Як помирала українська армія

Як помирала українська армія

6 грудня Україна відзначає двадцятиріччя своїх збройних сил. З цієї нагоди Петро Порошенко знову заявив про те, що українська армія є зараз однією з найсильніших в Європі…

Подібні заяви вже давно зустрічають в суспільстві зі скепсисом та іронією — адже слухаючи президента, люди згадують про те, як погано оснащено зараз більшість армійських підрозділів, незважаючи на величезні гроші, які формально виділяються на ЗСУ з бюджету, і той спеціальний податок, який змушує всіх громадян України добровільно-примусово відраховувати гроші на армію.

ЗМІ знають про пияцтво і свавілля в зоні «АТО», всі пам’ятають про Іловайськ, Дебальцеве, «Південний котел», бої в донецькому аеропорту. І в цілому це дуже погано поєднується з рекламно-пропагандистськими розповідями про «європейську армію №1».

З чого все починалося

Між тим, у грудні далекого 1991 року тільки що створена українська армія дійсно була однією з найсильніших на континенті. При виході з Радянського Союзу Україна взяла під свою юрисдикцію збройні сили і відповідну інфраструктуру трьох округів, що перебували на її території — Київського, Одеського та Прикарпатського — які вважалися одними з найсильніших в СРСР. В результаті армія України відразу ж стала однією з найсильніших в Європі, володіючи ядерною зброєю і найсучаснішими видами озброєння і військової техніки.

Радянська Армія

Чисельність військового складу Збройних сил України становила тоді близько 700 тис. осіб, включаючи відмінно підготований офіцерський склад. Серед військових підрозділів, що увійшли до складу української армії, налічувалося 14 мотострілецьких дивізій, 9 бригад ППО, 8 артилерійських бригад, 4 танкових і 3 артилерійські дивізії і одна бригада спецназу.

Радянська стратегічна авіація

Повітряні сили України мали 3 повітряні армії — понад тисячу бойових літаків, включаючи стратегічні бомбардувальники, — а також, 7 полків бойових вертольотів і окрему армію протиповітряної оборони.

Крім того, Україна мала 176 міжконтинентальних балістичних ракет і приблизно 2600 одиниць тактичної ядерної зброї. Звичайно, ядерний арсенал одразу ж винесли за дужки — адже політичні домовленості з Росією, Європою і США однозначно виключали для незалежної України збереження ядерної зброї. Але навіть без нього Україна мала тоді саму потужну, сильну і технічно оснащену армію, серед всіх європейських країн. Зрозуміло, виключаючи збройні сили РФ.

Радянська ракетна зброя

При цьому українську армію підтримував потужний військово-промисловий комплекс, в який входили десятки збройових, машинобудівних та ремонтних заводів.

Все, що відбувалося з українською армією у наступні двадцять п’ять років, по суті, є процесом її знищення і розвалу, який прийняв тотальний характер вже з самого початку 90-х років. Керівництво Міноборони цинічно дерибанило виділені на потреби ЗСУ кошти. Армійське майно масово списувалося і часто, в буквальному сенсі, розпилювалося на металобрухт — як це сталося з тими ж стратегічними бомбардувальниками.

З дозволу вищого політичного керівництва в країні процвітала таємна торгівля зброєю, яку активно поставляли в країни третього світу, періодично влізаючи в міжнародні скандали — як у випадку захопленого піратами судна «Фаїна», яке перевозило в Африку українські танки, або під час війни в Грузії, де застосовувалися куплені у Києва ракети ППО.

Саме з цією торгівлею пов’язували часті пожежі на збройових складах у різних регіонах країни. В одній тільки Новобогданівці вибухали боєприпаси три роки поспіль — і багато хто вважав, що ці катастрофи були організовані штучним шляхом, щоб приховати недостачу проданих наліво снарядів.

Як помирала українська армія

Роки забуття

Втім, у сфері відповідальності Збройних сил України і без того вистачало різних трагедій і катастроф — досить згадати аварії військового літака під час авіашоу в Скнилові, епізод зі збитим над морем авіалайнером або ракету, що впала на житловий будинок в київському передмісті Бровари. Всі ці події переконливо вказували на те, що армія стрімко втрачає свій бойовий і кадровий потенціал.

Напередодні початку Євромайдана чисельність особового складу діючої армії України становила лише 196 тисяч людей — хоча вищих військових чиновників і управлінського персоналу стало навіть більше, ніж у 1991 році. Йшли масові звільнення з військової служби, які, в першу чергу, були пов’язані з недостатнім фінансуванням, низьким рівнем соціального захисту військовослужбовців та відсутністю перспектив кар’єрного росту.

Ще більш жалюгідною була ситуація із забезпеченням армії озброєнням і військовою технікою. Мізерні грошові надходження на потреби армії призвели до того, що в боєздатному стані перебували тільки 30% авіації, а боєготовність бронетехніки та артилерійських систем становила всього 60%. Фактичне руйнування суднобудівної галузі позбавило ВМС ремонтної бази і можливості отримувати нові бойові кораблі.

Як помирала українська армія

Потреба ЗСУ в речовому майні покривалася всього на 20%, забезпечення продуктами харчування — на 60-70%. Витрати на паливно-мастильні матеріали становили 10-12% від необхідного. А на цифрові засоби зв’язку виділялося лише 2% необхідних коштів.

Найчастіше у армії не було можливості оплатити комунальні послуги та енергопостачання військових частин — понад 70 військових об’єктів на території України, включаючи бази протиповітряної оборони, відключалися від електрики за борги. А в окремих військових містечках електрика і вода подавалися за графіком два рази на день — причому, сім’ям військовослужбовців часом доводилося роками жити в сирих, часом не опалювальних або аварійних приміщеннях.

Щоб заробити собі на життя, українські офіцери змушені були їхати в небезпечні миротворчі місії, які проходили в місцях військових конфліктів по всьому світу — від Іраку і Косово до Лівану і Сьєрра-Леоне. А українська влада, по суті, вела цинічну торгівлю цією живою силою.

ВПК і розпил

Одночасно з цим відбувалася форсована ліквідація військово-промислового комплексу України. Більше половини підприємств, що відносяться до нього, закрили, а ті заводи, що залишилися, постачали на експорт 90-95% від загального обсягу своєї продукції — при тому, що 95% озброєнь ЗСУ морально застаріли вже в нульових роках.

Як помирала українська армія

Згорталася бойова підготовка — приміром, навіть кращі з українських льотчиків військово-повітряних сил мали не більше 50 годин річного нальоту.

З 30 військових училищ, які працювали на території України в 1991 році і готували кадри практично для всіх видів збройних сил і родів військ, залишилося всього 5, а деякі з них просто переформували у підрозділи військової підготовки при цивільних ВУЗах.

При цьому матеріальну базу училищ розпродали разом із земельними ділянками, на яких вони перебували — підтвердженням цього може служити доля всіх київських військових училищ, виведених за територію Києва.

Вся ця прикра ситуація фактично не змінилася з початком «АТО». Формально держава виділяє величезні кошти на армію — відбираючи їх у інших, найбільш нужденних громадян. Але більша частина коштів осідає в кишенях чиновників, замішаних у численних корупційних распилах.

І якщо елітні частини армії і добробати в цілому укомплектовані добре, то багатьом офіційним військовослужбовцям досі не вистачає обмундирування і харчування.

В умовах безробіття багато громадян вперше пішли в армію, щоб хоч якось заробити собі на життя, але зарплати бійців ВСУ все одно залишаються вкрай низькими на тлі зарплат солдатів і офіцерів НАТО або ЗС РФ. Все разом це призводить до деморалізації військовослужбовців, яка проявляється в повальному пияцтві і численних кримінальних інцидентах.

Криміналізація армії

Що ж стосується військово-промислового комплексу України, він був додатково ослаблений з початку війни в результаті процесів деіндустріалізації. Розрекламовані потішні ноу-хау, на кшталт будівництва саморобного танка «Азов» або нібито нового міномета «Молот», який постійно вибухав у ході технічних випробувань, по суті, мають своєю метою освоїти бюджетні кошти — чим особливо активно займається де-факто підконтрольний Сергію Пашинському держконцерн «Укроборонпром».

Разом з цим, зараз в країні продовжують закриватися основні оборонні заводи. За підсумками 2016 року в «Укроборонпромі» прогнозують фактичне недофінансування робіт за держоборонзамовленням в розмірі 1,2 млрд грн, а Житомирський бронетанковий завод і Львівський бронетанковий завод днями фактично зупинили свою роботу через брак бюджетних коштів.

Карателі з ОУН

Так що ж зараз являє собою «найкраща в Європі» українська армія? Про це вичерпно сказав у своєму недавньому інтерв’ю командир полку «Азов» Андрій Білецький: «За два з гаком роки ми відремонтували велику кількість радянської бронетехніки, артсистем і так далі. За кількістю техніки і озброєння ми стали значно краще. Але по впровадженню нових методів підготовки військ, нових технічних рішень, систем зв’язку, безпілотників, цифрових систем керування боєм, за цими всіма показниками ми знаходимося в кам’яному столітті. По насиченості сучасними оптичними засобами або приладами радіорозвідки ми теж знаходимося в дуже поганому стані. Така ситуація надзвичайно деморалізує військових. Моральний стан — низький. Вся інформація, яка у мене є, говорить про те, що ухвалено рішення навіть в умовно елітні підрозділи, такі як бригади Нацгвардії, і далі запихати строковиків, оскільки не вистачає кадрів. На фронті є норма, яку ділянку тримає батальйон, рота і так далі. Так от, усім українським нормам, зараз забезпеченість особовим складом на лінії фронту — 40-60%. Величезні діри, людей немає, люди не мотивовані».

Досить порівняти цю ситуацію з тією армією, яка була отримана Україною двадцять п’ять років тому, щоб зрозуміти, що на сьогодні українським збройним силам нема що святкувати.

Олександр Сокуренко, «Україна.ру»


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 09.12.2016 at 17:37
    Посилання

    Українська армія – це така армія, яка служить Україні і захищає український народ. Отже, Української армії не існує з весни 2014 року. Хтось сказав, що коли армія робить перший постріл у свій народ, то другий постріл вона вже робить в народ чужий… Третій рік пішов як під назвою Української армії ховаються незаконні збройні формування, що вбивають українців за наказами євро-американської колоніальної адміністрації…

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...