У 1991 році Україна голосувала не за незалежність, а за збереження «маленького СРСР»

Кому дістається національний доход?

Президент України Петро Порошенко незадоволений опитуваннями соціологів на тему того, як українці відповіли б сьогодні на запитання референдуму про незалежність. Питання його «дивує» і «ображає». Про це він повідомив в ефірі українського ТБ в ході церемонії вручення штандарта одному з каральних батальйонів так званої «нацгвардії».

«Мене навіть трохи дивують наші соціологи, раз за разом в анкетах задають одне і те ж питання: якби референдум про незалежність відбувся сьогодні, як би ви проголосували? На мій погляд, це питання навіть образливе», — поскаржився Він. Після чого розповів про те, що народ України, мовляв, вже зробив вибір у 1991 році «в кабінах для голосування», а сьогодні «підтверджує його на полі бою».

По-перше, в кабінах для голосування народ робить вибір і там же його підтверджує. Або змінює. Ніяке рішення не є остаточним. Це демократія. По-друге, якщо демократія не працює, в країні починається громадянська війна.

А найголовніше полягає в тому, що Порошенко знає, чому у березні 1991 року 70% населення України проголосували за збереження СРСР, а в грудні того ж року 90% проголосували за незалежність.

Насправді, власне за незалежність проголосували ті ж 30%, що і в березні 1991 року, в основному захід країни. Решта голосували «за все хороше». А ось за що саме, українські політики, політологи та публіцисти говорити дуже не люблять.

Перша «помаранчева революція» на теренах СРСР, в результаті якої владу захопив олігархат, сталася не в Києві. Вона відбулася в Москві в серпні 1991 року. У лічені тижні в найбільшій республіці СРСР — у Росії почалася вакханалія «роздеребану» економіки з колапсом підприємств, громадянськими війнами, потоками біженців і внутрішніх переселенців, з голодом і бідністю.

Тоді, влітку і восени 1991 року, «Кравчук та Ко» почали пропаганду за відповідь «Так» на новому референдумі. Про незалежність. Обіцянки були прості: зберегти на Україні мир і порядок, зберегти суспільство справедливості і соціальних гарантій, фактично — зберегти… свій «маленький СРСР».

«Не хочете, щоб сталося, як в Росії? Голосуйте за незалежність, і все буде, як раніше, навіть краще: ми весь Союз годуємо і половина промисловості у нас», — ось головний посил всіх без винятку виступів українських політиків на Сході, Півдні та в Центрі України.

І на Україні також вже розпочався потужний переділ власності, але так хотілося вірити приємним обіцянкам.

Емісарів з Галичини і Волині просили не ламати «картинку» і не лізти на іншу територію зі своїм розумінням «незалежності» та «української ідеї», не лякати народ: і так проголосують, «як треба».

Так, більшість українців розуміло, що вони якимось неприродним чином опинилися по один бік з нацистами. Але більшість вирішила не замислюватися, закрити очі на незручну правду, зрештою, сподіваючись, що ці бандерівські клоуни ніколи не доберуться навіть до Житомира…

Альберт Акопян


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям