Польша ставить питання руба: або Бандера або дружба

Польша ставить питання руба: або Бандера або Європа

Глава правлячої партії Польщі «Право і справедливість» Ярослав Качинський виступив з дуже неприємною для Києва заявою. Він сказав, що майбутнє польсько-українських відносин залежить від позиції Києва з історичних питань, зокрема, з питання героїзації УПА. «Польсько-українські відносини сьогодні перебувають під знаком питання. Як і раніше немає впевненості з приводу того, чи піде Україна в тому напрямку, з яким Польща не зможе погодитися. Мається на увазі, чи буде вона будувати свою історію на традиціях УПА, на традиціях організацій, які вчиняли жахливі злочини проти поляків. Або, можливо, вона відмовиться від цього шляху», – заявив Качинський в інтерв’ю «Радіо Жешув», передає «Польське радіо».

Така різка заява польського політика на адресу київської влади є хоч і запізнілою, але абсолютно закономірною реакцією на шалену хвилю націоналізму в Україні, на нестримну героїзацію ОУН-УПА, Бандери та інших суперечливих історичних постатей, які в усьому цивілізованому світі сприймаються як злочинці та посібники нацизму.

Раніше представники польської влади неодноразово заявляли про негативне ставлення до офіційних українських заходів із вшанування пам’яті ОУН-УПА. 22 липня 2016 року польський Сейм прийняв резолюцію про визнання 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти жителів II Польської республіки в 1943-1945 роках. За версією польської сторони, масові вбивства польського населення відбувалися прихильниками ОУН-УПА. Поляки розцінюють «Волинську різанину» як етнічну чистку та заявляють про загибель, за різними даними, від 100 до 130 тисяч осіб.

У відповідь на резолюцію польського Сейму Верховна Рада України прийняла заяву, що засуджує рішення поляків про визнання «Волинської різанини» геноцидом. Українські депутати вважають, що це рішення «поставило під загрозу політичні й дипломатичні напрацювання двох країн».

Але що набагато гірше, відчувши свободу і безкарність, в Україні стали все частіше влаштовувати акти вандалізму стосовно польських пам’ятників і меморіалів. Так, 10 січня був підірваний пам’ятний знак загиблим полякам, встановлений на місці села Гута Пеняцька у Львівській області, 25 січня в Биківні, недалеко від Києва, образливими написами націоналістичного спрямування був осквернений меморіал на польському цвинтарі.

Посольство Польщі направило в київський МЗС ноту протесту, але виразної реакції на те, що відбувається, від Києва донині не надійшло. Жоден з актів вандалізму так і не був розслідуваний до кінця, а винні не знайдені й не покарані.

Намагаючись загладити конфлікт, у січні Порошенко відправив польському колезі Анджею Дуді звернення з нагоди чергової річниці дипломатичних відносин, у якому йдеться про «мудрість і зрілість» двох народів, які, «пройшовши через випробування трагічною історією, навчилися по-справжньому цінувати взаємну дружбу і братерство». У зверненні також зазначається, що українсько-польське стратегічне партнерство не має альтернативи, і в подальшому буде розвиватися «в дусі довіри, поваги та взаємної підтримки».

Однак захоплений тон цього документа абсолютно суперечить тому, що насправді творить українська влада. Марнуючи брехливі клятви у вірності та дружбі полякам, насправді київський режим продовжує будувати на основі радикального українського націоналізму державну ідеологію, причому, вдаючись до суто тоталітарні методи примусової українізації в кращих традиціях фашистської Німеччини.

Так, 24 січня до Верховної Ради був внесений законопроект, яким пропонується доповнити Кримінальний кодекс України статтею «за заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України в XX столітті і факту Голодомору 1932-1933 років в Україні». Якщо така ініціатива буде підтримана, то, зокрема, заперечення «героїзму» ОУН-УПА буде каратися тюремним терміном до 5 років.

Цей скандальний законопроект вже викликав шквал негативу серед істориків і експертів. На їхню думку, він порушує базові свободи особистості в Україні, оскільки вимагає від суспільства прийняти на віру тільки одну – націоналістичну версію історичних подій, погодитися з нею і мовчати. «Дія цього закону буде поширюватися не тільки на українських істориків (в Україні дискусій з гострими темам вже не існує), а й зарубіжних вчених. До російських чи польських вчених можуть бути застосовані положення цього закону. А там передбачені не тільки штрафи, але й тюремні терміни», – висловив обурення директор фонду «Історична пам’ять» Олександр Дюков.

Таким чином, київський режим прагне зробити радикальний український націоналізм єдино допустимою державною ідеологією сучасної України. Поставивши питання про героїзацію УПА руба, Варшава поставила київську владу перед практично нерозв’язною дилемою. Адже вся ідеологія нинішнього київського режиму тримається на культі Бандери і УПА, а українські націоналістичні угруповання є основною ударною силою, яка застосовується Києвом для придушення будь-якого інакомислення в країні. Адже саме за допомогою українських радикалів і націоналістів в 2014 році владу в країні вдалося захопити тим, хто нині називає себе українським урядом. Факт держперевороту вже юридично встановлений Дорогомилівським судом міста Москви і чекає підтвердження у Венеціанській комісії і в інших міжнародних інстанціях. «Київська влада вчинила злочин – державний переворот, і цей факт доведений судом», – каже ініціатор позову про держпереворот, український політик Володимир Олійник.

Продовжуючи загравати з націоналістами, Київ остаточно зіпсує відносини з ключовим союзником в ЄС. Втративши заступництво Варшави, київська влада виявляться в практично повній ізоляції. Що нині оберуть київські правителі – втрату зовнішньої підтримки або гнів озброєних до зубів радикалів – вже не так важливо, адже і в тому, і в іншому випадку крах нинішнього київського режиму неминучий.

Юрій Кот


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!