Майданні чиновники збираються перейменувати Київський музей російського мистецтва, щоб в назві не було «російського»

Київський музей російського мистецтва

Депутати Київської міської ради розглядають питання про перейменування Київського національного музею російського мистецтва. Майданні чиновники вважають за необхідне вилучити з назви музею словосполучення «російського мистецтва», і замінити назву на якусь іншу. В свою чергу, працівники музею заявляють, що зміна назви закладу на підставі недолугого чиновницького рішення, без урахування думки фахівців і обговорення широкою мистецькою та музейною громадськістю, є «порушенням європейських норм і демократичних принципів, які проголосила незалежна Україна».

Київський національний музей російського мистецтва – це заклад, який зберігає унікальну колекцію, що є цінністю державного, національного рівня. Зібрання художніх творів, що належать до російської школи (саме цей зміст передбачає сучасна назва музею), формувалося в Києві протягом майже цілого століття. Напередодні свого 95-річчя музей є одним з найвідоміших, улюблених та популярних художніх музеїв України.

В основу збірки музею були покладені художні цінності, значну частину яких склали пам’ятки, що відносяться до російської художньої культури. Наявність такого великого матеріалу в Києві пояснювалась процесами, які проходили в культурному житті міста в кінці XIX – початку XX століття, збиральницькою діяльністю киян, експонуванням пересувних художніх виставок, відкриттям міського музею тощо. Пізніше до нього надходили відповідні твори з музейних фондів Москви, Ленінграда, та Спілки художників.

Перша назва музею – традиційний вибір того часу. Біля витоків музею стояв А.С.Дахнович (1881-1938), згодом розстріляний більшовиками. Спрямованість та поповнення складу колекції формувалися за напрацьованими ним принципами. У 1920-х – 1940-х років, до зібрання музею надійшли твори, відібрані у музейних фондах Києва, Москви, Ленінграда. Всі вони були об’єднані самобутньою стилістикою та тематикою, властивою представникам російської школи. За визначенням цей мистецтвознавчий термін застосовують до творчості митців різних національностей, які отримали художню освіту в навчальних закладах Москви, Петербурга-Петрограда-Ленінграда. Таким чином, виключення з назви музею визначення «російське мистецтво», яке вказує на склад колекції, є некомпетентним.

На даний час збірка музею нараховує понад 13000 пам’яток мистецтва – живопису (2500), скульптури (250), графіки (6500), декоративно-ужиткового мистецтва (3500). Серед них вирізняються унікальні, колекції давньоруського іконопису XIII – XVII ст., творів видатних митців XVIII – XX століття: Д.Левицького, В.Боровиковського, В.Тропініна, І.Айвазовського, В.Перова, І.Крамського, М.Ге, І.Шишкіна, В.Маковського, І.Рєпіна, В.Васнєцова, В.Полєнова, В.Верещагіна, М.Антакольського, М.Врубеля, М.Нестерова, К.Коровіна, О.Бенуа, З.Серебрякової, відомих майстрів XX – XXI ст.: С.Герасимова, А.Пластова, О.Дейнеки, Ю.Піменова, М.Ромадіна. П.Оссовського, І. Шадра, Кукриніксів, В.Стожарова, В.Іванова, В.Цигаля.

Сучасна експозиція музею, розташована у 26 залах, побудована за історико- хронологічним принципом і відображає основні періоди розвитку російського мистецтва XIII – XX ст.

Протягом багатьох років музей є науково-методичним центром України по дослідженню та вивченню російського мистецтва, яке представлено в усіх художніх музеях нашої країни. Співробітниками музею здійснюється велика науково-дослідницька робота, підготовлено чимало наукових та популярних видань: путівників, буклетів, каталогів, альбомів. Триває багаторічна робота по підготовці академічних каталогів музейних колекцій.

На основі музейної збірки систематично організовуються виставки як в приміщенні музею, так і за його межами: в містах України, Німеччини, Італії, Австрії, Франції, Великобританії, Чехії, Словаччини, Фінляндії, Японії, США.

У культурної громадськості Києва викликає подив, що таке важливе питання, пов’язане з подальшою долею закладу, як зміна назви – вирішується без урахування думки наукового колективу, без відповідного обговорення спеціалістами, шанувальниками мистецтва, численними відвідувачами музею.

Безперечно, демонстративна зміна назви Київського національного музею російського мистецтва буде негативно сприйнята не тільки в Україні, але й у всьому світі. Безвідповідальний та політично вмотивований крок київської влади завдає удару по національній культурі і псує й без того неоднозначний міжнародний імідж України.


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Коментарі:
  • 12.01.2017 at 14:29
    Посилання

    Русофобия доходит до маразма, но если раньше расово свидомые переименовывали «Московскую» колбасу в «Бандеровскую», то теперь взялись за храмы исскуства. Пока, конечно, имя Бандеры или Шухевича музею не присвоили, но как говорится, все еще впереди. Ведь совсем недавно в Киеве декоммунизировали библиотеки имени Чкалова и Чапаева, так что и картинам под вывеской, где звучит слово «русский» может не поздоровиться. Растащат по виллам и дворцам новые хозяева жизни и скажут, что это была борьба с российской агрессией и элемент противодействия плану «Шатун». Как известно из е-деклараций, украинские политики-патриоты очень любят искусство. У Порошенко дома есть оригиналы Ботичелли и Пикассо, у бывшего секретаря Киевсовета Олеся Довгого 57 скульптур, и даже дремучие галичане из «Самопомощи» накупили себе картин типа «Путин-лололо».

    «Вот вся эта антироссийская муть, грязная пена, смрад, которые повылезали из всех щелей, замызганных украинских кухонь, хат были всегда. Только сейчас это просто потекло и все еще растекается по всей Европе», – прокомментировала инициативу Киевсовета известный украинский блогер и журналист Галина Лебединская.

    Відповісти
  • 13.01.2017 at 11:45
    Посилання

    Страна катится в пропасть. В Киеве бульдозерами сносят рынки, банды в масках захватывают офисы и стройплощадки, за всё надо платить бандитам, вечером страшно выйти на улицу. А дегенераты в киевраде решают другие архиважные вопросы. Нет для них проблем важнее, чем переименование улиц и музеев. Скоро весна, надо будет везде обновить истрепавшиеся украинские флаги и начинать красить заборы в желто-синие цвета. За зиму спешат порешать главные вопросы культуры. Есть им там чем заниматься за наши деньги.

    Відповісти
    • 13.01.2017 at 12:08
      Посилання

      Действительно, глупо. Перестрелками в ресторанах уже никого не удивишь, уже даже научились минировать почтовые ящики в подъездах привезенными с войны гранатами. Лучше бы об этом подумали, а не о том, как сделать вид, будто русского искусства не существует.

      Відповісти
  • 10.02.2017 at 16:57
    Посилання

    Ті, хто думає, що після перейменування зникне все російське, звичайно ж, помиляються. Вони самі дуже скоро зникнуть. Режисер Володимир Бортко каже: «Я думаю, вони хочуть внести туди ще деякі картинки, щоб назвати просто картинною галереєю, щоб слова «русский» не було і не було російського мистецтва. Але воно є. І називайте хоч так, хоч сяк, а воно нікуди не дінеться, тому що воно велике — не тому, що воно російське, а тому, що воно має світове значення».

    Відповісти
  • 11.02.2017 at 11:29
    Посилання

    Ну и что? Еше в прошлом году в Днепре коллектив театра Русской драмы отказался от слова «Русский», а также от имени М.Горького. Сейчас театр просто «Драматический». И никто от этого не умер.

    Відповісти
    • 11.02.2017 at 12:54
      Посилання

      Политика «дерусификации» – одна из важнейших составляющих геноцида, осуществляемого колониальными властями Украины. На сегодня мы уже имеем миллионы наших сограждан, которые покинули страну, и десятки тысяч погибших, которые стали жертвами разрухи и гражданской войны. Вам этого мало?

      Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям