Що таке тероризм і чи є терористи в Україні?

Що таке тероризм і чи є терористи в Україні?

Терор (terror, у перекладі з латини — страх, жах) — залякування людей, що виражається в насильстві та вбивствах. Терором також називається загроза фізичної розправи з політичних чи якихось інших мотивів або залякування з загрозою розправи або вбивства. Тероризм — політика, заснована на застосуванні терору. У широкому сенсі – використання або загроза застосування насильства для досягнення політичної, релігійної, ідеологічної, економічної, кримінальної або іншої мети. Теракт (терористичний акт) – разова терористична дія. Терористи – особи або групи осіб, що здійснюють теракти.

У кримінально-правовій практиці тероризм визначають як застосування чи погрозу застосування насильства чи інших загально небезпечних дій, що створюють небезпеку життю чи здоров’ю людей, заподіяння майнової шкоди або настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії спрямовані на підрив атмосфери спокою, дестабілізацію, залякування чи пригноблення суспільства з метою ухвалення державою, міжнародною організацією, фізичною чи юридичною особою або групою осіб потрібного терористам рішення чи навпаки – утримання від прийняття такого рішення.

Технологія терору

Терористичний акт найчастіше здійснюється за наступною схемою: незаконне збройне формування захоплює заручників (зазвичай неозброєних мирних людей) і висуває ультиматум владі або спільноті, до якої належать заручники, з певними вимогами (звільнити з тюрми ув`язнених поплічників, вивести війська з певної території, прийняти або відмінити певний закон, надати певну суму грошей тощо); у разі невиконання цих вимог терористи погрожують вбивством заручників.

Один з найвідоміших прикладів – терористичний акт в Беслані (Росія, Північна Осетія) — захоплення заручників у школі № 1, здійснене псевдоісламістськими сепаратистами 1 вересня 2004 року під час урочистої лінійки, присвяченої початку навчального року. Протягом двох з половиною днів терористи утримували в замінованому будинку 1128 заручників (переважно дітей, їх батьків та працівників школи). Більшість заручників були звільнені в ході штурму, проте в результаті теракту загинули 333 людини (з них 186 дітей), понад 800 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Терористи, що захопили школу, а згодом і ватажки бандформувань, причетних до цього теракту, були захоплені або знищені спецслужбами Росії. Ліквідація всіх причетних до організації бесланського теракту була здійснена протягом кількох років – як на території Російської Федерації так і за межами країни.

В сучасних умовах теракт також може мати потужну інформаційно-пропагандистську складову і виглядати наступним чином: терористи здійснюють попередньо анонсоване масове вбивство людей (знову ж таки, як правило – мирних); через засоби масової інформації якомога ширше й резонансніше оголошують про свою причетність до цього вбивства і висувають певні вимоги до своїх супротивників; у разі невиконання цих вимог погрожують повторенням терактів. Подібні теракти найчастіше здійснюються у США, країнах ЄС, Азії та Африки представниками радикальних міжнародних псевдоісламістських організацій – «Аль Каїда», «Ісламська держава Іраку і Леванту» (ІДІЛ), «Союз ісламського джихада» й тому подібних.

Цілі терористів

Тероризм як явище переслідує принаймні три основні мети. Перша — зчинити тиск на органи влади, залякати осіб, наділених владними повноваженнями, або на тих, хто є носіями певної ідеології. Це потрібно для виконання висунутих терористами вимог. Друга мета — посіяти страх і невпевненість поміж громадян, лояльних до влади або прихильних до певної ідеології. Це потрібно для послаблення супротивника. Третьою метою є бажання викликати співчуття серед своїх потенційних прихильників, тобто в тому прошарку суспільства, який, на думку терористів, піддається гнобленню або дискримінації, але поступається в радикальності терористам. Це потрібно терористам для отримання підтримки з боку своїх симпатиків та створення мобілізаційного резерву терористичних угруповань.

Таким чином, тероризм найчастіше неможливий без того, аби терористи не оголосили про свою відповідальність за здійснений акт насилля. Хоча трапляються й винятки, наприклад, тоді, коли терористи хочуть втягнути у збройний конфлікт з державною владою чи іншими своїми супротивниками нейтральні чи навіть ворожі організовані групи. Тобто тероризм у даному випадку може виступати як провокація.

Самий відомий з прикладів провокаційного терору – знищення двох хмарочосів Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року. Того дня чотири групи терористів, загальною кількістю 19 осіб, захопили чотири рейсові пасажирські авіалайнери. Ці лайнери були спрямовані на таран веж торгового центру та інших будівель на території США. Крім 19 терористів, в результаті атак загинуло 2977 осіб, ще 24 пропали без вісті. Більшість загиблих були цивільними особами. Відповідальність за ці атаки лежить на псевдоісламістській організації «Аль-Каїда», яка свого часу була створена спецслужбами США для протидії радянській експансії в Азії, зокрема в Афганістані. Після згаданих терактів США разом із своїми союзниками по НАТО отримали карт-бланш на розгортання масштабної воєнної кампанії по боротьбі з «міжнародним тероризмом», яку використали для окупації Лівії та Іраку, а також посилення своєї військової присутності в інших стратегічно та ресурсно важливих азійських країнах. В свою чергу, операції «міжнародної антитерористичної коаліції» призвели до консолідації та об`єднання терористичних організацій по всьому світу. В результаті виникла ще потужніша за «Аль-Каїду» так звана «Ісламська держава Іраку і Леванту» (ІДІЛ), яка зуміла взяти під свій контроль цілі регіони і створити свої бойові осередки в десятках країн планети.

Державний тероризм. Системний терор

Тероризм не є інструментом агресії виключно з боку асоціальних осіб, маргінальних чи злочинних груп і організацій. Цілком легальні владні, економічні, ідеологічні та інші системи також можуть вдаватися до терору. Таке явище умовно називається державним тероризмом. Державний тероризм — це насильство влади з її державним апаратом проти народу з метою придушення не тільки опозиції, а й усього загалу, щоб викликати жах і змусити полишити думки про спротив. Це насилля з боку держави, яке не має законодавчого або судового забезпечення і використовується державними силовими структурами як всередині держави (проти її внутрішніх ворогів) так і за її кордонами — аж до проведення спеціальних операцій проти інших держав.

Зазвичай участь державних силових структур в акціях державного тероризму, здійснюваних за кордоном, старанно приховується. Хоча відомі й виняткові ситуації, коли одна держава відкрито здійснювала акт терору по відношенню до іншої держави, проте не визнавала свої дії терористичними.

Наприклад, ядерне бомбардування японських міст Хіросіми і Нагасакі, здійснене США наприкінці Другої Світової війни (6 і 9 серпня 1945 року) призвело до загибелі близько 250 тисяч мирних жителів. Ніякої військової необхідності в цьому не було, Японія на той час вже практично втратила армію і була виснажена економічно, тому капітуляція для неї була невідворотною. Головна мета ядерного бомбардування японських міст – суто терористична – залякування та деморалізація Японії з метою прискорення підписання акту про капітуляцію, а також політичний тиск на СРСР з метою отримання на користь США додаткових преференцій у післявоєнному розподілі зон впливу. Ядерні удари по Хіросимі і Нагасакі – це наймасовіший терористичний акт в історії людства, який на Заході ще й досі прийнято вважати хоч і спірною, але все ж таки не терористичною, а військовою операцією.

Наприкінці XX століття межа між антидержавним та державним тероризмом майже стерлася. В епоху глобалізації тероризм увійшов як глобальне явище, яке в першу чергу обслуговує інтереси світового олігархату або виходить з-під контролю і вступає в конфлікт з цими інтересами. Терористів, що підконтрольні олігархії прийнято називати «міжнародною антитерористичною коаліцією», а непідконтрольних терористів об`єднують поняттям «міжнародний тероризм». Характерною особливістю глобальних терористичних течій та рухів, як правило, є те, що вони фінансуються та озброюються з одних і тих самих джерел, але при цьому не здатні до тривалої співпраці між собою. З часом виходять з-під контролю своїх опікунів та починають жорстоко конфліктувати зі своїми учорашніми покровителями і союзниками. Найвідоміші приклади – міжнародні терористичні організації «Аль Каїда» та «Ісламська держава», які вже давно не є антирадянськими чи антиросійськими і зараз ведуть війну у форматі «всі проти всіх».

Ця тенденція зберігається та прогресує і в наш час. На початку XXI століття радикально змінився лише масштаб тероризму, але не його суть та цілі. Як і в прадавні часи, за своєю цілеспрямованістю сучасний тероризм поділяється на націоналістичний (переслідує сепаратистські або національно-конкурентні цілі); релігійний — може бути пов’язаний з боротьбою людей різних віросповідань між собою (індуїсти і мусульмани, мусульмани та іудеї) і всередині однієї віри (католики – протестанти, суніти – шиїти), або має на меті підірвати світську владу і затвердити владу релігійну; ідеологічно заданий, соціально-політичний — переслідує мету докорінної або часткової зміни економічної чи політичної системи країни, залучення уваги суспільства до будь-якої гострої проблеми. Іноді ідеологічний вид тероризму називають також революційним. Типовими прикладами ідеологічно вмотивованого революційного тероризму є анархістський, есерівський, комуно-більшовицький, нацистсько-фашистський, а також уніатсько-оунівський (бандерівський) та сучасний жидобандерівський тероризм.

Уперше системний політичний терор було розгорнуто якобинцями під час так званої Великої французької революції (1789-1799). Їхніми ідеологічними нащадками були більшовики, які розгорнули «червоний терор» з метою придушення політичної опозиції і поширення більшовицької влади на всю територію колишньої Російської імперії (1917—1923). Сьогодні, як вже зазначалося, системний політичний терор є прерогативою США та їхніх союзників, а також різноманітних міжнародних та наддержавно-наднаціональних об`єднань, зокрема неонацистського, марксистсько-маоїстського та псевдоісламістського напрямків.

Тероризм в Україні

В Україні методи політичного терору почали активно поширюватися з двадцятих років XX століття членами УВО (Української військової організації) та ОУН (Організації українських націоналістів). Пік терористичної активності псевдонаціоналістів прийшовся на роки Другої світової війни (масові катування та страти опонентів та мирного населення, зокрема Львівський погром, Бабин Яр, Волинська різанина, каральні рейди проти антифашистів в Білорусі та східноєвропейських країнах). Після державного перевороту 2014 року тероризм в Україні вперше набув окремих ознак тероризму державного – тобто такого, який у певних проявах вже став елементом політики, здійснюваної владою по відношенню до українського народу.

Зокрема, прикладом державної політики з ознаками тероризму можуть слугувати систематичні обстріли жилих кварталів Донецька та інших міст Донбасу підрозділами порошенківської армії. Під час цих обстрілів гинуть мирні жителі, руйнуються об`єкти цивільної інфраструктури. Ніякої воєнної необхідності в цьому немає, адже в місцях ураження зазвичай відсутні збройні формування повстанців.

Один з чисельних задокументованих прикладів – ракетний удар, що був нанесений штурмовою авіацією Порошенка по центру Луганська 2 червня 2014 року. У сквері перед обстріляним чотириповерховим будинком Луганської обласної державної адміністрації (ОДА) знайшли дві розірвані некеровані авіаційні ракети, загальна кількість випущених при залпі боєприпасів склала близько 20 штук. Навколо скверу розташовані житлові багатоповерхові будинки, за будівлею ОДА знаходиться дитячий садок «Журавлик». У самому сквері поблизу від місця вибухів розташований дитячий майданчик. В результаті авіаудару порошенківських ВПС загинули 8 людей (3 чоловіки та 5 жінок), 28 було поранено. Всі вбиті і скалічені – мирні жителі Луганська.

Цілі цих дій очевидні – залякування та деморалізація місцевого населення, примус до покори, провокування протестів проти місцевої влади «заради мирного життя» та «виводу російсько-терористичних окупаційних військ». Тобто за всіма ознаками ця мета – терористична. Однак слід зазначити, що заяви донецьких і луганських повстанців, представників української опозиції, а також деяких російських політиків і правозахисників про терористичний характер самої євромайданної влади є перебільшенням.

Чітко визначити які угруповання в Україні є терористичними, а які ні, досить важко, через надмірну заполітизованість цієї теми. ООН, США і Євросоюз вважають, що на Україні немає терористів. В Росії кажуть, що є. Зокрема, там класифікують терористичними такі організації як «Правий сектор» та «Хізб ут-Тахрір» (їхні філії були ліквідовані у Криму одразу після включення півострова до складу Російської Федерації).

Правлячий в Україні євромайданний режим розпочав каральну операцію, а невдовзі – справжню повномасштабну війну проти тих, хто не визнав державний переворот 2014 року законною зміною влади, а також виступав проти фашизації та колонізації («євроатлантичної інтеграції») країни. У Києві ця війна була офіційно названа «антитерористичною операцією» («АТО»), тобто такою, яка ведеться проти терористів. Згодом, без будь-яких юридичних підстав, майданна влада проголосила «терористичними організаціями» Донецьку та Луганську народні республіки і навіть намагалася (хоча й невдало) добитися аналогічного вердикту від своїх Західних покровителів.

Важливо знати, що, згідно міжнародних норм, насильницькі дії, вчинені під час війни, зокрема учасниками повстанського чи партизанського руху, не можуть бути кваліфіковані як терористичні, якщо ці дії не направлені на залякування та знищення мирного населення з метою примусу його до покори або з ціллю шантажу супротивника.

Проте є країни, які навмисно уникають чіткого визначення тероризму і в пропагандистських цілях проголошують терористами або поплічниками терористів всіх своїх опонентів (це дає змогу ставити поза законом цілі держави і народи, не йти ні на які переговори і вирішувати всі проблеми, використовуючи військову силу). Зокрема, для США терористом є кожен, хто чинить збройний опір американській гегемонії та олігархічній глобалізації. Таку ж саму позицію намагається займати й влада постмайданної України, яка таврує як терориста, кожного, хто не визнає законність правління місцевого олігархату, чинить спротив євро-американській колонізації України, зі зброєю в руках захищає свою сім`ю та свою землю від проамериканських євромайданних карателів та неонацистських бандформувань.


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 05.06.2016 at 15:32
    Посилання

    Тероризм – це складне, багатовимірне, багаторівневе явище, тому дати визначення тероризму за допомогою переліку конкретних діянь, в яких він виявляється, або за допомогою альтернативних ознак не вбачається за можливе. Навпаки, тероризму можна дати виважене визначення лише шляхом установлення взаємопов’язаних ознак, що у своїй нерозривній єдності характеризують його специфіку.

    Відповісти
    • 07.06.2016 at 17:28
      Посилання

      А почему же вы гниды укрофашистские народ Донбасса террористами называете, если даже сами толком не знаете что такое терроризм?

      Відповісти
      • 03.01.2017 at 10:49
        Посилання

        Все прекрасно знают, что такое терроризм, не надо нам впаривать бред про Украинскую армию. Главный террорист это Путин, он начал войну против Украины.

        Відповісти
        • 05.01.2017 at 19:54
          Посилання

          А как он начал эту войну? С какого момента? Когда дал американцам денег на финансирование Майдана? Когда прислал на Украину руководителей из США и Евросоюза для организации государственного переворота? Когда снайперов прислал для разогрева протестов? Когда организовал массовые убийства в Одессе и Мариуполе? Или когда оружие раздал бандеровским нацистам и отправил их «европеизировать» тогда ещё безоружных несвидомых сограждан?.. Расскажите поподробнее. Очень интересно было бы узнать, вашу точку зрения и понаблюдать за ходом ваших мыслей.

          Відповісти
          • 31.03.2017 at 10:18
            Посилання

            [Коментар видалено модератором. Причина: невідповідність темі]

  • 09.06.2016 at 14:32
    Посилання

    У сучасній антитерористичній літературі тероризм як явище реальної дійсності і як загальне поняття розглядається у трьох рівнях: 1) тероризм у вузькому розумінні (терористичний акт); 2) тероризм у широкому розумінні (злочини терористичної спрямованості); 3) тероризм у найбільш широкому розумінні (терористична діяльність – як криміналізована, так і некриміналізована). Криміналізована частина терористичної діяльності має назву «терористичні злочини»

    При цьому встановлюється, що тероризм у вузькому (власному) розумінні – це загальнонебезпечні діяння, спрямовані на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи чи групи осіб до вчинення або відмови від вчинення якихось дій (терористичний акт).

    Тероризм у широкому розумінні охоплює тероризм у вузькому розумінні і всі інші злочини терористичної спрямованості. До цих злочинів належать, крім терористичного акту, також інші злочини (наприклад, посягання на життя державного чи громадського діяча, захоплення заручників, захоплення будинків, споруд водного чи повітряного судна, залізничного рухомого складу тощо), якщо ці діяння вчиняються публічно, спрямовані на залякування населення з метою впливу на прийняття якогось рішення або відмову від нього.

    Тероризм у найширшому розумінні охоплює тероризм у широкому розумінні і будь-яке сприяння підготовці або вчиненню злочинів терористичної спрямованості чи інших терористичних дій, а саме: створення терористичної групи чи терористичної організації, підготовку терористів, пропаганду і поширення ідеології тероризму, фінансування терористичних дій тощо. Вчинення в реальній дійсності таких діянь охоплюється поняттям «терористична діяльність».

    Певна частина діянь, що підпадає під поняття «тероризм у найширшому розумінні», криміналізована і має назву «терористичні злочини», які можуть здійснюватися у різних формах, але серед них можна виділити дві основні ознаки: по-перше, вони спрямовані на залякування населення, на те, щоб викликати у населення відчуття страху, безпорадності і незахищеності за рахунок організованого і жорстокого насилля або погрози таким; по-друге, їм притаманна наявність спеціальної мети тиску на органи влади, міжнародні організації, фізичних або юридичних осіб для досягнення потрібних терористам наслідків за рахунок дій адресатів впливу.

    Слід враховувати й те, що міжнародне визначення терористичного акту включає ознаки вчинення не тільки вибухів, підпалів та інших загальнонебезпечних діянь, але і будь-яких інших суспільно небезпечних діянь, спрямованих на залякування населення, тобто вчинення будь-якого злочину терористичної спрямованості. Звертає на себе увагу і та обставина, що громадська безпека у разі вчинення терористичних злочинів взагалі і злочинів терористичної спрямованості зокрема хоча завжди і є об’єктом посягання, але фактично не основним, а додатковим. Основним же об’єктом таких складних, багатовимірних злочинів, як терористичні злочини, виступають різноманітні сфери життєдіяльності людей, національні та наднаціональні інститути, посягання на які зумовлюють цілі терористів.

    Основним міжгалузевим законом, який безпосередньо спрямований на протидію та запобігання тероризму, безумовно, є Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р. У цьому Законі містяться визначення основних понять, що характеризують тероризм, а також коло прав і обов’язків органів, які здійснюють антитерористичну діяльність.

    Відповісти
    • 03.08.2016 at 16:05
      Посилання

      Ну що ж, давайте подивимось…

      ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО БОРОТЬБУ З ТЕРОРИЗМОМ
      Розділ I. Загальні положення. Стаття 1. Визначення основних термінів

      У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

      тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей;

      терористичний акт – злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 – 260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України;

      активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, – кошти, майно, майнові і немайнові права, що повністю або частково, прямо чи опосередковано належать або перебувають під контролем осіб, що пов’язані з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, та активи, які отримані або походять від таких коштів, майна, майнових і немайнових прав, а також інші активи зазначених осіб;

      технологічний тероризм – злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру;

      терористична діяльність – діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму;

      фінансування тероризму – надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково: для будь-яких цілей окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією; для організації, підготовки і вчинення окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією визначеного Кримінальним кодексом України терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби здійснення таких дій;

      міжнародний тероризм – здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов’язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров’ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження;

      терорист – особа, яка бере участь у терористичній діяльності;

      терористична група – група з двох і більше осіб, які об’єдналися з метою здійснення терористичних актів;

      терористична організація – стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації;

      боротьба з тероризмом – діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності;

      антитерористична операція – комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності;

      район проведення антитерористичної операції – визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція;

      режим у районі проведення антитерористичної операції – особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб’єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров’я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

      заручник – фізична особа, яка захоплена і (або) утримується з метою спонукання державного органу, підприємства, установи чи організації або окремих осіб здійснити якусь дію або утриматися від здійснення якоїсь дії як умови звільнення особи, що захоплена і (або) утримується.

      Отож, маючи бажання, на підставі отаких визначень з численими правками та доповненнями, що були внесені до Закону з дати його прийняття (20.03.2003, остання редакція 28.07.2016) – терористами можна проголосити й тих, хто проголошує терористами власний народ. Наприклад, під визначення Закону чудово підходять «мирні протестувальники» Євромайдану та нинішня євромайданна влада України (терористи, терористична група, терористична організація, терористична діяльність, терористичний акт), а також США і ЄС (терористична організація, міжнародний тероризм, фінансування тероризму).

      Відповісти
    • 24.11.2016 at 20:32
      Посилання

      Переведу на русский как будет время. Сейчас, к сожалению, нет такой возможности. А вообще-то эта статья для нашего внутриукраинского пользования. Потому она такая подробная и длинная, что на Украине с терроризмом как-то всё очень замуляно и запутано выглядит. В России с этим гораздо проще и конкретнее, поэтому есть в сети про терроризм много чего и по-русски и покороче. Спросите у Яндекса.

      Відповісти
  • 05.12.2016 at 19:56
    Посилання

    Вы сами понимаете что говорите? Киевская хунта специально убивает мирных граждан Донбасса чтобы запугать людей, сломить сопротивление ДНР и ЛНР, зачистить територию для заселения галицаями. Вроде бы вы это понимаете. Но тут же говорите что украинская власть это не террористы. А кто они тогда?!!!!!!!!!!!!

    Відповісти
    • 06.12.2016 at 11:56
      Посилання

      Они – барыги, воры, аферисты, нацисты, проститутки, педерасты, предатели. Самый цвет «укропейской» нации. Среди них немало бывших карьеристов-коммунистов, ныне успешно делающих свой бизнес на распродаже Украины, братоубийственной войне и «украинской национальной идее». Есть, конечно же, среди них и террористы. Но террористы – лишь самая малая часть этой антинародной, антирусской, антиукраинской системы. В основном – самое низшее звено. Тупой инструмент принудительной «евроинтеграции», окровавленные руки правящего режима, но не его голова.

      Відповісти
      • 06.12.2016 at 12:06
        Посилання

        Даже не руки. Просто дубина в чужих руках. Руки – это колониальная администрация в Киеве, а голова «евромайданного» монстра – в Вашингтоне.

        Відповісти
        • 09.12.2016 at 13:01
          Посилання

          Странная логика. По-вашему получается, что в убийстве человека виноват пистолет, ставший орудием убийства, а не сам убийца, который задумал преступление и осуществил его.

          Відповісти
          • 10.12.2016 at 16:19
            Посилання

            Нет, не так. Здесь другая логика. Пистолет – предмет неодушевлённый, а террорист – живой человек, который перед Богом и людьми несёт ответственность за свои поступки.

  • 15.12.2016 at 17:21
    Посилання

    Я так и не понял кто на Украине террористы. Можете конкретно ответить на вопрос? Порошенко, Турчинов, Парубий, Геращенко, Аваков и все остальные террористы или нет?

    Відповісти
    • 15.12.2016 at 17:41
      Посилання

      Ну, какой из Порошенко террорист? Он же не маньяк и не дурак. Он просто «циничный бандера». Его задача – выгодно продать Украину в ЕС и хорошо на этом заработать, его настоящая идеология – деньги и власть. Всё! Как у любого олигарха, любого торгаша, поклоняющегося баблу, а не Богу. То же самое и со всеми остальными представителями майданной «элиты». Конечно же, они не являются террористами в привычном смысле этого слова. Но они, по воле своего вашингтонского начальства, участвуют в террористической деятельности. И за это будут отвечать наравне с террористами.

      Відповісти
      • 15.12.2016 at 19:41
        Посилання

        Даааааааааа я слышал что хохлы хитрее евреев, но не знал что вы умеете так выворачиваться. Ты мне можешь конкретно ответить на вопрос: да или нет?

        Відповісти
        • 15.12.2016 at 20:03
          Посилання

          Нет, не могу. Я не юрист. И вообще тут довольно сложно делать однозначные выводы. Это только у майдаунов всё просто с ярлыками и приговорами: На майдане не скакал? – Значит за Януковича! Не хочешь в Европу? – Значит за Путина! Не признаёшь Порошенко президентом? – Значит сепар и враг нации! Выступаешь против АТО? – Значит ты против Украины!.. Давай не будем уподобляться этим безумным людям. Когда придёт время для расследования преступлений евромайданной банды, суд определит, кто есть кто на самом деле.

          Відповісти
          • 15.12.2016 at 20:30
            Посилання

            Съехал короче

          • 15.12.2016 at 20:34
            Посилання

            Нє, ну чисто майданівський гоп-стоп: Слава Україні!.. Україна – це Європа?.. Крим це Україна?.. Росія – агресор?.. Путін – хуйло?.. Слава нації! Смерть ворогам!…

          • 31.03.2017 at 10:17
            Посилання

            [Коментар видалено модератором. Причина: невідповідність темі]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям