Що таке війна і яка війна розпочалася в Україні після Майдану – визвольна, вітчизняна, загарбницька, гібридна чи громадянська?

Що таке війна і яка війна розпочалася в Україні після Майдану - визвольна, вітчизняна, загарбницька, гібридна чи громадянська?

Війна — у соціально-політичному сенсі – це збройний конфлікт між ідеологічно-політично-економічними утвореннями (державами, націями, соціальними групами і так далі), що відбувається в формі бойових дій між їх збройними силами.

Війна є одим із засобів нав’язування опоненту своєї волі. Це організоване збройне насильство, метою якого є досягнення політичних, економічних, ідеологічних або інших цілей. Війни супроводжують нас протягом всієї історії людства. Мабуть, з самих часів Авеля і Каїна на нашій планеті не було жодго року, жодного дня, який людство прожило б у мирі, тобто без війни.

З кожним століттям кількість жертв військових конфліктів постійно зростає. До XIX століття війни мали порівняно вузьку економічну базу і велися, як правило, нечисленними професійними арміями. З другої половини XIX століття і особливо у XX столітті війни втягують у тривалу боротьбу багатомільйонні маси народу. Наприклад, у Першій світовій війні (1914-1918) брало участь понад 70 мільйонів осіб (загинуло близько 10 мільонів), у Другій світовій війні (1939-1945) — 110 мільйонів (з них загинуло близько 65 мільонів). Сучасний рівень розвитку військових технологій (зокрема, ядерних, хімічних та біологічних) дозволяє у разі глобального збройного кофлікту знищити мільярди людей і навіть вчинити екологічну катастрофу такого масштабу, що після неї існування життя на нашій планеті стане неможливим.

Ознаки війни

У стан війни протиборчі сторони переходять з моменту прийняття політичним і військовим керівництвом рішення вступили в збройне протистояння. Як правило, частини і підрозділи збройних сил отримують відповідний наказ на початок бойових дій.

Стан війни визначається рядом правових наслідків. На прикладі війни між державами це: прийняття керівництвом країни рішення про початок війни, проведення мобілізаційних та оборонних заходів (зокрема, проведення загальної мобілізації населення, посилення охорони, встановлення комендантського часу, впровадження цензури), офійійне оголошення війни супротивнику, припинення дії міждержавних угод, закриття кордону, повна зупинка відносин у сферах економіки, фінансів, торгівлі, спільних наукових, культурних та інших проектів.

На практиці війна безпосередньо реалізується у формі бойових дій, метою яких є знищення або примушення до здачі збройних формувань ворога, а також повне або часткове захоплення (окупація) територій супротивника, захоплення або знищення його управлінських центрів, комунікацій, інфраструктури, майна та ресурсів.

Військове протистояння сторін під час війни завжди підсилюється супутніми діями дипломатичного, політичного, фінансового, економічного, санкційно-блокадного, інформаційного та ідеологічно-пропагандистського характеру. Тобто будь-яка війна – це не лише використання зброї і висування вимог – а цілий комплекс заходів, сукупне задіяння яких націлене на успішне досягнення поставленої мети.

Війна може завершуватися беззастережною капітуляцією однієї з протиборчих сторін або мирним договором, на умови якого погоджуються сторони конфлікту.

Основні типи воєн

Хоча всі збройні конфлікти мають спільну природу і багато спільних ознак, тим не менш за цілями та характером війни, що велися людством протягом кілької останніх столітть, зазвичай розділяють на кілька основних типів.

Війни держав і коаліцій держав за політичне домінування, гегемонію, світове панування (приклади – Семирічна війна, Наполеонівські війни, Перша і Друга світові війни). До цього ж типу можна віднести й сучасні релігійні війни, зокрема так званий псевдоісламістський «джихад», що ставить своєю метою створення «Всесвітнього халіфату».

Загарбницькі та колоніальні війни (в наш час це війни за привласнення ресурсів, розширення ринків збуту, а також здобуття регіонального лідерства США і НАТО у Лівії, Афганістані, Іраку тощо). Одночасно з боку поневолених країн та народів такі війни є національно-визвольними і ведуться заради захисту свого суверенітету.

Громадянські війни – ті, що ведуться між громадянами однієї держави, групами одного народу. Громадянські війни є слідством державних переворотів, соціальних революцій, радикальних протестних виступів, повстань, міжетнічних конфліктів, боротьби за владу або домінування чи захист певної ідеології. Найкривавішою громадянською війною в історії людства можна вважати громадянську війну в Росіїї у 1917-1923 роках, що призвела до загибелі Російської Імперії та створення першої в світі соціалістичної держави – СРСР.

В епоху глобалізації загарбницько-колоніальні та громадянські війни є важливими складовими частинами війн, що ведуться національними, державними та наддержавними коаліціями за світове панування. В якості прикладів можна навести «боротьбу зі світовим тероризмом» (інтервенції НАТО у країни Центральної Азії та Близького Сходу) і технологію «кольорових революцій» (серію організованих ззовні державних переворотів у Сербії, Лівії, Єгипті, Україні тощо).

Головні війни в історії України

Історія війн на території сучасної України, вирогідно, бере початок з часів, коли тут з`явилися перші люди. Вчені називають той період Палеолітом, на їхню думку, це початковий і найтриваліший період історії людства, який тривав з 1 млн. до 10 тис. років до нашої ери.

Перші задокументовані згадки про збройні конфлікти на наших землях відносяться до часів давньогрецкого історика Геродота (V ст. до н.е.), а перші письмові свідоцтва про війни наших безпосередніх предків – русів (руських, русичів, русинів) – датуються IX століттям.

Найбільші війни, події яких відбувалися на українських землях з давнини до нашого часу, це Татаро-монгольске нашестя на Русь у XIII ст., Козацька національно-визвольна війна під проводом гетьмана Богдана Хмельницького (1648-1654), Російсько-шведська війна (1700—1721), Перша світова війна (1914-1918), Громадянська війна (1917-1923) та Друга світова війна (1939-1945).

Війна в Україні у наші дні

У 2014 році, після державного перевороту, що увійшов в історію під назвами «Майдану», «Євромайдану», «Європейської революції» та «Революції Гідності» – війна знову прийшла в Україну. Євромайданні пропагандисти називають цю війну на всі лади, хто як хоче і кому як совість дозволяє: «загарбницькою» з боку Росії – відповідно, «національно-визвольною війною українського народу» з іншого боку, а також з подачі президента Майдану Петра Порошенка – «вітчизняною» за аналогією з Великою Вітчизняною війною 1941-1945 років.

Проте, найчастіше збройне протистояння на Сході України називають «антитерористичною операцією» («АТО») і «українсько-російською війною» – причому одночасно, хоча ці визначення заперечують одне одне. Адже АТО – це поліцейська операція з ліквідації терористів, а війна міждержавна має відповідати хоча б деяким ознакам конфлікту такого рівня.

Війна, що сьогодні йде в Україні, принципово протирічить визначенню «АТО», бо для того, аби проводилася антитерористична операція, потрібна наявність терористів. Важливо знати, що терорризм має конкретні ознаки і визначення. Озброєні люди, які вооють не з мирним населенням, а з регулярною армією, не є терористами, вони – повстанці.

Твердження про міждержавний українсько-російський збройний конфлікт також не витримує ніякої критики. Ні Росія ні Україна як держави не оголошували війну одна одній. Жодна зі сторін не прийняла офіційних рішень, обв`язкових для юридичного визнання агресії, вторгнення та окупації. Відсутні кроки майданної влади, які б свідчили, що розмови про війну з Росією це не свідома дезинформація громадян України, а реальний факт – мається на увазі введення військового стану, проведення загальної мобілізації, розрив дипломатичних відносин, закриття кордону, повне припинення співробітництва в усіх сферах життя (економіка, фінанси, торгівля, наука, культура, освіта, соціальні програми тощо), окупація або деокупація територій і так далі.

Демагогічні пояснення представників правлячого у Києві режиму про те що, мовляв, ця «українсько-російська війна» є якоюсь таємною і унікальною («гібридною»), а тому виглядає не так, як справжня війна і, відповідно, не потребує реакції, як на справжню війну, але ця «війна проти українського народу дійсно ведеться Росією», переконливо спростовується тим фактом, що жоден з судів (у тому числі українських) не зміг юридично визнати «факт російської агресії».

Крім того, багаточислені публічні заяви майданних політиків та пропагандистів про «окупацію Донбасу російськими військами» жодного разу не були підтверджені міжнародними спостерігачами ОБСЄ, що постійно перебувають у зоні збройного конфлікту.

Опосередковано «присутність підрозділів Російської регулярної армії на Сході України» спростовується також самою логікою подій. Адже беззаперечним фактом є те, що «ЗСУ» здійснюють військові операції лише в «окупованих» Донецькій та Луганській областях, і не ведуть бойових дій на «окупованому» Кримському півострові. Чому? Тому що, на Донбасі порошенківські війська воюють з народним ополченням, цивільним населенням, а в Криму, дійсно, дислоковані підрозділи Збройних Сил Російської Федерації, воювати з якими «герої АТО» ніколи не наважаться.

Сьогодні бої на Сході України ведуться між колишньою армією України і колишніми громадянами України. Коли у війні один одному протистоять громадяни однієї країни (не важливо, нинішні чи учорашні), якщо між собою воюють представники одного народу – така війна називається громадянською.

Славко Яценко


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 02.08.2016 at 00:16
    Посилання

    Нынешняя власть, поставленная Майданом, пытается навязать нам мнение, что все происходящее на Донбассе — это война с Россией. У меня вопрос к пропагандистам: почему тогда бойцы 72-й бригады бежали в Россию от ужасов войны, и никто там их не расстреливал и не помещал в концлагеря? Наоборот, вернули в Украину всех, кто захотел. Почему даже самые горячие сторонники Майдана, побывав в Крыму, который украинские власти называют «оккупированной» территорией, отмечают радость подавляющего большинства местных жителей от «оккупации»? Понять это явление наши евроориентированные мыслители не могут. Но отмечают, в том числе и на страницах «Сегодня», что в Крыму радуются отделению от Украины и вывешивают портреты Путина. Это же факт! Он требует объяснения. У меня есть ответ: просто Крым в 1954 г. не спросили, желает ли он быть в УССР. А теперь крымчане осуществили свою мечту — вернулись в Россию. К своим. И еще их радует, что Порошенко и К не имеют отныне возможности обстреливать Севастополь и Симферополь из артиллерийских орудий, как Донецк и Луганск, прикрыв это преступление против собственного народа аббревиатурой АТО. Пусть и расхотел этот народ жить в одной стране с любителями майданов, пусть и именуете вы его презрительно «даунбасами» и «колорадами», но из пушек зачем по нему колотить? Убивать за что? Ради целостности Украины? Так не будет уже этой целостности. Целостность была растоптана переворотом на Майдане и свержением пусть и ненавистного вам, но все-таки законно избранного президента, за которого проголосовало в 2010 году большинство избирателей. Что бы вы сказали, если бы Янукович начал долбить снарядами по Львову и Тернополю из 122-милиметровых гаубиц, как лупит такой «милый» президент-кондитер Порошенко по Донбассу?

    Я пишу правду. Правду говорить легко и приятно. Я — просто писатель. Не террорист. Не повстанец. Кроме слова правды, у меня оружия нет. Это гражданская война.

    Олесь Бузина,
    11 августа 2014 года

    Thumb up 2 Thumb down 0

    Відповісти
    • 31.07.2017 at 20:08
      Посилання

      На вопрос, который Бузина задал больше трех лет назад, никто из правителей Украины так и не дал ответа.

      Thumb up 1 Thumb down 0

      Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!