Про необхідність створення в Україні потужного православного руху

Про необхідність створення в Україні потужного православного руху

У Верховній Раді зареєстрований закон, який в разі прийняття, фактично поставить під контроль держави всю православну церкву в Україні. По всій країні відбуваються численні випадки захоплень православних храмів.

При всієї драматичності ситуації в Україні вона не нова. Вже не вперше намагаються розколоти православну церкву. Не вперше православні піддаються гонінням. Схожа ситуація на західній Русі, на території сьогоднішньої України, була в чотирнадцятому і п’ятнадцятому століттях, коли католицтво утискало православ’я. Саме тоді у відповідь на утиски влади, зраду єпископів, які цілими парафіями були готові переходити в уніатство у багатьох містах на наших західних окраїнах, організувалися численні православні братства.

Православні братства організовувалися так само, як громади ремісників, на юридичній основі Магдебурзького права. Вони створювалися при храмах, але, як правило, отримували благословення особисто у Патріарха. Відомі общини одержували у нього право ставропігії, тобто прямого підпорядкування тільки Патріарху.

Братства були незалежні від храмів і місцевих священиків, що було важливо тоді, коли багато служителів церкви були готові піддатися тиску. Загальновідомо, що здавна на Русі еліти в порівнянні з простими людьми були більш схильні до зради.

Головною метою таких братств був захист віри. Також братства друкували книги, утримували православні школи, підтримували храми, доглядали за хворими. Широко відомі Львівське, Віленське, Луцьке, Мінське, Могилівське, Київське братства.

Ситуація на Україні зараз схожа на ту, в якій тоді опинилися наші предки. Країна під контролем іншої держави. У багатьох жителів України відчуття того, що країну окупували. Весь час пвідбуваються захоплення храмів, все наполегливіше відбуваються спроби взяти під контроль церкву. Мені здається, настав час звернутися до історичної пам’яті щодо створення братств для захисту віри на західній Русі.

В Україні величезна кількість віруючих, воцерковлених людей. Завдання Братства — їх об’єднати. Віруючу людину перемогти неможливо. Її не зупинить загроза втрати життя або, тим більше, майна. Об’єднання переконаних у своїй вірі і правді людей зупинити не можна.

Починати треба із захисту. Необхідно зібрати групу людей, готових витрачати час і гроші на захист правого діла. Треба в кожній єпархії сформувати свій загін, здатний зібратися протягом декількох годин і висунутися в будь-яку точку України.

Нема сил спостерігати, як здорові лоби у камуфляжній формі, відсуваючи паству, за комір викидають дідуся-священика з сільського храму. При найменшій спробі захоплення якогось храму з сусідніх регіонів мають висуватися на допомогу тисячі членів братства. Можна знищити і залякати тисячі, але не можна знищити мільйони. Якщо сьогодні захистити маленький сільський храм, то завтра люди зможуть захистити всю церкву.

Мені розповідали, що американці склали список з трьохсот чоловік, яких треба було витиснути з України. З країни виїхало, або було арештовано в Україні, або було вбито багато з тих, хто реально міг очолити протести. Але для організації руху не потрібні великі гроші. Не будучи сильно зануреним в церковні справи, тим не менш, особисто знаю величезну кількість людей, які готові були б брати активну участь у русі спротиву. Якби я міг повернутися в Україну – організувати і фінансувати подібне не було б для мене надто складною справою. Проте тепер справа порятунку України – в руках тих українців, хто залишився в Україні.

Православну організацію, яка потрапляє під визначення православного братства, створив у Росії мій хороший знайомий Андрій Кормухін. Як тільки він організував «Сорок сороків» для того, щоб захищати храми і допомагати їх будівництву, до руху приєдналося десять тисяч чоловік. Величезна кількість людей хотіла брати участь у цій справі. Впевнений, що так було б і на Україні. Ризики, правда, великі, але мета важливіша.

Згідно житія преподобного Сергія Радонезького, перед Куликовської битвою князь Димитрій отримав у преподобного не тільки благословення, але й двох добровольців — двох ченців боярського роду, що побажали відправитися разом із князем, щоб з’явитися на полі брані не тільки з хрестом, але і з мечем. Ці імена — Пересвіт і Ослябя — увійшли в історію.

Кожен раз перед серйозними випробуваннями на захист Батьківщини і віри встають всі, хто може, з хрестом і мечем. Мені здається, зараз така ж ситуація.

Олег Царьов


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям