«Не твоя війна». Святослав Вакарчук і «Океан Ельзи»

«Не твоя війна». Святослав Вакарчук і О.Е.

Коли Святослав Вакарчук, соліст популярної групи О.Е. («Океан Ельзи») презентував свій  кліп на пісню «Не твоя війна» – український слухач двояко оцінив цей твір. Одні захоплювалися роботою Святослава і, як завжди, талановитим виконанням пісні, а інші…

Інші копнули глибше… Полізли у зміст і намагаються читати між рядків… Сама назва – «Не твоя війна» – вже насторожила багатьох… І люди стали обговорювати вкладений сенс… Стали розбирати пісню на шматочки, ну як зазвичай це трапляється з «неправильними» піснями.

За словами самого Святослава Вакарчука, головна ідея пісні, що прихована в назві, є такою – нам, українцям, протягом багатьох століть постійно нав’язують ззовні чиїсь думки, дії і навіть війни. Нині ж настав час, нарешті, брати відповідальність та ініціативу на себе.

«Головна битва – всередині кожного з нас, всередині нашого суспільства. Адже «твоя війна» – це боротьба з власними комплексами, страхами щось змінити, вплинути на те, що відбувається навколо тебе, не звинувачувати «де-то кого-то», а брати ситуацію в свої руки. Це – надскладно, але без цього немає успішного майбутнього ні в людини, ні суспільства, ні у країни», – зазначає співак.

Сенс пісні неймовірно глибокий. Дуже гарний символічний кліп. Одним з головних елементів є монета. Так монета, яка є символом випадкового вибору. Монета з темною і світлою сторонами. Цей образ виник у режисера і автора кліпу Говарда Грінхола. Таким чином британець хотів показати суспільство, яке просто спостерігає зі сторони: на яку сторону впаде монета? За принципом «пощастить чи не пощастить» на цей раз.

Далі я не буду копатися в тексті. Кожен сам знайде для себе той сенс, який Вакарчук хотів донести саме до його серця. Просто послухайте.

Бій на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках –
В когось надія, а в кого страх.

Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей не твоя війна?

Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні,
За тихі ночі віддали дні.

Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилося?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?

Так було добре там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було в того мети –
Я так не можу, а як зможеш ти?

Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилося?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей не твоя війна?
Скільки іще забере війна
Твоїх дітей.

Ми всі пам’ятаємо нещасний випадок з Кузьмою Скрябіним, після «незручного» інтерв’ю і «незручних пісень»… Дуже хочеться вірити, що то був просто збіг обставин і ще одного талановитого виконавця «незручних» пісень у нас не заберуть.

Lyolyaka


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям