Євроінтеграція для бідного родича

Євроінтеграція для бідного родича

Політики жартують: можна нескінченно довго дивитися, як Україна отримує безвізовий режим. І це вже не смішно. Принаймні, нинішня київська влада починає виглядати дивно, коли в черговий раз намагається всіх переконати, що питання швидко вирішиться. Пам’ятається, ще навесні, при призначенні нового уряду на чолі з Володимиром Гройсманом, ідея безвізового режиму не просто витала в повітрі, а окреслювалася досить конкретними термінами. Однак віз і нині там.

Власне, все, що стосується євроінтеграції, в Україні сьогодні викликає якщо не нудьгу, то скепсис. Слава Богу, минув перший шок від усвідомлення результатів Brexit`а. У той фатальний день всі раптово усвідомили, що король голий. Ідея, з якою носилася українська влада, сумнівна, якщо провідний член Євросоюзу волею народу планує вийти з ЄС.

У липні представник Європейської комісії з питань сусідської політики і розширення Йоханнес Хан на прес-конференції в Брюсселі був вражений прогресом України:

«У жовтні це [рішення ради ЄС про надання безвізового режиму для України] має бути, я сподіваюся, схвалене. Ще рано вітати, але я думаю, що всі погоджуються, що Україна виконала своє завдання – більше 140 пунктів. Вражаюча робота! Реальний прогрес після 100 днів нового уряду, і це схвалено Радою, і ми закликаємо парламент виконувати свою роботу. І ми раді, що уряду вдалося створити макроекономічну стабільність, хоча, звичайно, є ще куди прагнути… Я бачу рішучість щодо виконання справ, я думаю, що в жовтні, я сподіваюся, все буде схвалено».

Здавалося б, є ще одна майже конкретна дата – і можна вмивати руки. Але реально ситуація з безвізовим статусом багатьма експертами оцінюється як провал української демократії і керівництва країни в цілому. Україна тупцює навколо проблеми, монотонно виконуючи волю Євросоюзу в частині тих чи інших реформ, які дозволять єврочиновникам зробити висновок, що вона готова стати майже повноправним членом ЄС. І вже всередині України починає зріти протест і нерозуміння, чому країна поступово перетворюється на дивний безвольний придаток Європи, який повинен слідувати у фарватері руйнівних для неї реформ.

Олії у вогонь підлив довгограючий казус із введенням в Україні електронних декларацій для чиновників. МВФ і ЄС вважають упровадження цієї системи в Україні однією з неофіційних умов відновлення кредитування українського уряду і затвердження безвізового режиму. Прем’єр-міністр і президент дали відмашку запустити систему, незважаючи на те, що Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації не атестувала її на готовність і безпеку.

В українських ЗМІ шукають винних у черговому проколі та на цілком серйозно закликають відмовитися від євроінтеграції та безвізового режиму, вважаючи вимоги Євросоюзу безглуздим спонуканням до реформ, які вбивали економіку та державність країни.

Але, здається, безвізовий режим найближчим часом «не світить» Україні через більш вагомі причини, ніж скандал із декларуванням.

В ЄС зараз зайняті проблемою біженців. Ситуація з Туреччиною, яка раптово помирилася з Росією і, мабуть, тепер не соратник Європі в приборканні міграційної хвилі, змусила європейських політиків на багато речей подивитися іншими очима. Перш ніж дати Україні безвізовий режим, вони хочуть прийняти механізм припинення безвізового режиму в разі форс-мажору, наприклад, напливу мігрантів. Європейська бюрократія вміє довго і капітально розбиратися з темою і, швидше за все, скасування віз у кращому випадку може статися не раніше початку наступного року.

Згідно з опитуваннями, близько 40% українців готові і хочуть скористатися безвізовим статусом для поїздки в Шенгенську зону в якості туристів. Туристів! Не більше. Є статистика, скільки українці отримують віз щорічно, і це не 40% населення.

Крапку в суперечці «e-декларування та євроінтеграції» ставить сам Євросоюз. У його українському представництві заявили, що запуск системи з обмеженим функціоналом має мало сенсу:

«Вона не відповідає цілям закріплення ключових юридичних наслідків, які повинні бути наслідком поданих правдивих декларацій. Саме тому запуск електронного декларування в тестовому режимі має мало сенсу і, фактично, може стати контрпродуктивним».

Торба «безвіз», з якою носиться українська влада, насправді річ репутаційна, а не життєво необхідна Україні. Складно стверджувати, що українці масово кинуться використовувати можливість подорожувати Європою. Країна, в основній своїй масі населення, загнана в злидні нав’язаними Євросоюзом реформами, просто не може собі таку розкіш дозволити. Україна пожинає гіркі плоди пробної євроітеграції. Жорсткі квоти економіка України вибирає вже в першому кварталі року. Ринки Росії та країн СНД закриваються, і країна просто захлинається кризою перевиробництва. Не випадково прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час зустрічі з єврокомісаром із питань торгівлі Сесілією Мальмстрем попросив ЄС про виділення Україні підвищених експортних квот на низку товарних груп, таких як м’ясо птиця, агропродукція тваринного походження, борошно, фруктові соки, електротовари, алюміній і вироби з нього. Це в першу чергу несировинний експорт.

Євросоюз обіцяв подумати, але вже зараз є відомості, чим може обернутися чергова допомога Європи Україні. В Євросоюзі теж непростий період. І ЄС не буде альтруїстом, вимагаючи натомість від України усунути «подразники» в торгових відносинах, наприклад, мита на металобрухт, заборону експорту лісу-кругляка тощо. Іншими словами, вирішуючи одну проблему, Україна занурюється в іншу і не зрозуміло, що в підсумку краще.

Питання – Навіщо Україні Євроасоціація? – ставлять у країні все частіше. Як приклад беруть аналіз показників ВВП на душу населення в поточних цінах, які публікує Світовий банк країн Європи. На прикладі ВВП на душу населення в Сербії, Чорногорії і Албанії видно, як впав цей показник після підписання угоди про асоціацію з ЄС. Україна повторює досвід Чорногорії і Албанії. В Україні в 2013 році ВВП на душу населення був 3986 доларів. У 2015 році він вже становив лише 2115 доларів. Таким чином, створення зони вільної торгівлі з ЄС не тільки не дає стимул для різкого зростання економіки, а, швидше, навпаки – створює проблеми для економіки в цілому.

Ще один цікавий аналіз свідчить про реальні пріоритети в економічних зв’язках країни. ЄС продовжує залишатися головним торговим партнером України. 39,4%– частка в загальному експорті за січень-травень 2016 року, що на 4,5% більше, ніж роком раніше. При цьому жодна країна ЄС поки не може похвалитися тим, що купує в України більше, ніж РФ (близько 8,4%). Сальдо торгівлі України з ЄС за січень-травень нинішнього року становить мінус 1 мільярд євро.

Понад 42% прибутків від експорту України припадає на продукцію АПК. Цікаво, що основний прибуток від продажу продовольства Україна отримує не в ЄС, а від країн Азії та Африки, з якими у неї відсутня угода про вільну торгівлю. Втім, продукція АПК (як правило, сировина: зерно, насіння соняшнику, яєчний порошок) складає чималу частину експорту в ЄС. Так, відомо, що в січні-травні 2016 року доходи від торгівлі продовольством з Європою виросли на 350 мільйонів доларів.

Словом, сьогодні з усією очевидністю видно реальні й уявні плоди євроінтеграційних процесів. І, мабуть, не випадково, що несподівані оцінки цього процесу звучать звідки влада не чекала. Так, щодо євроінтеграції України виступила Надія Савченко, яку звинувачують у причетності до загибелі двох російських журналістів: «Для досягнення домовленостей на міжнародному рівні потрібно бути сильним партнером. Зараз нам краще не відволікатися на конфлікт з Росією, євроінтеграцію. Нам потрібно виявляти, боротися і лікувати наші внутрішні проблеми».

Ніби устами Савченко глаголить істина. Дивно, але факт.

Екс-прем’єр-міністр України Микола Азаров прокоментував важку економічну ситуацію і зростання тарифів в Україні: «У разі курсу на євроінтеграцію ні пенсії, ні зарплати не зростуть, а навпаки, зменшаться. Наводив як приклад членів ЄС – Болгарію і Румунію, де пенсії і зарплати були нижчі, ніж у нас на той період, – нагадав Азаров. – Грошовий дощ не проллється, якщо ми занапастимо свою економіку».

Іван Сірко



З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 25.08.2016 at 15:38
    Посилання

    Нажаль лише наступне покоління українців зуміє інтегруватись під європейське мислення і наша країна заживе по-новому як ніколи раніше.

    Відповісти
    • 25.08.2016 at 16:15
      Посилання

      Наша краіна вже не перший рік живе «як ніколи раніше»… До речі, а що таке по-вашому є оте «європейське мислення»?

      Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *