9 серпня – день пам’яті великомученика Пантелеймона

9 серпня - день пам'яті великомученика Пантелеймона

У житті дуже часто буває так: росте собі дитина, рідні вчать його, хочуть бачити в ньому якогось професора елітного вузу або знаменитого актора, а він, коли виросте, візьме – і свідомо пов’яже своє життя з непрестижною, але дуже близькою його душі професією. Правда, зараз цим важко кого-небудь здивувати, а ось років сто тому самостійний вибір життєвого шляху всупереч місцевим традиціям і цінностям міг мати самі непередбачувані наслідки.

Аж до того, що глава роду або місцевої громади міг просто вбити непокірного юнака. Особливо страшно було, якщо людина міняла релігію – в такому разі, як мінімум, чекало загальне презирство. Цей шлях пройшли багато християнських мучеників, які, незважаючи на заперечення суспільства, до самої смерті були вірні ідеалам Христа, в якого вони увірували раз і назавжди. Одним з таких мучеників був молодий талановитий лікар на ім’я Панталеон. Його ми знаємо як Пантелеимона Цілителя.

В кінці III століття в місті Никомедия на березі Мармурового моря в родині знатного громадянина Евстрогія і його дружини Еввули народився хлопчик. Назвали його Панталеоном – «подібний леву». Батько мріяв зробити сина мужнім і хоробрим, тому і дав йому таке ім’я. Але хлопчик виявляв зовсім інші схильності – м’який і спокійний, він більше підходив для мирної і творчої справи, ніж для військової або політичної кар’єри. Хлопчик був особливо чутливий до болю інших, мав трепетну натуру і чуйне серце.

Батько Панталеона був язичником, а мати – таємною християнкою. Евстрогій дружину любив і не противився її релігійним поглядам, але сам приймати християнство не хотів. Вихованням сина перші роки займалася Еввула, яка і посіяла в його серці насіння слова Божого. Євангельські заповіді знайшли в лагідному хлопчика живий відгук, і під впливом матері дитина стала ще більш чуйною. За своє добре серце хлопчик отримав своє друге ім’я – Пантелеімон, що означає «всемилостивий».

Але Еввула прожила недовго – ще навіть не будучи підлітком, Пантелеймон став сиротою. Його вихованням зайнялася батько, який відразу став прищеплювати дитині язичницькі погляди. Незабаром хлопчик почав забувати християнство, але його характер не змінився – той же допитливий розум, те ж добре серце, та ж чуйна душа. І батько вирішив віддати хлопця в медичну школу, під керівництвом видатного лікаря Євфросинія.

У школі молодий лікар нажив чимало ворогів, оскільки всі заздрили його здібностям. Пантелеімон був першим учнем і чудово знав не тільки теорію, але і мав надзвичайну професійну «хватку». Вчитель довіряв йому найбільш складних хворих, і юнак справлявся із завданням. Злі язики пускали різні чутки, але не могли нічого зробити проти Пантелеймона – він мав бездоганну репутацію і користувався повагою серед пацієнтів і прихильністю свого вчителя. При цьому молодий лікар не пишався собою, і найчастіше навіть не брав плати за лікування. До нього йшли натовпи, і це викликало ще більшу ненависть колег.

Але юнака мучив сумнів. Язичництво здавалося йому мертвим. Він шукав справжній сенс життя. Йому набридли інтриги, гонитви за славою і грошима. Розмірковуючи про це одного разу, він йшов по вулиці. Раптом його покликав старий, що сидів на порозі будинку. Старий був священиком Єрмолаєм, який з нечисленною групою християн сховався від переслідування. Єрмолай побачив внутрішні терзання юнака і вирішив з ним поговорити. Вони довго розмовляли, і з кожним словом старого священика Пантелеімону ставало ясно, що істина, яку він шукає, – у християнстві. Але хрещення приймати він ще не наважувався. На допомогу був посланий випадок.

Якось, після чергової розмови з Єрмолаєм, Пантелеімон побачив на вулиці мертвого хлопчика, якого вкусила змія. Труп лежав біля ніг лікаря, а змія звивалася поруч. І тут Пантелеімон скрикнув: «Господи, якщо Ти хочеш, щоб я став християнином, нехай хлопчик оживе, а змія здохне!». Після його слів змія загинула, а малюк піднявся, немов він просто спав. Це диво остаточно затвердило Пантелеймона в його виборі, і він прийняв Хрещення.

Спочатку про це ніхто не знав. Але одного разу до юного лікаря на прийом привели сліпого. Нещасний витратив величезні гроші, але жоден лікар йому не допоміг. Пантелеймон розумів, що цього пацієнта не можна вилікувати звичайними методами, і тоді помолився Богу і провів рукою по очах хворого. Сліпий став зрячим. Після цього чуда християнином став і батько Пантелеймона Евстрогій. А зціленого незабаром зустріли на вулиці лікарі. З цього часу вони стали ще більше заздрити таланту святого, адже він забирав у них всіх клієнтів. Дізнавшись від сліпця, що Пантелеімон – християнин, нечисті на руку колеги придумали, як позбутися конкуренції.

Никомедія, де жив Пантелеімон, була східною столицею імперії, тут знаходилася резиденція імператора. В цей час християн вбивали – імператори вважали їх ворогами народу, порушниками традицій і зрадниками. Звинувачення людини в тому, що він християнин, означало смертний вирок. Але була можливість врятуватися – багатьом послідовникам Христа пропонували зректися своїх переконань. Зречення запропонували і Пантелеімону. Імператор особисто знав талановитого лікаря і хотів зробити його своїм доктором. Тому вбивати Пантелеймона правителю було шкода. Слідство стало наполягати на зреченні, але святий був непохитний, і навіть тортури не зламали його віру. Зрештою, після довгих допитів і звірячих знущань, Пантелеймона обезголовили. Сталося це в 305 році. Частинки його святих мощей знаходяться в багатьох місцях християнського світу, а голова зберігається на Афоні. У народі зафіксовано багато випадків зцілення за молитвами цього святого лікаря.

Пантелеймон – небесний покровитель медиків. Його професіоналізм у поєднанні з вірою в Бога давав блискучі результати. Його життя – яскравий приклад того, як лікар може служити своєму пацієнтові. На жаль, і раніше, і зараз існують лікарі, які бачать у хворому об’єкт наживи і яким абсолютно байдужа доля пацієнта. Але є й інші – ті, на яких тримається медицина. Ті, хто ночами стоять біля операційного столу, рятуючи життя. Ті, що пішки обходить ділянки, отримуючи натомість жебрацьку зарплату. Ті, хто не вступає в угоду зі своєю совістю і на особисті кошти допомагає людям. Ті, хто з молитвою і вірою в душі починають свою зміну.

Церква знає багато лікарів, що до кінця виконали заповідь Христа про любов до ближнього. Це Косма і Даміан, Кир та Іван, Агапіт і наш недавній сучасник професор Валентин Войно-Ясенецький, більш відомий як архієпископ Лука. Але першим серед цих святих лікарів, без сумніву, є Пантелеімон, що заклав духовні основи медицини і безкомпромісно з’єднав у своєму служінні високий професіоналізм і глибоку віру в Бога.

Олександр Моісеєнков



З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 09.08.2016 at 22:19
    Посилання

    Чи не диво, що біля собору св.Пантелеймона в Київській Феофанія розташовано найвідоміша в країні лікарня.
    А по лісовій стежці, що веде до цього собору цілюща купель.
    Років з 15 тому за Собором, ще до спорудження парку, були середньовічні хащі понад ставками.
    І там було цілюще джерело, стежку до якого збудував вдячний батько за сцілення свого сина.
    Дослідники стверджували, що навколишня територію за своєю топографіює повторює в мініатюрі холмистість старого міста в Ієрусалимі.
    Дивні діла твої Господи.
    Зі святом всіх.

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...