Боротьба з «побутовим сепаратизмом» за підтримки «свідомих мас»

Боротьба з "побутовим сепаратизмом" вже поставлена на конвеєр

Боротьба з «побутовим сепаратизмом» в Україні набуває промислових масштабів. Впевнившись в тому, що відкриті судові процеси над «сепаратистами» (яскравий приклад — справа журналіста Руслана Коцаби, який після півтора років у в’язниці за держзраду був виправданий і випущений на свободу) не приносять потрібного результату, влада вирішила діяти неформальними методами терору і залякування «нелояльних громадян», всіляко заохочуючи до цієї справи «громадян свідомих».

Боротьба з "побутовим сепаратизмом"

Почалося все це, звичайно, не сьогодні. Історія явища – давня. Радянська. Сталінська. Помножена на потенціал «національних» олігархів та євро-американських покровителів правлячого у Києві режиму. У оновленому й модному форматі процес було перезапущено у 2014 році, одразу після перемоги «Революції Гідності».

Стукацька акція від "Приватбанку" - "10000 за москаля"

Сьогодні ця стукацько-репресивна справа розвивається цілком успішно (на відміну від усіх інших справ у нашій державі). Охоплення аудиторії збільшується, новітні технології – впроваджуються. Все як треба. Майже європейський, чи навіть американський рівень піклування про ідеологічну стерильність суспільства.

Як приклад – нещодавній випадок із затриманням на кордоні адвоката Тетяни Монтян та журналіста Володимира Бойка. Відомо, що обидва займають критичну позицію і по відношенню до нинішньої влади і до результатів так званого «Євромайдану».

Ознаки побутового сепаратизму

Затримання відбулося нібито за усною вказівкою радника глави МВС Антона Геращенка, що дав відповідну вказівку СБУ, а та — прикордонникам. Про всяк випадок підозрілих громадян позбавили закордонних паспортів. Після кількох годин «неформального спілкування» (затримання, як і позбавлення паспортів, не було оформлене документально) Монтян і Бойко були відпущені без пояснення причин затримання. При цьому Монтян пропустила літак.

Після того, як історія «засвітилася» в ЗМІ і в мережі, до цькування опальних юриста й журналіста долучилися народні депутати (Борислав Береза), зарплатні блогери та інші «свідомі громадяни»…

Боротьба з "побутовим сепаратизмом"

Вочевидь, описаний випадок — лише один з багатьох. Практика неформального терору давно стала нормою в Україні.  Зрозуміло, що паспортами технологія тиску не обмежується. Зараз у моді — відома радянська практика «профілактичних бесід», на які співробітники СБУ масово запрошують громадян зі «списків нелояльних» — тобто лідерів громадської думки, журналістів і т. д.

Такі, що ні до чого не зобов’язують, бесіди найчастіше носять неформальний характер. Коли нема порушення кримінальної справи людина не проходить у СБУ а ні як підозрюваний, а ні як обвинувачений, а ні як свідок. Зате в процесі такої бесіди цілком може сам себе ненароком обмовити, що дасть підставу для дійсного порушення справи. Та й сама специфічна увага до персони з боку спеслужбистів – для нормальної людини — вже привід для занепокоєння. А за ним — і до самоцензури недалеко.

Останній приклад подібної «співбесіди» – позавчорашнє затримання запорізьким СБУ відомої публіцистки Мирослави Бердник, авторки книги «Пішаки в чужій грі. Таємна історія українського націоналізму». Мирославу затримали і доставили у контору разом із дочкою, у квартирі провели обшук…

Боротьба з "побутовим сепаратизмом"

Слід відзначити, що паралельно із «профілактичними заходами» силовиків в Україні продовжується соціальна кампанія по боротьбі з «побутовим сепаратизмом», ініційована Кризовим медіацентром та «громадськими активістами», що виявляють «ворогів нації» та поширюють шпигуноманію, спираючись на підтримку «свідомих мас».

У містах південного сходу можна побачити білборди російською мовою: «Бытовой сепаратист: оскверняет национальные символы, ждет прихода ”русского мира”. Наказание: 7–12 лет лишения свободы (ст. 110 УК Украины)». Внизу телефон гарячої лінії СБУ.

Також активісти тиражують і роздають листівки про те, як розпізнати «побутового» сепаратиста.

Боротьба з "побутовим сепаратизмом"

«Мета цієї акції — привернути гостру увагу до того, що будь-яка дія людини може викликати ланцюжок подій, здатний зрештою привести до фатальних наслідків, — каже Іветта Делікатна, співавтор ідеї, ініціатор соцкампанії по боротьбі з «побутовим сепаратизмом». — Наразі в українському суспільстві існує дуже мало відповідальності за ті дії, які вчиняє кожен із нас… Нас звинувачують у тому, що ми повертаємося до сталінізму, вводимо репресії, що це недемократично. Ми не закликаємо до переслідування цих людей. До того, що людина за свої політичні чи інші погляди має бути засуджена. Ми говоримо про те, що вона повинна замислитися… Ми дбаємо про тих проукраїнських громадян, які періодично відчувають себе розгубленими, зіштовхуючись із ситуаціями, коли, наприклад, водій таксі всю дорогу активно ностальгує за принадами «русского мира».

Боротьба з "побутовим сепаратизмом"

СБУ позитивно сприймає ініціативи «громадських активістів», спрямовані на боротьбу з «побутовими сепаратистами». В цілому, зі слів силовиків, 70–80% дзвінків — це реальні сигнали, завдяки яким вони затримують потенційно небезпечних людей. Зазвичай порядок відпрацювання отриманої інформації стандартний. Дзвінок фіксується, інформація перевіряється. Не виключено, що людина, яку запідозрили в сепаратизмі, вже «світилася» в інших місцях: наприклад, її було помічено на протестних мітингах або вона вже потрапляла під підозру. У такому разі на неї звертають особливу увагу.

«У Запоріжжі дуже активні люди. Городяни повідомляють про будь-які підозрілі предмети та людей. Наприклад, недавній випадок: подзвонив чоловік і розповів, що за сусіднім столиком у кафе він почув розмову чоловіків, їхня бесіда здалася йому підозрілою. Він записав номер машини цих людей і повідомив нам, — кажуть у прес-службі СБУ Запорізької області. — На сигнал ми відреагували, людей перевірили, провели з ними роз’яснювальну бесіду»…

Боротьба з "побутовим сепаратизмом"

P.S. Цікаво, що на відміну від подій дворічної давнини, діяльність української правоохоронної системи (навіть якщо вона порушує державні закони і норми міжнародного права) – не викликає ніяких питань у числених правозахисних організацій та відповідних державних інституцій Євросоюзу та США. А от у деяких наших земляків питання всеж-таки інколи виникають…

Запитання про сепаратизм



З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 18.08.2016 at 23:38
    Посилання

    Виготовлення, розміщення рекламних щитів, розповсюдження листівок, телеефір, радіо, преса – все це вимагає чималих грошових витрат. І ці гроші могли б бути витрачені з більшою ефективністю. Цікаво, хто це все фінансує? Держбюджет не тягне фінансування навіть самого необхідного. Гадаю, треба дякувати нашим закордонним партнерам. Вони вже давно потужно вкладаються в інформаційну війну і пропаганду в Україні. Профі в цій справі. І на психології чудово розуміються. Знають, на який контингент треба спиратися, як його вмотивувати, на які кнопки слід натискати, щоб люди діяли за власним бажанням, але всупереч своїм інтересам.

    Відповісти
  • 19.08.2016 at 08:19
    Посилання

    Сепаратизм загрожує існуванню країни. Ми бачимо куди ведуть сепаратистські погляди і дії на прикладі Криму і Донбасу. Тому протидіяти сепаратизму повинні рішуче, без блюзнірських сантиментів. Це тимчасові заходи. Нас до них примушують самі сепаратисти.

    Відповісти
    • 26.08.2016 at 23:22
      Посилання

      Вас послухати, так оці «сепаратисти» вас взагалі до всього примушують – вбивати, красти, брехати, зраджувати… А самі по собі, без отих «сепаратистів», ви на щось здатні?

      Відповісти
      • 27.08.2016 at 11:40
        Посилання

        Щоб ви знали і розуміли, про що йде мова. Сепаратизм в Украї́ні — діяльність, направлена на зміну статусу окремих територій відповідно до законів України та протизаконна діяльність, направлена на відділення від матірної України частини територій та їх мешканців. Через зовнішні впливи та етнокультурні особливості мешканців окремих регіонів України сепаратизм в Україні поширений, здебільшого, на сході України, який перебуває під потужним інформаційним впливом Росії.

        За своєю суттю сепаратизм в Україні, направлений на відділення від матірної України частини територій, не є сепаратизмом в енциклопедичному розумінні цього поняття, тобто не є рухом на релігійне або етнічне відособлення шляхом отримання автономії чи створення незалежної держави, а є прихованою формою ведення війни проти України та українського етносу, направленої на знищення держави, підкорення українців та анексії українських земель.

        Відповісти
  • 20.08.2016 at 19:48
    Посилання

    Я не вижу во всём этом этом ничего удивительного. Ведь приципиально ничего в стране не поменялось, а только усугубилось Изменились лишь некоторые названия. Коммунисты теперь называются националистами, комсомольцы – общественными активистами, евреи – свидомыми украинцами, жлобы – европейцами, убийцы и грабители – патриотами, воры – национальной элитой, вместо памятников Ленину – памятники Бандере. Совок рулит! Вот уже и по Сталину заскучали – http://rukraine.su/2016/08/v-ukrayini-pobilshala-kilkist-tih-hto-vvazhaye-stalina-velikim-vozhdem/comment-page-1/

    Відповісти
    • 21.08.2016 at 15:12
      Посилання

      Для того, щоб побачити принципові зміни, які відбуваються у житті суспільства, щоб розуміти мету цих змін, треба бути Українцем. В цій здатності полягає принципова відмінність Українця від хохла-малоросіянина, який все оцінює за шкалою своїх рабських «ідеалів».

      Відповісти
      • 26.08.2016 at 23:19
        Посилання

        Ну, ясна річ, куди ж нам хохлам, малоросам та українцям (з маленької літери) до вас, таких гордих, вільних і незалежних Укроаріїв! Але розкажіть, будь ласка, про свої ідеали докладніше, і поясніть чим вони відрізняються від моїх («рабських»). Може й порозуміймося. Це було б корисним для України.

        Відповісти
  • 23.08.2016 at 11:36
    Посилання

    О том, как телефонный разговор может подпасть под 9 статей Уголовного кодекса, пишет Артём Бузила («Свободная пресса»):

    Украинское правосудие порой, кажется, стремится переплюнуть само себя. Иногда просто диву даёшься, на какие ухищрения оно умудряется, лишь бы осудить ни в чём не повинного человека. Дело 2 мая, когда судят не сжигавших заживо людей в Доме Профсоюзов, а «антимайдановцев». Журналист Руслан Коцаба, которого обвинили в шпионаже в пользу России лишь за то, что он выступал против войны в Донбассе и мобилизации. Его киевский коллега Дмитрий Василец работал на оппозиционном «17 канале» — его киевские правоохранители обвинили в терроризме и ретрансляции «сепаратистских» телеканалов.

    Это лишь наиболее нашумевшие примеры, о которых знает каждый читатель. Но есть и другие, менее известные. Например, недавно в одесском СИЗО голодовку объявил 52-летний прапорщик в отставке Игорь Махиненко из так называемой группы «одесских казаков». По словам адвоката, у мужчины отказываются признавать факт наличия сахарного диабета и держат в обычном тюремном корпусе, создавая ему непосредственную угрозу жизни.

    В чём же обвиняется этот ветеран войны в Афганистане, участник миротворческой миссии Украины в Сьерра-Леоне и Ираке? В терроризме? Сепаратизме? Попытке государственного переворота? Нет, во всём вместе — Махиненко шьют аж 9 статей Уголовного кодекса. Помимо указанных обвинений, это ещё хранение оружия, попытка захвата государственных зданий, покушение на жизнь народного депутата Алексея Гончаренко.

    Те, кто любит рассказывать о прелестях сталинского правосудия и «французских шпионах», «троцкистских элементах», «белогвардейском подполье» — милости просим на Украину. Если прислушаться к обвинениям, Махиненко вместе с группой соратников численностью около 10 человек (бывшие военные, члены казацких организаций) планировал взорвать мосты в Одесской области, с оружием захватить местные райсоветы, отделить южные регионы и провозгласить в Бессарабии осколок Новороссии.

    Всё это должно было произойти, на секундочку, весной 2015-ого года, когда любые протестные настроения в регионе сошли на нет, вся оппозиционная деятельность давно была зачищена СБУ, а надежды на прямую военную помощь с России или ЛДНР не было и подавно. Оружие, которое нашли у подозреваемых — гранаты, патроны, максимум пистолеты. Никаких ракетниц, пулемётов, снайперских винтовок. Никаких планов, чертежей, тактических наработок.

    Доказательствами противоправной деятельности являются телефонные переговоры, в которых казаки проявляют недовольство новой властью, ругаются на Порошенко, грозятся убить таких противоречивых личностей вроде Гончаренко, жалеют, что Русская весна не удалась. Ну, всем вроде как понятно: собрались мужики, бывшие вояки, потрещали, вспомнили былое. Но украинское «правосудие» трактует разговоры по телефону или за кружкой пива на целых 9 статей Уголовного кодекса.

    C Игорем Махиненко я познакомился на втором месяце пребывания в тюрьме. Железобетонный мужик, настоящий военный, при этом интеллигентный, никогда не расстающийся с книжкой. За «содеянное» ему грозит до 15 лет лишения свободы.

    А сколько таких примеров, о которых не знаем, не рассказываем или рассказываем недостаточно? Сотни, если не тысячи.

    Відповісти
    • 25.08.2016 at 14:02
      Посилання

      Активісти вважають, що країна, яка перебуває у стані неоголошеної війни, повинна боротися з неправдивою інформацією, яку поширює Росія і носії побутового сепаратизму. Так, кожен може мати свою думку. Тим не менш, навіть особисті бесіди в нинішній ситуації здатні призводити до хвиль поширення чуток. Зараз треба діяти швидко і рішуче, пояснювати доступно і жорстко, що подібні дії неправомірні і поширення ідей штучного «російського світу» може мати цілком визначені наслідки у вигляді кримінального переслідування. Телефонні розмови до чогось виняткового відносити також не треба. З точки зору державної безпеки нема різниці як розповсюджуються сепаратистські погляди.

      Відповісти
      • 29.08.2016 at 15:03
        Посилання

        Мені здається це якась підстава. Зокрема, незрозуміло, хто ініціатор цього полювання на відьом. Скрізь вказаний телефон гарячої лінії СБУ, хоча громадські активісти прямого відношення до цієї спецслужби не мають.

        Неясний сенс самого поняття «побутової сепаратизм». Може скластися враження, що людей треба переслідувати за їхні думки та ідеї, а не за дії. Тому що побут – сфера суто особиста, і поки чоловік не почав протиправної діяльності, він невинний. Не варто плутати ідеї і вчинки. Тим більше, що в якості покарання за такі дії на поширюваних матеріалах вказано тільки максимальний термін кримінального покарання за самої суворої статті.

        Листівки і борди закликають громадян бути пильними і повідомляти спецслужбам про людей, що викликають у них підозри. Це може породити в країні атмосферу доносів і зведення особистих рахунків шляхом несправедливих звинувачень. Також є ймовірність, що замість того, щоб заспокоїти нестійких громадян, привернути їх симпатії на свій бік, заходи з виявлення сепаратистів можуть озлобити прихильників проросійської ідеї, тоді це лише спровокує їх агресію і підштовхне їх до дійсно деструктивних дій.

        Дуже схоже на те, що за всім цим ентузіазмом насправді стоїть не СБУ, а ФСБ Росії, яка прагне всіма засобами дестабілізувати ситуацію в Україні, створити атмосферу недовіри і страху, деморалізувати українське суспільство.

        Відповісти
        • 02.09.2016 at 16:08
          Посилання

          Я завжди казав, що нема у всьому світі більш кваліфікованих та обізнаних експертів, ніж свідомі українці. І про плани ФСБ вони все знають, і навіть про всі потаємні думки самого Путіна відають. Мабуть, цю містично-пророчу властивість вони успадкували від своїх славетних пращурів – укроарійців, які, як відомо, були дітьми українських богів.

          Відповісти
  • 23.08.2016 at 21:26
    Посилання

    Из признаков, по которым следует разоблачать «бытовых сепаратистов» мне больше всего понравились эти: «Рассказывает, как раньше было хорошо жить», «Уверен, что власть в стране захватили фашисты» и «Во всём винит Америку».

    Я бы добавила ещё несколько:
    – считает нашу народную майданную власть кучкой коррумпированых еврейских олигархов, а также бандой воров, грабителей и убийц, служащих не Украине, а её зарубежным покупателям;
    – не видит очевидных успехов нашей демократической власти в построении современного, правового, процветающего европейского общества;
    – сомневается в том, что Украина стала свободной и независимой державой;
    – допускает преступную мысль, что в некоторых трудностях, с которыми пока ещё изредка сталкивается наш непереможный народ, может быть виноват кто-то, кроме Путина;
    – не считает украинцев с Донбасса пророссийскими боевиками и террористами;
    – не подозревает соседей по дому и коллег по работе в связях с ФСБ Российской Федерации;
    – недоволен тарифами на коммуналку, не понимает необходимости роста цен до европейского уровня;
    – пользуется почтой Яндекса, был замечен во вражеских соцсетях «Одноклассники» и «Вконтакте»;
    – смотрел запрещенные в Украине фильмы российского производства («Ёлки», «Мамы» и т.д.);
    – не извиняется и не оправдывается за то, что разговаривает на языке страны-агрессора;
    – на автобусной остановке был замечен недалеко от компании лиц, похожих на врагов украинской нации;
    – называет Великую Отечественную войну Великой Отечественной войной и не носит «красный мак скорби» на 9 мая;
    – при встрече с людьми на приветствие «Слава Украине!» отвечает «Здравствуйте»;
    – по воскресеньям ходит в церковь к московским попам;
    – когда-то в детсве посещал оккупированный Крым;
    – позорит страну, дделая вид, будто бы за последние годы не стал жить лучше и веселее…

    Відповісти
  • 02.09.2016 at 14:51
    Посилання

    В лучших традициях ОУН-УПА: собрать доносы на соседей, составить списки неукраинцев, несовсемукраинцев и плохоукраинцев, провести ликвидацию врагов нации и экспроприацию их имущества.

    Відповісти
  • 09.09.2016 at 02:35
    Посилання

    Ой я к це все страшно, до чого ми дожили! Такого і при Сталіні не було, щоб прямо на стовпах людям писали про доноси і ще такими гидкими словами, так зневажливо.

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям