Земські собори, що змінили історичну долю руської держави

Земські собори, що змінили долю Русі

Коли руський монарх сумнівався, чи продовжувати йому тяжку війну, він скликав земський собор і довідувався у «землі»: подужає вона? Коли уряд збирався запровадити новий закон або звід законів, знову потрібен був земський собор: як люди поставляться до зміни в законодавстві, чи не почнуться заворушення, чи немає якихось особливих вимог, які варто врахувати в формулюваннях законодавчих норм? Коли присікалася стара династія, і на престол потрібно поставити представника нової, знову сходилися люди з усіх кінців країни на земський собор, щоб визначити, кому правити Руссю.

Ось кілька великих земських соборів, що змінили російську історію своїми рішеннями:

1549 рік – після багатьох років міжусобних сварок знаті Русь потребувала громадського примирення; перший земський собор забезпечив його і підготував ґрунт для цілої серії великих реформ.

1566 рік – Іван IV запитує у свого народу, чи готовий той і далі нести тяготи великої Лівонської війни? У травні 1566-го Москву відвідало литовське посольство і передало умови мирної угоди, вельми невигідні для Росії. Цар розумів, що продовження війни може коштувати дуже дорого: бойові дії затягувалися, вимагаючи все нових витрат. Але миритися, поступаючися багато чим, він теж не хотыв. У цій ситуації Іван Васильович вирішив скликати представників різних верств руського суспільства, послухати їхні поради, дізнатися їхніх настроїв. Зібралося 380 осіб – велике многолюдство по тим часам. Загальне рішення було таке – вести війну. Не можна миритися, поступаючись нахабству і зухвалому тиску ворога.

1598 рік – обірвалася династія московських Рюриковичів, і земський собор зводить на престол Бориса Годунова, що доводився братом дружини государя Федора Івановича.

1613 рік – земський собор привів на російський престол государя Михайла Федоровича, першого з династії Романових. Протягом декількох років його правління земські собори скликалися постійно. Вони фактично злилися в один великий земський собор, який працював, якщо скористатися термінологією наших днів, як колективний «антикризовий менеджер». У напівживій країні, разореній бунтівними козаками, інтервентами і просто розбійниками, він збирав гроші, формував армії, кидав їх на ворога.

1648 рік – руська держава здригається від цілої хвилі бунтів; щоб заспокоїти народ, уряд упорядковує законодавство і вводить величезний звід російського права – Соборне Уложення царя Олексія Михайловича; Укладення обговорюється на земському соборі.

1651 і 1653 роки – гетьман Богдан Хмельницький від імені Запорізького козачого війська звертається до царя Олексія Михайловича із проханням прийняти його і козаків в російське підданство. Якщо государ погодиться, бути великий війні з Польщею, яка не схоче відпустити приналежну їй козачу область без бою. Двічі представники землі, що збиралися на собор кажуть Олексію Михайловичу: гетьмана з православними єдиновірцями прийняти, а з поляками – що ж, готові битися, якщо знадобиться… Та війна тривала тринадцять років, але в 1667 році скінчилася перемогою і поверненням малоруських земель до руської держави.

Дмитро Володихін



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!