17 вересня Церква вшановує пам’ять святителя Іоасафа Білгородського

17 вересня Церква вшановує пам'ять святителя Іоасафа Білгородського

Святитель Іоасаф народився у Прилуках, колишньої Полтавської губернії, 8 вересня 1705 року, на свято Різдва Пресвятої Богородиці. При Хрещенні названий Іоакимом. Він походив з давнього благочестивого українського роду Горленкових.

У 1712 році 7-річного Іоакима батько віддав до Київської духовної академії. У стінах академії він відчув потяг до чернечого життя. Протягом 7 років випробовувас себе майбутній святитель і, нарешті, відкрився батькам. Довго мати з батьком просили сина-первістка не приймати чернечого постригу.

Але в 1725 році він таємно від них прийняв рясофор з ім’ям Іларіон у Київському Межигірському монастирі, а 21 листопада 1727 року був пострижений у мантію з ім’ям Іоасаф у Києво-Братському монастирі. Ця подія співпала з завершенням навчання в духовній академії. Через рік інок Іоасаф був хіротонізований архієпископом Варлаамом Вонатовичем в сан ієродиякона.

Його залишили викладачем у Київській духовній академії. Після смерті преосвященного Варлаама Київською кафедрою став керувати архієпископ Рафаїл Заборовський. Архієпископ Рафаїл звернув увагу на видатні здібності молодого подвижника і залучив його для більш широкого служіння Церкві. Йому був доручений відповідальний послух на посаді екзаменатора при Київській архієпископії.

У листопаді 1734 року архієпископ Рафаїл висвятив ієродиякона Іоасафа в сан ієромонаха і перевів з Братського училищного монастиря в Києво-Софійський архієрейський будинок. Одночасно він був призначений членом Київської духовної консисторії. Консисторська посада святителя була прекрасною школою для його організаторських здібностей. В цей час він добре вивчив потреби священнослужителів, переваги і недоліки єпархії.

24 червня 1737 року ієромонах Іоасаф був призначений настоятелем Свято-Преображенського Мгарського монастиря з возведенням у сан ігумена. У своєму монастирі всі сили ігумен спрямував на благоустрій обителі, колишнього оплоту православ’я в боротьбі з унією.

У монастирі перебували мощі святителя Афанасія, патріарха Константинопольського, Лубенського чудотворця. Кілька разів патріарх Афанасій являвся ігумену Іоасафу, засвідчуючи про своє заступництво.

У 1744 році митрополит Рафаїл возвів ігумена Іоасафа в сан архімандрита. Наприкінці того ж року він був викликаний до Москви і незабаром розпорядженням Святішого Синоду призначений намісником Свято-Троїцької Сергієвої Лаври. В обителі преподобного Сергія він також самовіддано виконував послух Церкви (в ті роки було потрібно багато сил для відновлення монастиря після пожежі).

2 червня 1748 року в Петропавлівському соборі Петербурга архімандрит Іоасаф був хіротонісаний в єпископа Білгородського. Вступивши на архієрейську кафедру, святитель Іоасаф строго стежив за благочестям і станом храмів, за правильністю здійснення Богослужіння і, особливо, моральністю пастви. Велику увагу приділяв святитель освіті духовенства, правильному дотриманню ними статуту і церковних традицій.

10 грудня 1754 року святитель преставився. Прославлення святителя Іоасафа в лику святих відбулося 4 вересня 1911 року.

Спілка православних журналістів



З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 18.09.2016 at 09:47
    Посилання

    У день пам’яті святителя Іоасафа Бєлгородського Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій присвятив свою проповідь тому, як слід творити добро іншим людям – ближнім і дальнім.

    Предстоятель відзначив, що кожен святий є взірцем для віруючих. «Святитель Іоасаф для нас є взірцем того, як творити добро», – наголосив Архіпастир.

    «Сьогодні світ живе подвійними стандартами, у наш час модно перед тим, як маєш щось зробити, розголосити про це перед усіма: через Інтернет, через засоби масової інформації повідомити, що ти будеш щось робити». Люди навіть інколи хизуються своєю доброчинність, ще нічого не зробивши – зауважив Предстоятель.

    Але святитель Іоасаф своїм життям навчає вчиняти навпаки – так, як говорив Господь: якщо ти робиш добро правою рукою, нехай ліва не знає цього.

    «Ми повинні творити добро в міру своїх можливостей, – продовжив Блаженніший владика. – Бог не примушує нас робити щось таке, що ми не можемо зробити. Але те, що ми можемо – ми повинні зробити». Його Блаженство наголосив, що якщо навіть нічого дати бідному, необхідно висловити йому своє співчуття, пом’янути в молитвах. «А якщо є – то трішки дай, скільки можеш», – сказав Архіпастир.

    «Нехай Господь допомагає нам, дорогі брати і сестри, щоб ми жили в добрі, щоби ми творили добро і своїм ближнім, і тим, які далекі від нас. Для ближніх – це є наша допомога, наша милостиня, наша співучасть». Для дальніх – тих, хто далеко від нас – наше добро – це наша молитва за них. Молитва є великим скарбом, який люди віддають, молячись один за одного.

    «Якщо ми будемо творити добро і будемо перебувати в молитвах і покаянні, то Бог благословить нашу Церкву, наш український народ. Буде у нас мир, злагода, і ми будемо йти тим шляхом, який веде людину до вічних обителей Царства Небесного, де святитель Іоасаф сьогодні, разом з усіма святими прославляє єдиного в Троїці Бога», – зазначив архіпастир.

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям