З історією треба бути чесним і шанобливим. Особливо зі своєю

З історією треба бути чесним і шанобливим. Особливо зі своєю

Нинішні верховні українські адміністратори і політтехнологи старанно пускають під укіс всю історію України, тісно (і часом нерозривно в багатьох моментах) пов’язану з історією Росії. Спливають імена Бандери, Шухевича. «Нова» історія України тепер виповзає із схронів, лазів і землянок. Зрозуміло, що цю ідеологію западенської меншини нав’язують наполегливі і згуртовані його представники. А головним українським начальникам у Києві це навіщо? Бояться упертих або самі нічого не можуть запропонувати? Чи існує більш сильна мотивація?

Теперішніх європейських начальників звеличення імен українських помічників Гітлера не сильно лякає, а загальний тренд деградації української історії цілком влаштовує. Це випадковість чи закономірність?

Погляньте на паризькі фотографії часів окупації фашистами. Приберіть нацистські прапори і життя буде таким, як було завжди. Відвідувачів паризьких кафе і ресторанів, мабуть, все влаштовує. Франція в об’єднаній Гітлером Європі (Об’єднана Європа-1) відчуває себе непогано. Працює на німецьку військову машину здебільшого за гроші (і чималі!), а де і за страх. Дає Німеччині продовольство, сировину, військову техніку, нових солдатів. Така ж картина і в багатьох інших країнах Європи-1. Бізнес розвивається. Але от проблема: як і раніше б’ється Радянський Союз, б’ється народна армія Югославії, змушена боротися Англія, що цю колотнечу породила. Підсумок для керівників об’єднаної Європи-1 сумний. Бізнес впав. Народи гітлерівської об’єднаної Європи-1 щиро вітають переможців — в першу чергу Радянський Союз. Але європейські начальники, чий бізнес процвітав за Гітлера, були іншої думки.

Нинішня Нова об’єднана Європа-2 зі своєї історії прибрала питання про те, хто зміцнював Гітлера і старанно штовхав його на Схід. Німеччина офіційно оголошена винною у злочинах Гітлера (що справедливо), і платить гроші в’язням таборів, іншим жертвам фашизму. Але про вину Англії і Франції — ні слова. Всяка згадка про те, як у Мюнхені 1938 року, де англійський лорд Чемберлен, французький демократ Даладьє разом із Гітлером і Муссоліні вирішували долю (ділили на користь Гітлера Чехословаччину і направляли Німеччину шукати нові землі на Сході) у Європи викликає істерику: ми боролися, ми старалися — але Гітлер виявився то розумнішими, то хитрішими… І взагалі винен Радянський Союз. Так, Росія звільнила нас від фашизму (це крізь зуби), але нам і тоді непогано жилося (очі вниз і впівголоса).

А тому — забути навіки, хто саме ціною моря своєї крові знищив це європейське чудовисько.

Відтепер європейські стандарти для вступу в Євросоюз доповнено новим негласним пунктом: в історії країни не повинно бути згадки боротьби з Гітлером разом Росією! Не страшно, що марширують прибалтійські фашисти і галицько-волинські нацисти. Головне — ми тут в Європі Росії нічим не зобов’язані — ми білі і пухнасті!

А Україна? Війна страшним катком прокотилася по ній вже з перших днів війни. Україна в гітлерівській об’єднаній Європі-1 під дулом автомата стала джерелом сировини, дешевої робочої сили, пшениці, чорнозему.

Сім мільйонів громадян України воювали у Червоній Армії і в партизанських загонах, щоб повернути незалежність і славу своїй землі. Більше двох тисяч чоловік стали Героями Радянського Союзу, двічі і тричі Героями. Їх імена поки що носять вулиці та площі українських міст та сіл. А потім ці та інші герої відтворили з попелу війни Україну заново. І вона стала і по площі, і за промисловим і науковим потенціалом, і за рівнем освіченості населення – десь поряд, а десь і випередила перші капіталістичні країни Європи. Та й не кожна країна у світі мала авіаційну та ракетно-космічну промисловість! А Україна мала. Але була вона тоді ще Українською Радянською Соціалістичною (УРСР) у складі Радянського Союзу. Цю ІСТОРІЮ треба знищити, щоб стати частиною Європи?

Історія вчить, що з забуттям своєї історії будь-яка країна втрачає свою самостійність, а слідом і свою промисловість, науку, а жителі перетворюються просто в споживачів і платників податків іншого суверена. В даному випадку Європи-2. Та й конкуренти зі своїми літаками, ракетами та іншим ексклюзивом тут не потрібні. В Європі-2 такий ексклюзив може бути тільки у старших товаришів: Англії, Франції, Німеччини.

Ну і навіщо ж тоді напружуватися, зберігати і розвивати промисловість і економіку, піднімати життєвий рівень України, вирішили шоколадні олігархи і фінансові кролики з товаришами. Галасуємо, кричимо: нам все дадуть, всі біди в нашій історії минулого. Історію країни обнулюємо – і рухаємося, як планувалося, в Європу. Хто з чим. Ми (не особливо помітно) — зі своїм капіталом та бізнесом – плавно в неї вбудовуємося. Іншим — як пощастить! Адже це просто такий особистий бізнес!

Але от питання, яке почає поставати перед простими українцями: чи варто знищувати своє минуле (і сьогоднішнє!) заради невизначеного майбутнього, в якому незалежності ти позбудешся вже за правилами прийому? Тим більше, що Європа-2 знову перетворюється на монстра. І це в неї спадкове.

Сергій Глєбов,
для спільноти Олеся Бузини


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!