Що таке діаспора?

Що таке діаспора?

Діаспора (у перекладі з грецкої — «розсіяння») — етнічна, в першу чергу релігійна (конфесійна) та мовно-культурна спільнота або сукупність індивидів, які існують та зберігаються за межами свого материнського регіону, і котрі усвідомлюють свою духовну з ним єдність. Поняття походить мовно з давньогрецької, але змістовно — з іудейської традиції (мається на увазі розсіяння євреїв по світу та існування компактними релігійно-етнічними громадами). В Європі це поняття стало набувати широкого вжитку в XIX столітті.

Відносини з діаспорою усвідомлюються як важливий напрям зовнішньої політики багатьма країнами. Для деяких країн (Ізраїль, Вірменія, Індія) діаспора, що надає політичну та економічну підтримку історичній батьківщині, відіграє особливо важливу роль. Діаспора може грати також помітну роль у збереженні національної культури та формуванні національної самосвідомості.

Найбільші діаспори у світі: китайська (понад 50 млн.), російська (понад 25 млн.), індійська (понад 25 млн.), польська (21 млн.), українська (близько 12 млн.), вірменська (близько 8 млн.), єврейська (близько 8 млн.), грецька (близько 7 млн.), в’єтнамська (близько 4 млн.), казахська діаспора — понад 3,5 млн.),  німецька діаспора — близько 3,5 млн.), білоруська (близько 3,5 млн.), азербайджанська (близько 2,4 млн.).

В Україні термін «діаспора» інколи трактується неоднозначно. В одних випадках під ним розуміють усіх без винятку українців, розсіяних по всьому світу; в інших — лише дисперсні (розпорошені) їх частини, що не становлять якоїсь спільноти; нарешті, діаспорою вважають усіх українців поза Україною, за винятком тих, котрі проживають у сусідніх державах на споконвічній етнічній території. Неоднозначне тлумачення поняття «діаспора» призводить до розмаїття його визначень. На Заході, наприклад, найчастіше вдаються до поєднання етноніма та політоніма («українські канадці», «україноканадці») або етноніма і громадянства («українець Канади», «українець США»), а при визначенні діаспорної групи — до термінів «українська етнічна група», «українська імміграція», «канадські вихідці з України» тощо. Через таку різноплановість учені віддають перевагу універсальному термінові — «українська діаспора».

За своєю структурою діаспора виступає у двох основних формах: дисперсій — невеликих вкраплень в іноетнічному масиві; компактних утворень — суцільних етнічних районів. Щодо природи діаспор, то вони утворюються або шляхом міграцій.

В історії української еміграції простежуються два основних напрямки, кожен з яких має кілька хвиль. За напрямком її умовно поділяють на східну і західну.

Східна діаспора утворювалася шляхом переселення українців до внутрішніх губерній Російської імперії, пізніше — до республік колишнього СРСР. Поодинокі міграції зафіксовані ще у XVI ст., коли руські землепрохідці освоювали простори Сибіру, Далекого Сходу, Камчатки та Чукотки. До східної діаспори (а вона налічує до 10 млн осіб) слід залучити і українців Берестейщини, Курщини, Кубані, Придністров’я, Башкортостану, Закавказзя, Казахстану та Середньої Азії, Сибіру та Далекого Сходу, етнічні вкраплення в населення Прибалтики, а також Москви та Санкт-Петербурга.

До західної української діаспори (понад 5 млн осіб) відносять українців Холмщини, Перемищини, Надсяння, Підляшшя, Пряшівщини, Мараморошчини та Сучавщини; давні компактні утворення в Угорщині, Югославії, Австрії, Німеччині; етнічні вкраплення в населення Великобританії, Франції, Італії, Бельгії та інших європейських країн, а також суцільні райони та навіть провінції у Канаді, США, Аргентині, Австралії.

Кількісна характеристика західної діаспори виглядає нині таким чином. У США проживає близько 2 млн осіб, половина з яких — у штаті Пенсильванія, до 20% — у штатах Нью-Джерсі, Нью-Йорк, менше — в Мічигані, Огайо та Коннектикуті. Серед них спостерігається стійка тенденція до збереження національних цінностей, зокрема, мови.

У Канаді мешкає близько 1 млн україноканадців, в основному у провінціях Манітоба, Саскачеван, Альберта, Онтаріо (2,3%), де створені національні громадські організації, школи, відділення університетів. Українська діаспора в Канаді також прагне зберігати національні традиції. Подібне спостерігається також в інших країнах, але у менш відчутних проявах: в Аргентині та Бразилії, де проживає приблизно по 300 тис. українців, у Парагваї (понад 10 тис.), Венесуелі (понад 4 тис.), Уругваї (10-15 тис.), Австрії (понад 5 тис.), Бельгії (4 тис.), Великобританії (понад 30 тис.), у Данії, Іспанії, Греції, Італії, Люксембурзі (приблизно по 1 тис. осіб).

Особливе місце серед країн української діаспори займає Югославія. Українські переселенці (нині їх налічується близько 36 тис.) перебралися до Воєводини ще у XVIII ст., утворивши у місті Руський Керестур свій значний осередок.

Ще давніша українська діаспора у Болгарії. Руські почали прибувати до неї ще у IX–X ст. — ченці, купці, а також студенти і викладачі Києво-Могилянської академії, котрі започаткували там традицію викладання курсів з актуальних гуманітарних проблем.

До XX століття діаспора, що утворена шляхом міграції з руських земель, вважалася руською. Пізніше в Україні руською стали вважати саме російську діаспору, а діаспори утворені переселенцями з земель, що зараз входять до складу України, стали називати українськими.

Проте в деяких країнах російською діаспорою часом вважають всіх, хто розмовляє російською мовою або знає російську мову, незалежно від того, є вони етнічними росіянами чи ні. Тобто до російської (руської) діаспори відносять не тільки росіян, але й євреїв, українців, білорусів, татар, вірмен, чеченців тощо.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *