Операція «Захід» (21.10.1947). Депортація українців – військова необхідність чи геноцид?

Операція «Захід» (21.10.1947). Депортація українців - військова необхідність чи геноцид?

28 жовтня 1944 року радянські війська завершили звільнення території України від військ нацистської Німеччини та інших союзних Гітлерові фашистських формувань. Однак на Західній Україні ще продовжували діяти підпільні осередки супротивника і загони ОУН-УПА, кістяком яких були колишні поліцаї та есесівські карателі. Тому навесні 1947 року вийшов наказ міністерства держбезпеки (МДБ) УРСР із завданням «у найкоротші терміни ліквідувати бандитизм та націоналістичне підпілля на території західних областей України».

10 вересня того ж року Рада Міністрів СРСР ухвалила указ «Про виселення із західних областей УРСР до областей: Карагандинської, Архангельської, Вологодської, Кемеровської, Кіровської, Молотовської, Свердловської, Тюменської, Челябінської та Читинської членів родин „оунівців“ і активних бандитів, заарештованих та вбитих у боях». Доцільність проведення цієї операції обгрунтовувалася необхідністю позбавлення антирадянського націоналістичного підпілля ресурсної та кадрової бази.

Підготовка до здійснення депортації тривала лише два місяці. Спочатку співробітники МДБ та міністерства внутрішніх справ (МВС) склали списки кандидатів. Операція стосувалася жителів тодішніх Волинської, Ровенської, Львівської, Тернопільської, Станіславської (сучасна Івано-Франківська), Дрогобицької (частина сучасної Львівської) та Чернівецької областей. Списки осіб, що підлягали переселенню, формувалися на основі тієї інформації, яку здобували агентурним шляхом, попередніми арештами і допитами людей. Дехто здався самостійно і добровільно погоджувався на виселення аби отримати амністію.

Під виселення підпадали всі повнолітні та неповнолітні члени сімей активних націоналістів, членів ОУН-УПА, інших антирадянських формувань, а також близькі родичі оунівців і колаборантів.

Організаційні заходи проходили цілком таємно. Зокрема, спільні наради спецслужб та партійних органів провели за декілька днів до початку операції. До операції залучили співробітників МДБ, МВС та військовослужбовців. Напередодні їм читали лекції, проводили бесіди про ворожу сутність українського буржуазного націоналізму, а також про успіхи Радянського влади у розвитку народного господарства.

Операція з переселення галичан отримала назву «Захід». Вона розпочалася 21 жовтня, о другій годині ночі. Командував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Микола Дятлов. Протягом першої доби виселили 26 644 родини, а загалом – 76 192 осіб: 18 866 чоловіків, 35 152 жінки та 22 174 дитини. Найбільше людей вивезли з Львівщини і Тернопільщини. Операція «Захід» стала однією з найбільших депортацій, що мали місце на теренах сучасної України.

Операція «Захід» проводилася також і під гаслами боротьби з куркулями. Майно виселенців передали колгоспам. Проте радянська статистика свідчить, що виселені, приміром із Дрогобицької області, мали по одній (зрідка дві) корови на подвір’я, 22 % із цих господарств — по двоє коней, лише третина — по свині й тільки чверть — плуги та борони. Тобто, за цією статтею «ворогами трудящого люду» зробили звичайних селян.

Під час проведення операції радянські службовці не зафіксували особливого опору. Разом з тим, доповідали про місцевих жителів Рівненщини, які ховали дітей виселенців, а у деяких селах перешкоджали руху автомашин. У відповідь оперативники відкривали попереджувальний вогонь.

Згідно звітів МДБ, протягом довгої дороги на Північ 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів, але 515 із них було схоплено. Під час транспортування, яке відбувалося в товарних вагонах, кілька сотен переселенців померли від хвороб.

«Правильно вчинив наш уряд, що вивозить тих, хто йде проти радянської влади, хто заважає нам чесно працювати на користь нашої Батьківщини» – цитував слова одного з робітників у доповідній записці секретар Дрогобицького обкому Іван Горобець. Партієць наголошував, що загалом виселення пройшло без ексцесів, а населення міст та сіл схвально зустріло акцію. Хоча у тому ж документі він згадував слова енергетика дрогобицької електростанції: «Скільки я прожив на світі, але такої влади ще не бачив. Це не люди, а варвари. Не розібравшись хватають дітей, жінок, старців, і, попри зиму, вивозять їх до Сибіру».

Після держперевороту 2014 року операція «Захід» стала використовуватися євромайданними пропагандистами в якості одного з найважливіших доказів «злочинності совітського режиму» і «геноциду української нації».

Що стосується злочинності, то це питання залишається полемічним. Відомо, що під час війни депортації здійснювалися не лише в СРСР, а, наприклад, і в США також. Однак на адресу США ніхто з майданних «патріотів» чомусь нічого не закидає. З цього очевидного факту можна зробити висновок, що оцінка дій радянської влади у 1947 році є занадто упередженою і політизованою.

Слід також враховувати, що метою депортації 1947 року не було тотальне знищення жителів Західної України за расовою, національною, релігійною або іншою ознакою. Отже, сенс і характер операції «Захід» не відповідають визначенню поняття «геноцид». Використання цього терміну деякими сучасними політиками і пропагандистами є свідомим маніпулюванням громадською думкою на свою користь.

К. Покровський


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!