Конституція України — основний закон держави (1996)

Конституція України — основний закон держави

Конституція України — основний закон держави, ухвалений Верховною Радою України від імені українського народу — громадян України всіх національностей. 

На Русі, у тому числі і на землях, що зараз входять до складу України, першим праобразом конституції була Руська Правда – збірка законів, складена в Київській державі у XI–XII ст. на основі стародавнього руського звичаєвого права.

Предтечею української Конституції в деяких політизованих колах також прийнято вважати так звану Конституцію Пилипа Орлика (XVIII ст.), однак насправді ні за формою, ні за змістом, ні за порядком ухвалення згаданий документ не є конституцію у сучасному сенсі цього слова. Це – договір колишнього генерального писаря Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом; договір який, до речі, ніколи не був втілений у життя.

29 квітня 1918 року, в останній день існування Центральної Ради, у Києві був затверджений Статут про державний устрій, права і вільності УНР (Конституція Української Народної Республіки). В Конституції наголошувалось, що вся влада в УНР «походить від народу», а її верховним органом мають стати Всенародні збори. Конституція утверджувала принцип верховенства парламенту, тобто парламентську республіку, проте не розкривала питань власності, кордонів, мови, державних символіки тощо.

Конституція Української Держави та «Закони про тимчасовий державний устрій України» – комплекс документів, що спирався на козацькі традиції державотворення та соціально-політичні стандарти колишньої Російської імперії – діяв після УНР, за часів Гетьманату (1918).

10 березня 1919 року у Харкові на III Всеукраїнському з’їзді Рад було затверджено проект першої Конституції Радянської України. Ця Конституція зазнала кількох радикальних редакцій протягом існування Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) – у 1929, 1937 та 1978 роках (від статей про диктатуру пролетаріату до статті, за якою Компартія СРСР визначалась «керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром її політичної системи» та визначала генеральну перспективу розвитку суспільства, лінію внутрішньої і зовнішньої політики, «надавала планового, науково обґрунтованого характеру його боротьбі за перемогу комунізму»).

Сучасна Конституція України була прийнята 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання та набула чинності з дня її прийняття. На пам’ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне свято — День Конституції України.

Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.

Розділ I Загальні засади
Розділ II Права, свободи та обов’язки людини і громадянина
Розділ III Вибори. Референдум
Розділ IV Верховна Рада України
Розділ V Президент України
Розділ VI Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади
Розділ VII Прокуратура
Розділ VIII Правосуддя
Розділ IХ Територіальний устрій України
Розділ Х Автономна Республіка Крим
Розділ ХI Місцеве самоврядування
Розділ ХII Конституційний Суд України
Розділ ХIII Внесення змін до Конституції України
Розділ XIV Прикінцеві положення
Розділ XV Перехідні положення

У Конституції України визначено норми, що визначають загальні засади державного ладу України. Закон також визначає територіальний устрій та органи місцевого самоврядування України, процедуру обрання народних представників до органів державної влади, повноваження та відповідальність державних структур тощо.

Конституція України встановлює юридичні гарантії прав людини і громадянина. До них належить, зокрема, право на суд. захист громадянином своїх прав та свобод, а також право звертатися стосовно захисту своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а «після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна» (ст. 55).

У розділі «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» закріплено широкий спектр прав і свобод людини й громадянина, що охоплює всі без винятку права і свободи, які демократ. світ. спільнотою прийнято вважати за відповідні гуманістичні стандарти в цій сфері суспільного і державного життя.

Зокрема, до особистих прав людини у Конституції України зараховано: право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23), невід’ємне право на життя (ст. 27), право на повагу до людської гідності (ст. 28), право на свободу й особисту недоторканність (ст. 29), право на недоторканність житла (ст. 30), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та ін. кореспонденції (ст. 31), право на невтручання в особисте й сімейне життя (ст. 32), право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст. 33), право на свободу думки й слова (ст. 34), право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35).

З повним текстом Конституції можна ознайомитися на веб-сайті Верховної Ради України.

В постмайданний період (після так званої Європейської Революції або Революції Гідності) Конституція України втратила своє значення як основний закон держави.  Брутальне порушення положень Конституції відбулося як шляхом самого державного перевороту (Євромайдану) так і наступними антиконституційними діями, що здійснювалися на самому високому рівні (в тому числі й «гарантом Конституції» – незаконним президентом, обраним учасниками та прихильниками «революції»).

У якості прикладів можна навести антиконституційне відсторонення від влади діючого, законно обраного, президента; призначення дострокових президентських виборів всупереч вимогам Конституції, призначення дострокових виборів до Верховної Ради всупереч положень Конституції; використання армії у громадянському конфлікті, створення незаконних збройних формувань, ведення війни з визначеним «агресором» без оголошення війни, без запровадження воєнного стану та загальної мобілізації, без розриву дипломатичних відносин; порушення базових прав та свобод, гарантованих громадянам Конституцією України; прийняття законів та постанов, що суперечать вимогам Конституції; політичні репресії, вибіркове правосуддя і багато іншого.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...