Будапештський меморандум («Будапештські угоди», 1994)

Будапештський меморандум (1994)

Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум, відомий також під назвою «Будапештських угод») — міждержавний документ, який декларує дотримання положень Заключного акта НБСЄ (ОБСЄ), Статуту ООН і Договору про нерозповсюдження ядерної зброї стосовно України як що держави, яка не володіє ядерною зброєю і є державою-учасником Договору. Меморандум – це дипломатичний документ, в якому викладений фактичний, документальний чи юридичний бік якогось питання. Синонімічними поняттю «меморандум» є поняття «протокол про наміри», «декларація», «спільний звіт», «спільна заява».

Підготовка до підписання Меморандуму та супутніх документів, що стосувалися закріплення без’ядерного статусу України була здійснена за президентства Леоніда Кравчука (з 1991 року), а завершена за президентства Леоніда Кучми (у 1994 році). Згідно з узгодженим текстом Будапештського меморандуму, Україна з 1996 року приєднувалася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї нарівні з Казахстаном і Білорусією як країна-учасник, що не володіє ядерною зброєю.

Враховуючи прийняті Україною зобов’язання про видалення всіх ядерних озброєнь зі своєї території у встановлені терміни, США, Росія та Великобританія задекларували у Меморандумі свої наміри стосовно забезпечення безпеки України:

– поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України у відповідності з принципами Заключного акта НБСЄ;

– утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності та політичної незалежності України і ніколи не застосовувати ніякі озброєння проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН;

– у відповідності з принципами Заключного акта НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною її суверенних прав і таким чином забезпечити собі які б то не було переваги;

– домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об’єктом загрози агресії із застосуванням ядерної зброї;

– не застосовувати ядерну зброю проти України як держави-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім як у випадку нападу на них, їхні території або залежні території, їх збройні сили або їх союзників, якщо напад здійснено такою державою разом з державою, яка володіє ядерною зброєю або пов’язана з ядерною державою союзною угодою.

Будапештський меморандум було підписано 5 грудня 1994 року лідерами України (Леонід Кучма), США (Білл Клінтон), Росії (Борис Єльцин) і Великобританії (Джон Мейджор). Франція і Китай — два інших учасника Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що володіли на момент підписання Будапештського меморандуму ядерною зброєю,— надали аналогічні гарантії, зробивши відповідні заяви, але не поставили свої підписи під цим документом.

У 2015 році у зв’язку з подіями в Криму і на Донбасі Верховна рада України проголосила Росію «державою-агресором», а міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив: «Будапештський меморандум був грубо порушений країною, яка взяла на себе зобов’язання утримуватися від загрози або застосування сили проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України». США і Великобританія також заявили про порушення Росією зобов’язань стосовно України за Будапештським меморандумом.

Російська Федерація заперечує ці звинувачення. Зокрема, 4 березня 2014 року президент Росії Володимир Путін відповів на заяву Леоніда Кучми, що якщо події на Україні (Євромайдан) розглядати як революцію, то слід вважати, що «на її території виникла нова держава», у відношенні якої «Росія ніяких зобов’язуючих документів не підписувала». Того ж року МЗС РФ звинуватив у порушенні Будапештського меморандуму США і ЄС, які підтримували Евромайдан і загрожували введенням санкцій щодо діючої у той час законної української влади. Це, як стверджує відомство, було спрямовано проти політичної незалежності і суверенітету України. Згодом російський МЗС також заявив, що положення Будапештського меморандуму не поширюються на обставини, «які стали наслідком дії внутрішньополітичних або соціально-економічних чинників» в Україні, маючи на увазі події в Криму. В свою чергу війну на Донбасі Росія визначає як внутрішньоукраїнський конфлікт і не вважає себе стороною цього конфлікту.

Головна проблема у вирішенні спірних питань на підставі положень Будапештського меморандуму полягає у тому, що досі жодна з країн-підписантів офіційно не ратифікувала цей документ.

Ратифікація (лат. ratificatio, від лат. ratus — вирішене, затверджений і facere — робити) — процес надання юридичної сили документу шляхом затвердження його відповідним органом кожної із сторін. Міжнародний (міждержавний) документ, що не пройшов ратифікацію, як правило, не має юридичної сили і формально не є обов’язковим для виконання.

Ознайомитися з повним текстом Будапештського меморандуму можна на сайті ООН за посиланням – Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям