази для об’єктів альтернативної енергетики, в першу чергу, сонячних батарей. Бо найдорожче в сонячній енергетиці — це оренда землі та необхідність підключення до мереж. І те й інше у нас є! І я говорив нашим зарубіжним партнерам: “Ви знаєте, це справа мого життя — перевести майданчик у безпечний стан. Навіть якщо нам не будуть платити зарплату, ми все одно доведемо об’єкт до розуму». Тому хлопці у нас працюють неслабо, я дуже люблю свій колектив, пишаюся ним. Два тижні тому до нас приїжджали фахівці з американської компанії Bechtel проводити незалежний аудит. На заключній нараді, надавши нам звіт про свою роботу, вони додали: “Пан Грамоткін, ми бачили різне, багато де працювали, але навіть уявити собі не могли, що в таких умовах можна так організувати роботу. Ми просто вражені», – розповів директор.

Той самий аудит засвідчив, що кошти, що направляються Західними донорами безпосередньо на Чорнобиль, до самого Чорнобиля ледь доходять. На жаль, вся увага української громадськості прикута до політичних процесів, і ніхто не бачить і не знає, які серйозні і великі бариші роблять «порошенки-яценюки-гройсмани» на Чорнобильської аварії.

«Я б дуже хотів, щоб наші співгромадяни знали головне: проблеми на Чорнобильській АЕС не скінчаться, поки некомпетентні самозванці керують галуззю і країною. Ми стоїмо за крок від того моменту, коли накриємо четвертий енергоблок, але самий головний висновок — ми можемо справлятися з важкими запроектними аваріями, якщо не будемо себе ж і обкрадати», – резюмував директор Чорнобильської АЕС.

Для довідки. Серед постраждалих від аварії на ЧАЕС налічується майже 420 тисяч дітей… а обсяги допомоги за даною програмою в нинішньому році на 190 млн гривень стали менше, ніж у минулому році.

P.S. Ну а українська квазідержава продовжує погоню за європейськими перспективами. Чого тільки не робила країна для того, щоб довести європейцям, що вона має право бути членом їхньої спільноти: і біографічну люстрацію проводила, і всякі гей-марші на своїй території влаштовувала. Але толку як не було, так і немає. Не хоче європейське співтовариство українців бачити в своїх колах. При одній тільки думці, що можуть влаштувати українські самозванна влада в атомній енергетиці, у багатьох починається нервовий тік. На підтвердження цього є інформація про те, що на засіданні Більдербергського клубу, яке відбулося на цих вихідних в Дрездені, Україна згадувалася лише двічі. У першому випадку про неї говорили як про одну з баз, де світові корупціонери зберігають свої офшорні «заначки». І тут же було прийнято рішення взяти Україну під контроль з метою вилучення цих незаконних заощаджень. Повторно про українську державу згадали лише тоді, коли стали обговорювати питання, пов’язані з Російською Федерацією, зокрема, при обговоренні війни на Донбасі. Тут також було прийнято рішення про заморожування конфлікту на невизначений термін. Війну відновлять з новою силою в той момент, коли ослабне вплив Москви. Про це заявив особисто Генрі Кіссінджер, зі слів якого стає зрозумілим, що країни світового співтовариства не збираються вирішувати проблему донбаського конфлікту, який просто хочуть використати проти Росії. Теж саме і з Чорнобилем – американцям легко підкупити політиків. Однак може збунтуватися народ, якщо ситуація зажене його в кут.

Слов`янські новини


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...