Як це було: з чим насправді зіштовхнувся Гітлер 22 червня 1941 року

Гітлер приймає парад фашистської армії

22 червня 1941 року о 4 годині ранку Німеччина віроломно, без оголошення війни напала на Радянський Союз і, почавши бомбити наші міста, вбиваючи людей, що мирно спали в ту ніч, відразу заявила про себе, як про силу злочинну, що не має людського обличчя. Почалася сама кровопролитна війна за всю історію існування людства.

Німеччина віроломно, без оголошення війни напала на Радянський Союз

Наша сутичка з Європою була смертельною. Німецькі війська 22.06.1941 року почали наступ на СРСР у трьох напрямках: східному (група армій «Центр») – на Москву, південно-східному (група армій «Південь») – на Київ та північно–східному (група армій «Північ») – на Ленінград. Крім цього, в напрямку на Київ наступала німецька армія «Норвегія».

Разом з німецькими арміями наступали на СРСР армії Італії, Румунії, Угорщини, Фінляндії та добровольчі формування з Хорватії, Словаччини, Іспанії, Голландії, Норвегії, Швеції, Данії та інших країн Європи.

Напад фашистів. Як це було:

22 червня 1941 року перейшли кордон СРСР і вторглися на нашу землю 5,5 мільйонів солдатів і офіцерів гітлерівської Німеччини та її сателітів. За чисельністю військ збройні сили тільки одній Німеччині перевершували Збройні Сили СРСР у 1,6 рази: 8,5 мільйонів чоловік у вермахті і трохи більше 5 мільйонів чоловік у Робітничо-Селянській Червоній Армії. Разом з арміями союзників Німеччина на 22.06.1941 року мала щонайменше 11 мільйонів підготовлених, озброєних солдатів і офіцерів і могла дуже оперативно компенсувати втрати своєї армії і посилювати свої війська.

І якщо чисельність тільки німецьких військ перевищувала чисельність радянських військ в 1,6 рази, то разом з військами європейських союзників вона перевищувала чисельність радянських військ мінімум в 2,2 рази. Ось така величезна сила протистояла Червоній Армії.

На Німеччину працювала промисловість об’єднаної нею Європи з населенням близько 400 млн. осіб, що майже в 2 рази перевищувало населення СРСР, який мав 195 млн. чол.

Червона Армія

Червона Армія на початок війни, у порівнянні з військами Німеччини та німецьких союзників, мала на 19 800 одиниць більше гармат і мінометів, на 86 одиниць більше бойових кораблів основних класів. Також РСЧА мала більше кулеметів. Стрілецька зброя, знаряддя всіх калібрів і міномети за бойовими характеристиками не тільки не поступалися, а в багатьох випадках і перевершували зброю Німеччини.

Що стосується бронетанкових військ та авіації, наша армія мала їх в кількості, що значно перевершує кількість одиниць цієї техніки, наявної на початок війни у супротивника. Але основна кількість наших танків і літаків порівняно з німецькими являло собою зброю «старого покоління», морально застарілу. Танки в більшості своїй були всього лише з протикульовим бронюванням. Чималий відсоток складали і несправні літаки і танки, що підлягали списанню.

Разом з тим треба зазначити, що Червона Армія отримала до початку війни 595 одиниць важких танків KB, 1225 одиниць середніх танків Т-34, а також 3719 літаків нових типів винищувачів ЯК-1, ЛаГГ-3, Міг-3, бомбардувальників Іл-4 (ДБ-ЗФ), Пе-8 (ТБ-7), Пе-2, штурмовиків Іл-2. В основному ми спроектували і виготовили зазначену нову, дорогу і наукомістку техніку в період з початку 1939 до середини 1941 років, тобто здебільшого під час дії укладеного в 1939 році договору про ненапад – «Пакту Молотова – Ріббентропа».

Велика Вітчизняна війна

Саме наявність великої кількості зброї дозволило нам вистояти і перемогти. Бо при величезних втрат зброї у початковий період війни у нас ще залишалося достатню кількість озброєння для опору при відступі і для наступу під Москвою.

Треба сказати і про те, що в 1941 році німецька армія не мала техніки аналогічної нашим важким танкам KB, броньованим штурмовикам ІЛ-2 і реактивній артилерії, типу БМ-13 («Катюша»), здатної вражати цілі на відстані більше восьми кілометрів.

Можливості радянської розвідки сильно перебільшуються з метою применшення військових заслуг і технічних досягнень СРСР. Слід зазначити, що саме через помилки розвідки наша армія не знала про напрямки головних ударів противника. Тому німці мали можливість створити на ділянках прориву багаторазову перевагу військових сил і прорвати нашу оборону.

Червона Армія. Наші в обороні

Наші війська відступали під натиском переважаючих сил противника. Частини Червоної Армії повинні були або швидко відходити, щоб уникнути оточення, або битися в оточенні. Відвести війська було не так-то просто, тому що в багатьох випадках рухливість німецьких механізованих з’єднань, здолавших нашу оборону, перевищувала мобільність наших військ.

Звичайно, не всі угруповання радянських військ були по силам рухомим німецьким з’єднанням. Основна частина німецької піхоти наступала в пішому строю, так само як відступали і наші війська, що дозволяло багатьом частинам Червоної Армії відходити на нові рубежі оборони.

Оточені війська прикриття до останньої можливості стримували наступ німецько-фашистських полчищ, а відступаючі в боях частини, з’єднавшись з військами 2-го ешелону, значно уповільнили просування німецьких армій.

Для того щоб зупинити німецьку армію у місцях прориву оборони, потрібні були великі резерви, кі могли б швидко підійти до місця прориву і відкинути противника назад. У нас таких резервів не було, так як не було у країни економічних можливостей утримувати в мирний час 11-мільйонну армію.

Несправедливо звинувачувати в такому розвитку подій уряд СРСР. Незважаючи на відчайдушний опір індустріалізації з боку певних сил всередині країни, наш уряд і наш народ зробили все, що могли для створення і озброєння армії. Неможливо було зробити більше у відпущений Радянському Союзу передвоєнний проміжок часу.

Наша розвідка, звичайно, виявилася не на висоті. Але ж це тільки в кіно розвідники добувають креслення літаків і атомних бомб. В реальному житті такі креслення займуть далеко не один залізничний вагон. Не було у нашої розвідки можливості отримати в 1941 році план «Барбаросса». Проте, навіть знаючи напрямок головних ударів, нам довелося б відступати перед жахливою силою ворога. Але в цьому випадку ми мали б менше втрат.

По всім теоретичним викладкам СРСР повинен був програти цю війну, але ми її виграли, тому що вміли працювати і боротися, як ніхто на землі. Гітлер Європу, крім Польщі, завойовував у прагненні об’єднати і підпорядкувати волі Німеччини. А нас він прагнув винищити в боях, і мирне населення, і наших військовополонених. Про війну проти СРСР Гітлер говорив: «Мова йде про винищувальну війну».

Велика Вітчизняна війна

Але все йшло у Гітлера не так, як було задумано: росіяни більше половини військ залишили далеко від кордону, оголосили мобілізацію після початку війни, у результаті чого мали людей для комплектування нових дивізій, відвезли на Схід військові заводи, духом не впали, а стійко билися за кожну п’ядь землі. Німецький генеральний штаб жахали втрати Німеччини в людях і техніці.

Втрати нашої відступаючої армії в 1941 році, звичайно, були більше німецьких. Німецька армія створила нову організаційну структуру, що включає танки, моторизовану піхоту, артилерію, інженерні частини і частини зв’язку, що дозволяло не тільки здійснювати прорив оборони супротивника, але і розвивати наступ вглиб, відриваючись від основної маси своїх військ на десятки кілометрів. Пропорції всіх родів військ були німцями ретельно розраховані і перевірені в боях в Європі. При такій структурі танкові з’єднання ставали стратегічним засобом боротьби.

Нам був потрібен час, щоб також створити такі війська. Влітку 1941 року у нас не було ні досвіду створення і використання таких з`єднань, ні кількості вантажних автомобілів, необхідної для перевезення піхоти. Створені напередодні війни механізовані корпуси були значно менш досконалими, ніж німецькі.

Генеральний штаб Німеччини плану нападу на СРСР присвоїв найменування «Барбаросса» по імені німецького імператора, що був відомий особливою жорстокістю. 29 червня 1941 року Гітлер заявив: «Через чотири тижні ми будемо в Москві, і вона буде переорана».

Велика Вітчизняна війна. Москва. 1941

Ні один німецький генерал у своїх прогнозах не висловлювався про захоплення Москви пізніше серпня. Для всіх серпень був крайнім терміном захоплення Москви, а жовтень – території СРСР до Уралу по лінії Архангельськ – Астрахань.

Військові США вважали, що у війні з росіянами Німеччина буде задіяна від одного до трьох місяців, а військові Англії – від трьох до шести тижнів. Вони висловлювали такі прогнози, бо добре знали силу удару, яку Німеччина обрушила на СРСР. Скільки ми протримаємося у війні з Німеччиною, Захід оцінював по собі. А німецький уряд був настільки впевнений у швидкій перемозі, що навіть не вважав за потрібне витрачати кошти на тепле зимове обмундирування для армії.

Ворожі війська наступали від Баренцового до Чорного морів на фронті протяжністю понад 2000 тисяч кілометрів. Німеччина розраховувала на бліцкриг, тобто блискавичний удар по нашим збройним силам та їх знищення внаслідок цього блискавичного удару. Розташування 57% радянських військ у 2-му і 3-му ешелонах спочатку сприяло зриву розрахунку німців на бліцкриг. А в поєднанні зі стійкістю наших військ у 1-му ешелоні оборони повністю зривало німецькі плани.

Та й про який бліцкриг можна говорити, якщо німці влітку 1941 року не змогли знищити навіть нашу авіацію. Люфтваффе з першого дня війни платили величезну ціну за прагнення знищити наші літаки на аеродромах та у повітрі.

Нарком авіаційної промисловості СРСР з 1940 по 1946 роки А. В. Шахурін написав: «За період з 22 червня по 5 липня 1941 року німецькі ВПС втратили 807 літаків усіх типів, а за період з 6 по 19 липня ще 477 літаків. Знищена була третина німецьких військово-повітряних сил, які вони мали перед нападом на нашу країну».

Збитий фашистський літак

Таким чином, тільки за перший місяць боїв у період з 22.06. по 19.07.1941 року Німеччина втратила 1284 літака, а за неповні п’ять місяців боїв – 5180 літаків. Дивно, але про такі славні перемоги в самий невдалий для нас період війни сьогодні знають лише одиниці.

Так хто ж і яким зброєю знищив ці 1284 літаки люфтваффе за перший місяць війни? Ці літаки знищили наші льотчики і зенітники так само, як танки противника знищували наші артилеристи, тому що Червона Армія мала протитанкові гармати, літаки і зенітки.

Велика Вітчизняна війна

У жовтні 1941 року Червона армія мала достатню кількість зброї для того, щоб тримати фронт. В цей час оборона Москви велася на межі людських сил. Так могли воювати тільки радянські люди.

Німців зупинили під Москвою. 29 листопада 1941 року наші війська звільнили на півдні Ростов-на-Дону, а на півночі 9 грудня звільнили Тихвін. Скувавши боями південне і північне угруповання німецьких військ, наше командування створило сприятливі умови для наступу Червоної Армії під Москвою.

Не сибірські дивізії забезпечили можливість переходу в наступ під Москвою наших військ, а резервні армії, створені Ставкою і підтягнуті до Москві перед переходом наших військ у наступ. А. М. Василевський згадував: «Великим досягненням стало завершення підготовки чергових та позачергових резервних формувань. На рубежі Витегра – Рибінськ – Гіркий – Саратов – Сталінград – Астрахань створювався новий стратегічний рубіж для Червоної Армії. Тут на підставі рішення ДКО, прийнятого ще 5 жовтня, формувалося десять резервних армій. Створення їх протягом всієї Московської битви було однією з основних і повсякденних турбот ЦК партії, ДКО і Ставки. Ми, керівники Генерального штабу, щодня при доповідях Верховному Головнокомандувачу про становище на фронтах детально повідомляли про хід створення цих формувань. Без перебільшення можна сказати: в результаті Московської битви вирішальне значення мало те, що партія і радянський народ своєчасно сформували, озброїли, навчили і перекинули під столицю нові армії».

Битву під Москвою можна розділити на дві частини: оборонну з 30 вересня по 5 грудня 1941 року і наступальну з 5 грудня по 20 квітня 1942 року.

Велика Вітчизняна війна

І якщо в червні 1941 року на нас раптово напали німецькі війська, то в грудні 1941 року під Москвою на німців раптово напали наші радянські війська. Незважаючи на глибокий сніг і морози наша армія успішно наступала. В німецькій армії почалася паніка. Тільки втручання Гітлера запобігло повному розгрому цього угруповання німецьких військ.

У 1942 році наші війська продовжували наступати. Були звільнені Московська і Тульська області, багато районів Калінінської, Смоленської, Рязанської і Орловської областей. Втрати в живій силі тільки групи армій «Центр», яка ще недавно стояла під Москвою, за період з 1-го січня по 30 березня 1942 року склали понад 333 тисяч осіб.

Але ворог був ще сильний. Вже до травня 1942 року німецько-фашистська армія мала 6,2 млн. Наша армія налічувала 5,1 млн. чол. без військ ППО і Військово-Морського Флоту. Таким чином, влітку 1942 року проти наших сухопутних сил Німеччина із союзниками мали чисельність солдат і офіцерів на 1,1 млн. осіб більше. Перевагу в чисельності військ Німеччина із союзниками зберігали з першого дня війни до 1943 року. Влітку 1942 року на радянсько-німецькому фронті діяло 217 дивізій і 20 бригад противника, тобто близько 80% усіх сухопутних військ Німеччини.

Велика Вітчизняна війна

Більша кількість наших сил і засобів було зосереджено не на південно-західному, а на західному напрямку. У кінцевому рахунку, такий розподіл сил призвів до розгрому німецької, а точніше європейської армії, і в зв’язку з цим недоречно говорити про неправильний розподіл наших військ до літа 1942 року. Саме завдяки такому розподілу військ ми мали можливість в листопаді зібрати під Сталінградом сили, достатні для розгрому противника, і мали можливість поповнювати наші війська під час ведення оборонних боїв.

Проти переважаючих нас в силах і засобах німецьких військ ми влітку 1942 року не могли довго тримати оборону на напрямку головного удару, і змушені були відходити під загрозою оточення.

Компенсувати втрачену у боях артилерію, авіацію та інші види озброєння поки що було неможливо, так як евакуйовані підприємства тільки починали працювати на повну потужність, і військова промисловість Європи ще перевершувала військову промисловість Радянського Союзу.

Німецькі війська продовжували наступ уздовж західного (правого) берега Дону. Радянські війська відступали до природних рубежів, на яких потім могли закріпитися. До середини липня ворог захопив Валуйки, Росош, Богучар, Кантемирівку, Міллерово. Перед ним відкривалася східна дорога – на Сталінград і південна – на Кавказ.

Сталінградська битва

Сталінградська битва ділиться на два періоди: оборонний з 17 липня по 18 листопада і наступальний, що завершився ліквідацією величезного угруповання ворога з 19 листопада 1942 року по 02 лютого 1943 року.
Оборонна операція почалася на дальніх підступах до Сталінграда. З 17 липня передові загони 62-ї і 64-ї армії протягом 6-ти діб чинили запеклий опір противнику на рубежі річок Чир і Цымла. Взяти Сталінград війська Німеччини та її союзників не змогли.

Велика Вітчизняна війна. Вуличні бої

Наступ наших військ розпочався 19 листопада 1942 року. Війська Південно-Західного і Донського фронтів перейшли в наступ. Цей день увійшов в нашу історію як День артилерії. 20 листопада 1942 року перейшли в наступ війська Сталінградського фронту. 23 листопада війська Південно-Західного і Сталінградського фронтів з’єдналися в районі Калач-на-Дону, Радянський, замкнувши кільце оточення німецьких військ. Дуже добре все розрахували Ставка і наш Генеральний штаб, зв’язавши армію Паулюса по руках і ногах великою відстанню від наших наступаючих військ, 62-ю армією, що знаходиться в Сталінграді, і наступом військ Донського фронту.

Новорічну ніч 1943 року наші мужні солдати і офіцери зустрічали, як і новорічну ніч 1942 року переможцями.

Величезний внесок в організацію перемоги під Сталінградом внесли Ставка і Генеральний штаб на чолі з А. М. Василевським. За час Сталінградської битви, що тривала 200 днів і ночей, Німеччина та її союзники втратили ¼ частину сил, які діяли в той час на радянсько-німецькому фронті. «Загальні втрати ворожих військ в районі Дону, Волги, Сталінграда склали 1,5 мільйона чоловік, до 3500 танків і штурмових гармат, 12 тисяч гармат і мінометів, до 3 тисяч літаків і велику кількість іншої техніки. Такі втрати сил і коштів катастрофічно відбилися на загальній стратегічній обстановці і до фундаменту потрясли всю військову машину гітлерівської Німеччини», – писав Р. К. Жуков.

За два зимових місяці 1942-1943 років німецька армія була розгромлена і відкинута на ті позиції, з яких почала наступ влітку 1942 року. Ця велика перемога наших військ надавала додаткові сили і бійцям, і трудівникам тилу.

Зазнали війська Німеччини та їх союзників поразку і під Ленінградом. 18 січня 1943 року війська Волховського і Ленінградського фронтів з’єдналися, кільце блокади Ленінграда було прорване. Вузенький коридор шириною 8-11 кілометрів, що примикає до південного узбережжя Ладозького озера, був очищений від ворога і пов’язав Ленінград з країною. Поїзди далекого прямування почали ходити з Ленінграда до Владивостока.

Ленінград у облозі

Гітлер збирався взяти Ленінград за 4 тижні до 21 липня 1941 року, щоб потім звідси направити додаткові війська на штурм Москви, але не зміг взяти місто і до січня 1944 року. Гітлер наказав пропозиції про здачу міста німецьким військам не приймати і стерти Ленінград з лиця землі, але фактично, німецькі дивізії, що стояли під Ленінградом, були стерті з лиця землі військами Ленінградського і Волховського фронтів. Гітлер заявляв, що Ленінград буде першим великим містом, захоплених німцями в Радянському Союзі і не шкодував сил для його захоплення, але не врахував, що тепер він воює не в Європі…

Велика Вітчизняна війна. Радянські солдати під Ленінградом

Переможне завершення Сталінградської битви і прорив блокади Ленінграда стали можливими не тільки завдяки стійкості і мужності бійців і командирів Червоної Армії, кмітливості наших бійців і знань наших воєначальників, але й завдяки героїчній праці тилу.

У період з червня 1941 року до 1 лютого 1942 року в тилові райони країни було евакуйовано 12,4 млн. чоловік. Ще 8 млн. чоловік було евакуйовано під час другої хвилі евакуації влітку 1942 року. Ці 20,4 млн. евакуйованих радянських людей забезпечили місцем для проживання, харчуванням, роботою, медичним обслуговуванням. Нічого подібного світова історія не знала. Вони разом з місцевим населенням на нових місцях відновили роботу 2,5 тисяч евакуйованих підприємств.

Працівники тилу

До речі, треба сказати, й про те, що народи СРСР під час війни здали державі грошей і коштовностей для виробництва зброї на суму в 16 мільярдів рублів. Здали добровільно і безоплатно.

Втрати військ Німеччини були настільки великі, що вже до літа 1943 року, незважаючи на тотальну мобілізацію, Німеччина не змогла довести чисельність своїх військ на Східному фронті до рівня весни-осені 1942 року.

СРСР не мав таких втрат, і до літа 1943 року в складі нашої діючої армії було 6,6 млн. осіб. Вперше за всю війну чисельність радянських військ перевищила чисельність військ противника.

Але ліберали наполегливо переконують нас у тому, що війну виграла не багатомільйонна Червона Армія, а 1-2% бійців, що служили у складі штрафних рот і батальйонів.

Радянський Союз мав до літа 1943 року майже в 2 рази більше противника танків і штурмових гармат, а також мінометів, більше ніж у три рази бойових літаків. Червона Армія мала на озброєнні 105 тисяч гармат і мінометів, близько 2200 бойових установок реактивної артилерії, 10,2 тисячі танків і САУ, понад 10,2 тисяч бойових літаків. Противник мав 54,3 тисяч гармат і мінометів, 5 тисяч 850 танків і штурмових гармат, 2980 бойових літаків.

При такій кількості зброї Червона Армія, звісно, виграла Курську битву і погнала противника далі, через Дніпро, на захід. Після Курської битви, яка проходила в період з 5 липня по 23 серпня 1943 року німецькі війська виявилися нездатними вести крупні наступальні операції.

Велика Вітчизняна війна

Маючи в достатніх кількостях потужну сучасну зброю, наша армія в 1944 році буквально змішувала з землею дивізії, корпуса і навіть армії противника. Втрати німецьких військ з дня нашого наступу під Сталінградом 19 листопада 1942 року зростали з кожним днем. Європа вже не могла компенсувати втрати армії Німеччини та її союзників, як у людях, так і в техніці.

На тлі боїв кінця 1942, а також 1943, 1944 і 1945 років особливо неправдоподібно виглядають заяви лібералів про те, що втрати радянської армії у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років у багато разів перевершували втрати німецької армії. Звичайно, в період з 22 червня 1941 року по 19 листопада 1942 року, ведучи бої з перемінним успіхом, наші війська в певні проміжки бойових дій несли втрати більше німецьких військ. Але в наступні майже три роки війни величезні втрати німецької армії в кілька разів перекрили втрати радянської армії у зазначений період.

Коли А. М. Василевського запитали: «А могли б наші війська наступати швидше?» Він відповів, що могли б, але при цьому Червона Армія мала б значно більші втрати.

Ставка Верховного Головнокомандування ретельно подготавливала кожну операцію. Радянські війська не переходили в наступ, поки не укомплектовувалися технікою і боєприпасами в кількості, що в кілька разів перевершує відповідний ресурс супротивника. Це дозволяло нам зберігати солдатські життя і в той самий час за кілька днів брати міста, які при наступі на СРСР німці штурмували місяцями.

На відміну від нас німецькі війська не змогли взяти ні Москви, ні Ленінграда і загрузли у вуличних боях під Сталінградом.

У 1944 році наші війська громили ворога, вже виганяючи його з території СРСР.

Радянські штурмовики

Масовий героїзм радянських солдатів походив від любові до Батьківщини і від ненависті до лютого ворога, злочини якого вимагали помсти, відплати і звали в бій, вперед, на Берлін, у лігво ворога. Сотні тисяч тонн бомб, снарядів, мін, гранат обрушувалися на ворога, мільйони куль, які летіли в бік противника і мстилися, мстилися ворогові за наших убитих дітей, матерів, дружин, за наших славних хлопців, за наших мужніх чоловіків, наших безстрашних солдатів, що віддали життя за Батьківщину. За сплюндровані села та міста, за муки, перенесені нашим народом, била ворога Червона Армія, виганяючи з рідної землі.

Велика Вітчизняна війна

Сьогодні про масові звірства представників «цивілізованої» Європи не говорять. Підростаюче покоління скоро про них взагалі нічого не знатиме, не пом’яне розстріляних, викрадених і закатованих у Німеччині мільйонів радянських людей, хлопців і дівчат, які могли стати батьками і матерями і виховувати прекрасних дітей, радіючи життя в своїй чудовій, могутньої, незалежній країні.

До якої міри нестями треба дійти, щоб не розуміти, не відчувати подяки, забути про подвиг і муки людей, які своїми життями подарували тобі життя. До якої низькості треба дійти окремим представникам нашої інтелігенції, щоб приховати від цілого покоління святу правду про священну війну…

Звільнення Європи від фашистів

Поява 31 січня 1945 року радянських військ в 70 кілометрах від Берліна було приголомшливою несподіванкою для німців. Коли, наприклад, радянський військовий підрозділ увірвалося в місто Кинитц, на його вулицях спокійно розгулювали німецькі солдати, а в ресторані було повно офіцерів. Потяги в Берлін ходили за розкладом, нормально працював зв’язок… Але Генеральний штаб, Ставка і командувачі фронтами вважали, що наявність армій Р. К. Жукова і В. С. Конєва у лютому 1945 року на березі Одеру ще не означало, що настав час штурму Берліна.

Велика Вітчизняна війна

Раніше треба було розгромити німецькі війська у Верхній Сілезії, які загрожували 1-му Українському фронту, і в Східній Померанії, що загрожували 1-му Білоруському фронту. До 31 березня 1945 року зазначені німецькі війська були розгромлені Червоною Армією.

16 квітня 1945 року війська Першого Білоруського фронту під командуванням Г.К.Жукова і військ Першого Українського фронту під командуванням В.С.Конєва розпочали наступ на Берлін.

Вже 9 травня 1945 року повержений Берлін лежав біля ніг радянських солдатів, і жителі Берліна тремтіли від канонади з нагоди перемоги. Тремтіла земля, тремтіли шибки у німецьких квартирах. Як і передбачав Сталін, руська сила взяла Берлін.

Велика Вітчизняна війна

7 травня в місті Реймсі був підписаний попередній протокол капітуляції. 8 травня представники німецького головнокомандування в присутності представників Верховного Командування союзних військ і Верховного Головнокомандування радянських військ підписали в Берліні остаточний акт капітуляції, виконання якого почалося з 24 годин 9 травня.

9 травня 1945 року по радіо виступив І.В.Сталін. У своєму зверненні до народу він сказав:

«Товариші! Співвітчизники і співвітчизниці! Настав великий день Перемоги над Німеччиною. Фашистська Німеччина, поставлена на коліна Червоною Армією і військами наших союзників, визнала себе переможеною і оголосила про беззастережну капітуляцію.

Знаючи вовчу звичку німецьких керівників, які вважають договори і угоди порожнім папірцем, ми не маємо підстави вірити їм на слово. Однак сьогодні з ранку німецькі війська на виконання акта капітуляції стали в масовому порядку складати зброю і здаватися в полон нашим військам. Це вже не порожній папірець. Це – дійсна капітуляцію збройних сил Німеччини. Правда, одна група німецьких військ в районі Чехословаччини все ще ухиляється від капітуляції. Але я сподіваюся, що Червоній Армії вдасться привести її до тями. Тепер ми можемо з повною підставою заявити, що настав історичний день остаточного розгрому Німеччини, день великої Перемоги нашого народу над німецьким імперіалізмом.

Великі жертви, принесені нами в ім’я свободи і незалежності нашої Батьківщини, незліченні втрати і страждання, пережиті нашим народом під час війни, напружена праця в тилу і на фронті, відданий на вівтар Вітчизни, – не пройшли даром і увінчалися повною перемогою над ворогом.

Вікова боротьба слов’янських народів за своє існування й незалежність закінчилась перемогою над німецькими загарбниками і німецької тиранією. Відтепер над Європою буде майоріти великий прапор свободи народів і миру між народами.

Три роки тому Гітлер всенародно заявив, що в його завдання входить розчленування Радянського Союзу і відрив від нього Кавказу, України, Білорусії, Прибалтики та інших областей. Він прямо заявив: «Ми знищимо Росію, щоб вона більше ніколи не змогла піднятися». Це було три роки тому. Але навіженим ідеям Гітлера не судилося збутися, – хід війни розвіяв їх в прах. На ділі вийшло щось прямо протилежне тому, про що марили гітлерівці. Німеччина розбита вщент. Німецькі війська капітулюють. Радянський Союз торжествує Перемогу, хоча він і не збирається ні розчленовувати, ні знищувати Німеччину.

Товариші! Велика Вітчизняна війна завершилася нашою повною Перемогою. Період війни в Європі скінчився. Почався період мирного розвитку. З Перемогою вас, мої дорогі співвітчизники і співвітчизниці!

Слава нашої героїчної Червоної Армії, отстоявшей незалежність нашої Батьківщини і завоювала перемогу над ворогом! Слава нашому великому народові, народові-переможцю!

Вічна слава героям, полеглим в боях з ворогом і віддали своє життя за свободу і щастя нашого народу!»

Велика вітчизняна війна. Сталін і Будьоний

У Москві після промови Сталіна сотні тисяч людей вирушили на Червону площу. Та й не тільки в Москві люди вийшли на вулиці поділитися своїми почуттями, радістю, гордістю за свою країну, свій народ і скорботою за загиблими рідним і близьким. Вся величезна країна раділа. Такої радості вже дано не бачила ні Червона площа, ні в цілому руська земля. У Радянський Союз, який по-старому ще називали Росією, дзвонили, йшли листи, летіли телеграми, в яких наш народ вітали з Перемогою.

Глави урядів союзних нам держав писали І.В.Сталіну:

«Ви створили з СРСР один із головних елементів боротьби проти держав-поневолювачів, саме завдяки цьому була здобута перемога. Велика Росія і Ви особисто заслужили вдячність всієї Європи, яка може жити і процвітати тільки будучи вільною» (генерал де Голль).

«Ви продемонстрували здатність волелюбного і надзвичайно хороброго народу знищити злі сили варварства, якими б потужними вони не були» (президент США Р.Трумен).

«Я шлю Вам сердечні вітання з нагоди блискучої перемоги, яку Ви здобули, вигнавши загарбників з Вашої країни і розгромивши нацистську тиранію» (У.Черчілль)».

Солдати почали повертатися додому. Ніхто не тішив себе надіями на легке, безтурботне життя – солдати своїми очима бачили ступінь руйнування наших міст і сіл, промислових підприємств і колгоспів. Були зруйновані підприємства, на яких вироблялося 33% промислової продукції, і колгоспи з радгоспами, 47% посівних площ СРСР. В руїнах лежали тисячі житлових будинків, заводів і фабрик, церков, соборів, палаців, музеїв, бібліотек.

1945. Відбудова Києва

Солдати не очікували легкого життя, але почували себе героями, переможцями. Їх серця переповнювала гордість за свою велику Радянську Батьківщину, за свій народ, за свою уряд. Вони були щасливі тим, що залишилися живі і сповна помстилася ворогові за жертви і страждання, принесені на нашу землю німецько-фашистськими загарбниками. Вони цілком усвідомлювали, що чекали їх труднощі, але були безмірно щасливі і мріяли про мирне життя, про кохання, про зустрічі з рідними і близькими.

Військові ешелони зустрічали в кожному місті натовпи людей з оркестрами та квітами. На переможців дивилися з любов’ю і захопленням. На залізничні станції приходили навіть ті, у кого ледь жевріла надія зустріти улюбленого сина, чоловіка, батька.

Велика Вітчизняна війна

На станціях організовувалися мітинги, на яких славили і живих, і тих, що загинули в боях за Батьківщину. Повернення фронтовиків перетворилося у велике свято і велику біду людей, які пережили війну.

Радянський народ завжди любив свою армію, але ця любов ніколи не досягала таких висот, як при зустрічі бійців навесні, влітку і восени 1945 року. На кожній залізничній станції під звуки духових оркестрів залишали вагони обпалені війною бійці і потрапляли в обійми коханих, рідних і близьких. Ці незабутні, до сліз щасливі зустрічі закарбовані в кадрах документальних фільмів, не можуть залишити байдужим навіть наших сучасників.

Велика Вітчизняна війна

В ознаменування Перемоги над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні Верховний Головнокомандуючий Маршал Радянського Союзу Сталін 22 червня 1945 року видав наказ про призначення 24 червня 1945 року у Москві на Красній площі парад військ діючої армії, Військово-Морського Флоту та Московського гарнізону – парад Перемоги. У призначений день Парад Перемоги відбувся, і на кремлівську бруківку були кинуті прапори переможеної Німеччини.

Леонід Масловський


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 24.06.2016 at 09:13
    Посилання

    Виталий Даренский:

    Гитлер, приведенный к власти на деньги мировой финансовой олигархии, должен был лишь исполнить многовековую мечту Запада: наконец-то сделать Россию своей послушной и бесправной колонией, разделить ее на части и «свободно» грабить ее богатства. Ради этого ему было позволено все – ему почти без боя отдали всю Европу, лишь бы он собрал максимум сил для похода на восток.

    Под его знамена снова – в который раз! – собрался сброд со всей Европы: от Испании до Галиции, от Италии до Норвегии. Все, кто хотел пограбить и сделать себе карьеру на истреблении «русских варваров». И Россия, стоя на краю гибели, вновь победила. Многонациональный советский народ, объединившийся вокруг русского народа, понес огромные потери, выстоял и победил врага. Если бы этого не получилось, никто из нас, ныне живущих, скорее всего, вообще не появился бы на свет. Этим определяется вся колоссальность этого события для нашей исторической памяти.

    Но в конце ХХ века, применив совсем иную стратегию – не агрессию извне, а коварное разложение народа изнутри путем обмана и всяческих соблазнов, Запад снова поставил Россию и весь Русский мир на грань гибели. Роль Третьего Рейха ныне исполняют США и их сателлиты, действующие по всему миру методами, которые по своей сути нисколько не отличаются от методов Гитлера.

    После 1945 года США и их ставленники организовали по всему миру десятки войн и геноцидов, в которых погибли десятки миллионов людей. По своим злодеяниям они уже давно превзошли Гитлера. Но если они хотят сокрушить Россию, то ничего у него не получится и на этот раз. Ибо мы народ великой Победы!

    А особо усердный холуй Запада Петр Порошенко подписал указ об установлении Дня памяти и примирения 8 мая, символом которого стал красный мак. Это не случайно. Нынешние украинские неонацисты не только примирились с гитлеровцами, но и стали их верными учениками. Уничтожают мирное население Донбасса и пытают пленных они не хуже любых эсэсовцев. Так что «примирение» вполне состоялось.

    Не случаен и красный мак – это символ одурманивания и забвения. Из мака делают наркотики. Поэтому, как отметила луганский культуролог Нина Ищенко, «в античной культуре в венке из маков изображался Сон – брат Смерти. Мак вызывает тяжелый сон без сновидений, это символ забытья, отравления, потери сознания, морока, который нечувствительно для человека переходит в смерть». Именно это сейчас пытаются сделать и с Украиной, и со всей Европой.

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...