Знаменита картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1880-1891)

Запорожці пишуть листа турецькому султану

«Запорожці пишуть листа турецькому султану» (або просто – «Запорожці») – відома картина українського художника Іллі Рєпіна, яку він створив в чотирьох екземплярах. Роботу над величезним панно (2,03×3,58 м) він почав 1880 і закінчив лише 1891 року. Етюди до картини художник писав в кубанській станиці Пашківській, Катеринославі та у маєтку Качанівка Чернігівської губернії. Сюжетом цієї картини став відомий Лист запорожців турецькому султанові, написаний у 1676 році як відповідь запорозьких козаків на вимоги та претензії османського султана Мехмеда (Мухаммеда) IV.

Влітку 1878 Ілля Юхимович Рєпін познайомився в підмосковному Абрамцеві зі змістом листа запорізьких козаків турецькому султану, який зухвало запропонував їм перейти під своє підданство. Народний, пустотливий, знущальний тон цього «твори» не міг не викликати нападу нестримного реготу у всіх присутніх і у самого художника. Він тут же накидав олівцем композицію сюжету. А через два роки побував у місцях, де колись розташовувалася Запорізька Січ: оглянув вцілілі зміцнення, зібрав одяг і зброю, зробив близько сорока етюдів, безліч замальовок характерних типів старовинного козацтва. Згодом художник ще двічі їздив (спочатку на Кубань, потім – на південь Росії) за матеріалами до майбутнього живописного твору про запорожців. Ці поїздки, тісне спілкування з нащадками буйної вольниці збагатили його враженнями, допомогли вжитися в події далекого XVII століття.

Консультантом художника під час написання цієї картини був знаний історик українського козацтва Дмитро Яворницький. Саме з експонатів колекції Яворницького Рєпін змалював велику частину амуніції, зброї, іншої козацької атрибутики, зокрема й прапори.

Цілих дванадцять років прожив майстер в оточенні веселих, відчайдушних людей. Природно, що йому частенько доводилося з ними надовго розлучатися. Але думки про картину «Запорожці, пишуть листа турецькому султану» (один з варіантів назви роботи ) ніколи не залишали Іллю Юхимовича – її персонажі буквально «прописалися» в майстерні, жили в сім’ї.

Так, синові художника Юрію виголили голову «під козака», залишивши лише довгий « оселедець», який під час ігор в «запорожців» хлопчик прибирав за вухо. Йому також пошили спеціальний костюм: жовтого кольору жупан з відкидними рукавами і неосяжних розмірів шаровари.

Вечоріє, в’ється дим вогнищ, немає кінця і краю широкого степу. У центрі вельми єхидно усміхнений писар. Над ним схилився, попихкуючи люлькою, отаман всього запорізького воїнства Іван Сірко, який щойно виголосив якесь міцне слівце. Не раз доходив Сірко до самого Стамбула і «такого пускав туди диму, що султану пчихалося, точно він понюхав тютюну з тертим склом». Праворуч від нього, схопившись руками за живіт, знемагає від сміху сивовусий воїн – зовсім гоголівський Тарас Бульба. Можливо, Рєпін і не припускав зображати Тараса Бульбу в цій компанії. Але його богатир – січовик у білій папасі і червоному жупані так скидається на гоголівського героя, що важко було відмовитися від дивного схожості. Саме таким і представляється багатьом Бульба – регочучої від того, що випала можливість насолити і приперчити зарозумілого самовпевненого султана.

На полотні Рєпін проставив дати початку і закінчення роботи: 1880-1891. Це і є перший варіант «Запорожців», який зберігається в Російському музеї Санкт-Петербурга. Однак розкопки на острові Хортиця дали Іллі Юхимовичу додаткові відомості про Запорізької Січі. Колишній творчий задум вже не задовольняв його. Тому художник написав другий варіант, придбаний пізніше Третьяковим для своєї галереї; на початку 1930-х років він був переданий Харківському музею.

Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану» справила величезний вплив на творчих людей. Так, наприклад, потрясіння від творіння Рєпіна, що заполонила душу стихією життєлюбства змусило художника Костянтина Маковського забути про салонний живопис і повернутися до теми народного повстання XVII століття.

Картина надихнула українського письменника Володимира Малика на створення пригодницько-історичної тетралогії «Таємний посол».

У культовому радянському фільмі «В бій ідуть одні старики» є сцена, коли льотчики колективно складають листа німецькому генералу, з частинами якого їм належить битися. Повністю текст не зачитується, проте герої фільму в цьому епізоді розташовані так само, як і герої знаменитої картини Іллі Рєпіна.

М.Край


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 26.01.2017 at 18:26
    Посилання

    Картина просто гениальная! Дает отличную возможность ощутить креативную атмосферу, в которой запорожцы сочиняли письмо турецкому султану («сыну Мухаммеда, брату Солнца и Луны, внуку и наместнику Бога» как тот сам себя велеречиво именовал): «Ти, султан, шайтан турецкий, i проклятого чорта брат i товариш, самого Люцеперя секретар. Якiй ти в чорта лицар, коли голою сракою їжака не вб’єш! Чорт висирає, а твоє вiйсько пожирає. Не будеш ти, сукiн ти сину, синiв христiянських пiд собой мати, твойого вiйска ми не боiмось, землею i водою будем биться з тобою. Вавилоньский ты кухар, Макидоньский колесник, Іерусалимський бравірник, Александрiйський козолуп, Великого и Малого Египту свинар, Армянська свиня, Подолянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецький кат, і у всего свiту i пiдсвiту блазень, а нашого Бога дурень, самого гаспида онук и нашого хуя крюк. Свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою в’йоб! От так тобi запорожцi виcказали, плюгавче. Не будешь ти i свиней христiанских пасти. Тепер кончаємо, бо числа не знаємо i календаря не маємо, мiсяць у небi, рік у князя, а день такий у нас, який i у вас, за це поцілуй в сраку нас!»

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...