Чому США і Україна виступають проти резолюції, яка засуджує героїзацію нацизму?

Чому Україна, США і Євросоюз виступають проти резолюції про героїзацію нацизму?

В ООН проголосували за російську резолюцію щодо заборони героїзації нацизму. Голоси в черговий раз розділилися: Європі перешкодили Сталін, Молотов і Крим, а США – свій погляд на свободу слова.

Комітет Генасамблеї ООН з соціальних, гуманітарних і культурних питань в черговий раз прийняв Резолюцію про боротьбу з героїзацією нацизму, неонацизмом і іншими видами практик, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості. «За» проголосувало 131 держава. Утрималися 48, включаючи країни Євросоюзу. Проти виступили США, Україна і Палау, крихітна острівна держава в Тихому океані. Подібна резолюція за ініціативою Росії вноситься щороку. Результат завжди однаковий: Євросоюз утримується, США голосують проти, але за рахунок думки більшості членів ООН документ приймається. Через американського вето він не є обов’язковим до виконання, а носить лише рекомендаційний характер.

Резолюція різко засуджує будь-яку героїзацію нацистів і неонацистів, в тому числі колишніх членів Ваффен СС. До героїзації відноситься зведення пам’ятників і проведення публічних заходів в ім’я прославлення «нацистського минулого». Окремо засуджується проголошення бійців СС, колаборантів і всіх, хто боровся проти антигітлерівської коаліції, «учасниками національно-визвольних рухів». Підкреслюється, що феномен неонацизму, неофашизму, агресивного націоналізму не може бути виправданий ні в якому разі і ні за яких обставин. У резолюції наводиться рекомендація спеціального доповідача ООН з сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і нетерпимості забороняти на державному рівні офіційні і неофіційні пам’ятні акції, вихваляють нацистський режим і його союзників.

Дебати навколо резолюції відображають стан політико-ідеологічної боротьби у світі. Арабські країни в основному справно підтримують документ, переслідуючи мету засудити політику Ізраїлю в Палестині (дії ізраїльської влади в арабському світі прийнято прирівнювати до нацизму і расизму). Африканські держави голосують «за» в пам’ять про колоніальне минуле і для того, щоб тиснути на сусідів при обговоренні численних міжетнічних і релігійних конфліктів на континенті.

Противники резолюції стверджують, що вони і так адекватно борються з ксенофобією і нетерпимістю, відповідно, додаткові документи не потрібні.

Крім того, резолюцію називають політизованою. «Нас турбує, що Росія використовує резолюцію для політичних нападок на своїх сусідів», – пояснила свій голос «проти» заступник представника США в Економічній і соціальній раді ООН Стефані Амадео. Тому із всіх форм нетерпимості свідомо робиться великий акцент на подіях Другої світової війни, впевнені американці. Аналогічно раніше обґрунтовували свої голоси представники Канади, називали резолюцію «контрпродуктивною». Канада, після війни стала притулком для багатьох українських колаборантів, в 2014-2015 роках приєднувалася до США, виступаючи проти резолюції, але в цей раз вирішила утриматися.

«Свобода слова і зібрань»

Поряд з підтримкою своїх союзників, країн Балтії та України, США торпедують резолюцію, виходячи з власного історичного досвіду (багато в чому унікального) і власного трактування свободи слова. Американський представник пояснила, що заборона героїзації нацизму накладає «неприпустимі обмеження» на фундаментальну свободу вираження думок. Це, в свою чергу, призводить до порушення гарантованої Першою поправкою до Конституції США свободи слова, зборів і асоціації.

Ставлення до неонацистів з боку влади добре ілюструє новий фільм «Абсолютна влада». Послідовники Гітлера абсолютно відкрито марширують по вулицях зі свастикою, несуть портрети фюрера, кричать: «Зіг хайль!» – і салютують в нацистському вітанні під охороною поліції. Паралельно на ультраправих радіопередачах транслюються лекції про необхідність захисту білої раси. Спецслужби пильно стежать за цими організаціями, періодично впроваджують в них своїх агентів, але втручаються тільки при безпосередній загрозі вчинення злочинів.

Вважається, що в здоровому, демократичному суспільстві маргінальні течії можна перемогти пропагандою і просвітою, а не заборонами. Якими б жахливими не були ідеї, заборонні заходи сприймаються як більше зло. Цими аргументами керувався Верховний суд США у 1990 році («Сполучені Штати проти Эйкмана»), коли дозволив спалення американського прапора навпроти Капітолію. Судді зробили висновок, що свобода слова важливіше поваги до державних символів.

У 1977 році мерія Чикаго заборонила марш Націонал-соціалістичної партії Америки з-за свастики. В знак протесту партія вирішила поборотися за право промарширувати по вулицях містечка Скокі, населеного переважно євреями. Примітно, що захищати нацистів взявся Американський союз захисту громадянських свобод (ACLU), організація, що зазвичай вступається за чорних і кольорових «в боротьбі проти дискримінації. Директор ACLU єврей Ар’є Нейера, чия сім’я втекла з нацистської Німеччини, говорив, що Америка відрізняється від диктатури тим, що повинна дозволяти будь-які думки, якими б жахливими вони не були. Суд став на його бік. «Справа Скокі» стала хрестоматійним зразком захисту Першої поправки і згодом була екранізована.

Групи на кшталт Ку-клукс-клану і Американської нацистської партії діють відкрито, мають інтернет-портали, видають газети, проводять масові акції та маніфестації. Найбільша неонацистська організація Націонал-соціалістичний рух (NSM) має 61 відділення в 35 штатах. На останньому мітингу NSM в столиці Пенсільванії Гаррисберге 4 листопада відомий неонацист Артур Джонс проголосив: «Америка була створена білими християнами для білих християн!» Такі висловлювання не вважаються екстремістськими. Ще в 1969 році Верховний суд, розбираючи промови на мітингах ККК у справі «Бранденбург проти Огайо», постановив, що провокаційні і «розпалюючі» висловлювання припустимі, якщо вони не містять конкретних закликів до насильства – вбивств, погромів. Просте виправдання насильства при цьому дозволяється. Тому запропонований Росією метод боротьби з героїзацією нацизму в корені суперечить американській правовій доктрині.

«Міф звільнення»

Євросоюз, чиї закони проти неонацистів і радикалів набагато суворіше американських, воліє відмовчуватися. Європейські делегації в ООН утримуються не тільки при голосуванні за резолюцію, але і від розгорнутих коментарів з цього приводу. У 2014 році консолідовану позицію ЄС озвучувала Литва. На думку литовських делегатів, пропозиція колективно засудити героїзацію ветеранів Ваффен СС – історична маніпуляція. Росію звинуватили в проштовхуванні «односторонньої інтерпретації історії» з метою виправдання пакту Молотова–Ріббентропа 23 серпня 1939 року і секретного протоколу до нього про розподіл Східної Європи на сфери впливу між Третім рейхом і СРСР. Крім того, ЄС запідозрив Росію у використанні боротьби з нацизмом для виправдання своїх дій на Україні.

Литва зазначила, що позиція Європи спростовує «міф так званого визволення Європи після Другої світової війни».

Україна в свою чергу відмовляється приймати будь-які російські резолюції, що засуджують нацизм, поки Росія не погодиться на тому ж рівні засудити сталінізм. Українська місія при ООН відзначала, що українці однаково засуджують Сталіна і Гітлера. Україна також пов’язала боротьбу з героїзацією нацизму з проблематикою «анексії Криму» і виступила проти «цинічної спроби Російської Федерації уявити себе головним борцем проти нацизму і фашизму, неонацизму, коли вона повторює аналогічні злочини проти цілих народів». Як приклад український представник послався на неоголошенугібридну війну, яку, на думку Києва, розв’язала Москва.

Злочини прибалтійських легіонів СС і формувань УПА добре задокументовані істориками. Зокрема, джерел та даних про терор українських націоналістів щодо поляків в 40-ві роки на Волині вистачило для того, щоб польський Сейм влітку визнав Волинську різанину геноцидом. Але при існуючих політичних баталіях між країнами одностайне засудження героїзації неонацистів і колаборантів не представляється можливим. У підсумку виходять казуси, коли Польща готова всіма фібрами душі засуджувати послідовників Степана Бандери у себе вдома, в стінах рідного Сейму, але тихо відмовчується в стінах ООН на знак солідарності з союзниками.

Олександр Шамшіїв

 



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!