Велич і падіння Радянського Союзу

Велич і падіння Радянського Союзу

Минуло 25 років відтоді, як розпалася країна, яка нанесла вирішальний удар по гітлерівській Німеччині і мала найбільші втрати у війні. Якщо б не було Радянського Союзу, не було б і Європи, яку ми сьогодні знаємо. 25 років тому розпався Радянський Союз, і цій даті присвячують статті та документальні фільми. Радянський Союз, або Союз Радянських Соціалістичних Республік, як він правильно називався, викликає сильні емоції. Онак чомусь зараз надто важко вести об’єктивну дискусію з опонентами, навіть за наявності історичних фактів про розвиток і значення Радянського Союзу.

СРСР займав більше чверті поверхні землі і тягнувся від Балтійського моря на заході до Берингової протоки на сході. Тобто країна займала величезну площу, і це багато що говорить про ті культурні відмінності, що існували на території країни і які об’єдналися в рамках єдиної нації.

Напад гітлерівської Німеччини 22 червня 1941 року більш, ніж що-небудь ще, вплинув на історію Радянського Союзу. Війна забрала життя понад 30 мільйонів радянських громадян, і жодна інша країна у світі не зазнала у Другій світовій війні таких жертв, військових і цивільних. Радянський Союз зробив вирішальний внесок у розгром фашизму не тільки в Європі, але й в Азії. Але через ненависть до СРСР це замовчують. Більше того, радянську дійсність прирівнюють до звірств нацизму. Це брехня і спотворення

.Завдяки Радянському Союзу демократія перемогла фашизм, і за це ми повинні бути йому вдячні. Без його величезного внеску сьогоднішня Європа виглядала б зовсім по-іншому. Звичайно, країна не могла домогтися цього поодинці і діяла в союзі з Англією, США, іншими державами, а також рухами Опору, які теж боролися проти фашизму.

Здавалося б, історики та журналісти зацікавлені в тому, щоб розповісти нам правду про хід історії. Але це не так. Їх роботодавці вимагають певної інтерпретації, і ті, хто не згоден, позбавляються роботи. Така наша «демократія».

Яке ж значення істинної картини радянської історії? Воно велике, тому що немає гарантії, що фашизм не повернеться. Якщо простежити за тим, як Європа і США сьогодні схиляються вправо, то є всі підстави припускати, що ситуація повториться. Ідеї про вищих і нижчих людей, якими оперував фашизм, далеко не мертві, вони живуть у повсякденності, в нашій звичайному житті. І ці ідеї набирають чинності, коли спотворюється історія Радянського Союзу.

Чи йшов Радянський Союз довгим переможним маршем з початку свого існування до самого кінця 1991 року? Зовсім ні. Країні, яка сформувалася на місці практично феодального ладу в багатьох областях, довелося пройти через чималі біди, перш ніж виникла сучасна промислова держава, якою ми її знали.

Але коли мова заходить про історію, ніхто не згадує про недорозвиненість, пригніченість царських часів, а також голод, неграмотність відразу після Жовтневої революції. Як і про військову інтервенцію 16 чужих держав на територію СРСР в 1920-30-ті роки. У засобах масової інформації ми спостерігаємо одностороннє, майже релігійне, зречення історичних фактів.

Чи приніс розпад Радянського Союзу народам Східної Європи мир і процвітання? Ні. Нинішній конфлікт між Росією і Україною загрожує вилитися в Третю світову війну. Тліють вогнища напруженості і в інших регіонах: терористичні акти в деяких частинах Кавказу, ярмо деспотії в колишніх радянських республіках Азії. Реставрація капіталізму обіцяла мир і благополуччя, але їх так і немає.

Радянську історію можна розділити на чотири чітко розмежовані епохи.

Від Жовтневої революції 1917 року до кінця Другої світової війни — це час розвитку, електрифікації країни, механізації сільського господарства. Радянський уряд знав, що необхідно в найкоротші терміни створити сучасну промисловість, здатну змагатися з кращими представниками Старого світу. В 1941-1945 роках радянські війська довели, що мета була досягнута, незважаючи на серйозні труднощі. Гітлерівська Німеччина хвалилася кращою і сучасною армією та флотом. Але вона поступилася країні, яка ще 30 років тому буквально орала дерев’яними плугами.

Друга епоха припала на час між 1945 роком і XX з’їздом партії в 1956 році. Це був час відновлення, адже великі частини країни, зокрема, увесь європейський регіон, лежали в руїнах. Величезні втрати населення зумовили проблеми в багатьох галузях економіки. Багато комуністів втратили життя, оскільки билися в перших рядах. З’їзд партії в 1956 році став моментом самоаналізу, перевірки всього, що дала перемога, виправлення помилок і дефектів. Сьогодні виникає питання про те, чи було достатньо проведених тоді реформ, чи існувала можливість замінити стару бюрократію на більш сучасну форму управління країною. Відставка Микити Хрущова в 1964 році стала натяком на відступ від політики реформ і повернення до старих звичок.

Третя епоха тривала з 1956 по 1975 рік. Це був суперечливий час великих коливань і початку стагнації в економіці. Велика частина світу була вражена тим, що Радянський Союз зміг послати людину в космос. Почалася космічна гонка, яка йшла до самого 1991 року. Сила прагнення Радянського Союзу до миру і роззброєння теж дала чималі результати, зокрема, привела до підписання Гельсінських угод 1975 року. Нажаль, США і їх союзники зробили все, щоб ці угоди не були втілені у життя. Західна сторона виділяла одні сторінка договору за рахунок інших, що створило атмосферу підозрілості і вилилося у нове нарощування озброєнь, тепер вже з ядерною зброєю на території Європи.

Четверта і остання епоха припала на 1975-1991 роки. В економіці Заходу йшла науково-технічна революція. Це призвело до підвищення добробуту, чому посприяло і невійськове суперництво двох систем. У середині 1980-х Радянський Союз запустив курс реформ з метою модернізувати економіку і відновити зростання. Але реформи, відомі під назвами «перебудова» і «гласність», виявилися недостатньо добре продумані. Багато чого залишалося на особистий розсуд окремих союзних республік, тому більшість експериментів пройшли невдало. Не було ні загального керівництва, ані конкретного плану, як здійснити оновлення. Настав час платити за непослідовні реформи 1956 року. Якщо б тоді вистачило мужності і далекоглядності, то, ймовірно, вдалося б запобігти краху 1991 року.

Все це показує, наскільки велике значення марксистської теорії та вміння застосовувати діалектику в різних сферах життя. Історія Радянського Союзу — це джерело досвіду, з якого нам слід було б винести урок. Не так, як сьогодні, коли інші взагалі заперечують існування країни, а вивчивши позитивні і негативні сторінки історії. Це дало б нам більш повну картину, ніж та, яку ми сьогодні отримуємо від засобів масової інформації.

Ларс Ульрік Томсен


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...