Що таке демократія?

Козацька Рада на Запорізькій Січі

Демократія (від грецьких слів «демос» — «народ» і «кратос» — влада, тобто у буквальному сенсі — влада народу) — політичний устрій державного ладу, в основі якого лежить колективне прийняття рішень з рівним впливом учасників на хід реалізації та результати соціально-політичних процесів.

За теорією демократії єдиним законним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).

Крім того, демократія являє собою не просто народне правління, а й визначення та забезпечення прав громадян. Демократія також передбачає наявність міцної та стабільної держави як єдиного джерела примусу до виконання законів, а також єдиного джерела легітимного застосування сили.

Головна проблема демократії — нерозв’язне протиріччя між ідеєю повновладдя народу і неможливістю практичного здійснення цього повновладдя на рівні державного управління (і тим більше на ріні управління наддержавного). Демократія у прямому її розумінні неможлива навіть суто технічно, бо немає таких механізмів, які б забезпечували пряме народоправство з будь-якого питання на всіх рівнях управління великими соціополітичними утвореннями, в першу чергу з причини некомпетентності більшості населення в управлінських, юридичних, економічних та політичних питаннях.

Специфіка демократії полягає у тому, що на практиці вона може бути реалізована виключно у невеликих громадських та професійних об`єднаннях – там де всі люди особисто знають один одного та розуміються у справі, якою спільно займаються – наприклад, у сільській громаді, в бригаді шахтарів, в групі програмістів, в конструкторському бюро, в музичному гурті чи у театральному колективі.

Демократія як поняття сформувалося наприкінці VII ст. до н. е. — на початку IV століття до нашої ери на позначення політичної системи, яка тоді існувала у деяких грецьких містах-державах, зокрема у Мегарах та Афінах («Необмежена свобода», Афінська демократія). В античних містах-державах Греції та Риму верховною законодавчою, виконавчою та судовою владою були наділені збори громадян. Це було можливо тому, що населення цих міст рідко перевищувала 10000 чоловік, а жінки та негромадяни не мали політичних прав. Громадяни мали право обіймати урядові посади, деякі з яких були виборними, а інші призначалися за жеребом. Прикладами демократії у нашій країні можуть слугувати Новгородське віче (XI-XV ст.) та Запорізька Січ (XVI-XVIII ст.).

В сучасних умовах тотальної глобалізації суспільства сформувалася теоретична концепція космополітичної демократії, яка спрямована на осмислення місця демократії в космополітичному суспільстві, її розвиток всередині країн, між державами та на глобальному рівні.

В наш час прийнято підміняти поняття демократії (народовладдя) одним із її проявів — формою державної влади, яка вважається найбільш зручною для управління суспільством в умовах глобалізованої ринкової економіки, зокрема у США та країнах Західної Європи. Згідно сучасного тлумачення терміну, вважається, що демократія обов’язково включає у себе такі елементи як виборність органів влади, поділ державної влади на три гілки (законодавчу, виконавчу та судову), підпорядкування меншості більшості, захист прав меншості, наявність політичних прав і свобод. Тобто про саме народовладдя мова вже не йде. У сучасному світі демократія – це доволі умовний термін, що не відповідає своєму початковому значенню.

У країнах, які сьогодні пропагуються як зразково демократичні (приміром, США, Канада, Велика Британія, Франція, Німеччина, Швеція, Нідерланди тощо) справжньої демократії (народовладдя) за фактом не існує. Реальна влада у цих країнах належить не народу, а транснаціональній олігархії, яка за допомогою “демократичних” виборів підтримує конкурентну боротьбу між власними партіями (командами політичних менеджерів), а також за допомогою таких виборів створює видимість делегування владних повноважень “народним обранцям” та створює ілюзію впливу громадян на прийняття державних рішень.

Головна мета імітованої демократії на сучасному етапі розвитку цивілізації – злам тих традиційних релігійних, національних та державницьких управлінських систем, які самим своїм існуванням заважають розвитку та поширенню глобалізаційних процесів – тобто перешкоджають реалізації колонізаторської політики транснаціональної “еліти” та наддержавних структур світового олігархату.


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 14.06.2016 at 14:34
    Посилання

    По-перше, демократія може здійснюватися через реалізацію і гарантування захищених законом демократичних прав людини і громадянина. Наприклад, це випливає зі ст. З Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Демократична держава покликана забезпечити весь комплекс прав людини і громадянина, передбачених чинним законодавством в усій багатоманітності їх прояву: закріплених як у Конституції України (особистих, політичних, соціально-економічних, соціально-культурних тощо), так і в інших правових актах.

    По-друге, діяльність системи державних органів ґрунтується на демократичних принципах. Існування демократії неможливе без здійснення принципів плюралізму, гласності, поділу і децентралізації влади. Саме через застосування цих та інших принципів здійснюють народний характер влади і можливі прогресивні перетворення.

    По-третє, демократія виражається у відповідних формах здійснення народовладдя. Згідно з ст. 5 Конституції України народ здійснює владу як безпосередньо (пряма форма: вибори, референдум, громадські ініціативи та обговорення тощо), так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (представницька форма, реалізується через обрані народом органи первинного народного представництва).

    Відповісти
      • 16.06.2016 at 09:45
        Посилання

        Результати вже є, але треба розуміти, що Україна поки що перебуває на самому початку шляху до демократії. Нам належить подолати ще чимало труднощів у боротьбі з корупцією і криміналом. І в першу чергу ми повинні відстояти свою незалежність. В умовах агресії, яка здійснюється по відношенню до України, будувати демократичне суспільство є вкрай складною справою. В першу чергу нам зараз потрібна перемога над ворогом. А потім буде потрібен деякий час на створення повноцінних демократичних інституцій і докорінну перебудову всього суспільства за європейським зразком. Можливо, треба, щоб оновилося кілька поколінь українців. Історія американської та європейської демократії – це сотні років демократичної традиції. А нам сьогодні доводиться будувати демократичне суспільство майже з нуля.

        Відповісти
    • 18.06.2016 at 19:33
      Посилання

      В американському експортному варіанті вона в нас вже давно є. Зразковий “патріот” Корчинський закликає й надалі вчитися “демократії” у своїх хазяїв:

      Відповісти
  • 21.06.2016 at 11:30
    Посилання

    Чесно написано. Респект! Дивно було побачити таку розумну статтю на цьому паскудному сайтику.

    Відповісти
  • 25.08.2016 at 12:46
    Посилання

    Замечательная статья, как и все остальные на вашем сайте. От себя добавлю: и в Древней Греции источником власти были представители народа с определённым статусом. А это далеко не весь народ.

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям