Олена Лукаш: «Визнаю свою відповідальність за державний переворот в Україні»

Екс-міністр юстиції України Олена Лукаш

Екс-міністр юстиції України Олена Лукаш в інтерв’ю РІА «Новості» розповіла про кримінальні справи проти неї, що відбувається в країні з судовою реформою, правоохоронною системою і свободою слова.

– Олено Леонідівно, відразу після держперевороту нинішня українська влада порушила проти Вас низку кримінальних справ: Вас звинувачували в розтраті держкоштів, організації (або співучасті в організації) розстрілів на Майдані тощо. Ви були арештовані й перебували в СІЗО, за Ваше визволення з в’язниці була внесена застава в розмірі п’яти мільйонів гривень. Який зараз Ваш правовий статус в Україні? Що стало з тими звинуваченнями, які були висунуті проти Вас? Як все це сприйняла Ваша сім’я?

– Після перевороту я і моя сім’я залишилися на батьківщині, і нам довелося пережити чимало. Дісталося через мене друзям, колегам, соратникам і навіть незнайомим людям. З усіх членів моєї сім’ї поки не постраждали тільки мої маленькі доньки.

Третій рік я перебуваю в статусі підозрюваної в розкраданні державних коштів за незаконні, на думку слідства, дослідження щодо перспектив євроінтеграції, які провело міністерство юстиції в період, коли я була міністром України в уряді при президенті Януковичі.

У мене 14 призначених слідством “співучасників”, з одинадцятьма з яких я не знайома. Я не обмежена в пересуванні, але не ризикую покинути свою сім’ю та країну. Без ілюзій чекаю суду, ретельно до нього готуюся і готова до будь-якого повороту подій. Не зарікаюся ні від чого. Захист свій будую як в Україні, так і в Європі.

– Відомо, що Ви і самі подали позов проти співробітників Генпрокуратури. Яка його доля? Дійшов він до суду?

– Третій рік я ретельно фіксую всі без винятку факти зловживань, брехні, фальсифікацій, тиску, фальсифікації доказів у моїй справі співробітниками Генеральної прокуратури.

Я і Генеральна прокуратура перебуваємо в чотирьох цивільно-правових спорах і трьох кримінальних справах, ініційованих моїми адвокатами щодо співробітників прокуратури, що грубо порушили закон і мої права.

У судах, незважаючи на колосальний тиск влади, ми здобуваємо перемогу за перемогою, а ось на рівні слідства справи йдуть не дуже добре. Знаєте, ворон ворону око не виклює. Брехня, порушення закону і моїх прав очевидні, але поки притягнути до кримінально-правової відповідальності очманілих від безкарності сищиків, які стоять перед режимом у лакейській позі “чого бажаєте”, не вдається.

– Як Ви вважаєте, те, що сталося взимку 2013-2014 року в Україні, було нещасливим збігом обставин для вас особисто і вашого уряду або підсумком політики, яку проводила тодішня влада, частиною якої були і Ви? Чи готові Ви визнати свою особисту відповідальність за те, що сталося тоді в країні, і хоча б частково за сьогоднішню ситуацію?

– Взимку 2013-2014 року в Україні сталася трагедія, наслідки якої ми будемо відчувати десятиліттями. Трагедія, що знищила мирне життя і чудову, добру й щедру країну.

Сухою юридичною мовою подію описано в чинному Законі № 743-VII від 21.02.2014, яким було звільнено від відповідальності громадян, які брали участь у період з 21 листопада 2013 року в масових акціях протесту.

Закон говорить, що від відповідальності звільняються ті, хто скоїв за весь період Майдану “дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади”, “зазіхання на життя державного чи громадського діяча”, “диверсію або вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю” і ще понад 60 кримінально-карних діянь.

Цей закон підписав Олександр Турчинов, який тоді самовпевнено вирішив, що він може виконувати обов’язки президента країни. Що стосується суті закону, то в ньому самі “революціонери” зафіксували, в гарячці й страху від скоєного, що взимку 2013-2014 року в країні саме учасниками масових акцій протесту були вчинені дії з насильницької зміни і повалення державного ладу, при цьому відбулося масове знищення людей і ще десятки інших злочинів. Звільняючи себе і своїх подільників від відповідальності за ці дії, нинішня влада сама ж і зізналася в скоєнні цих злочинів.

Тому юридичної суперечки про те, що саме сталося тоді, особисто для мене бути не може.

Тепер про відповідальність. Я визнаю свою особисту відповідальність за всі дії, бездіяльність та рішення владної команди, частиною якої я була. Я живу в Україні, і я несу цю відповідальність кожного божого дня вже майже три роки. Перед Богом, сім’єю, собою і людьми. У храмі, вдома, у в’язниці, на допитах і дивлячись в очі мамі й донькам, моїм друзям.

Я була частиною команди, яка не впоралася з кризою, – нехай і не за своєю волею, але допустила криваві події тих днів і не змогла утримати ситуацію під контролем. Я поділяю відповідальність за все хороше, що робила команда, частиною якої я була, і за всі прорахунки, невдачі, зловживання, які також були.

Я дуже вірила в силу справи й так мало часу приділяла силі слова. Я абсолютно недостатньо спілкувалася з людьми. Але ж нашу команду підтримували мільйони!

І зараз, користуючись можливістю, я хочу сказати: вибачте мене, будь ласка. Вибачте і дозвольте бути поруч. Ви дуже сильні, а сильні вміють прощати, вставати і перемагати.

– Як Ви як колишній міністр юстиції оцінюєте сьогоднішній стан правоохоронної системи України?

– Правоохоронної системи в Україні більше немає. Країна захлинається в злочинності. “Відреформована” поліція не рятує від розгулу криміналу і, навіть більше того, стимулює його своєю слабкістю та корумпованістю. Різке зростання злочинності через звільнення професіоналів визначило погіршення криміногенної обстановки.

Точні цифри зростання злочинності владою ретельно приховуються, але експерти кажуть, що в цілому з 2013 року викрадення людей виросли на 264%, викрадення автотранспорту – на 100%, вбивства – на 67%, розбої – на 46%.

Протягом 2016 року в Україні від злочинності постраждало 444617 осіб, з них 187620 – від тяжких та особливо тяжких злочинів. Від рук злочинців загинуло 6988 осіб.

Це війна проти власного народу, і не секрет, що ті, хто має захищати правопорядок, часто особисто очолюють злочинні схеми.

– Як Ви оцінюєте ситуацію зі свободою слова в Україні? Як Ви можете прокоментувати претензії влади і правоохоронців до українського видання “Страна.UA”, проти головного редактора якого, Ігоря Гужви, порушено кримінальні справи?

– Ніякої свободи слова в Україні немає. Будь-яка точка зору на події, що відрізняється від офіційної доктрини, – злочинна. Під жорстким контролем практично всі ЗМІ. А ті, хто ще насмілюється писати правду, піддаються гонінням і пресингу.

Зараз, на думку експертів “Репортерів без кордонів”, найгірший період в історії України з моменту здобуття незалежності з 1991 року. Україна вже десь між Алжиром і Гондурасом. За версією Freedom House, з 2014 року Україна – країна з невільними ЗМІ.

Інакомислення знищене або загнане в підпілля. Нетерпіння влади до будь-якої альтернативної думки змусило багатьох журналістів покинути Україну, щоб врятувати себе і своїх близьких. Бути журналістом, який критикує владу, в Україні стало небезпечно. Загроза життю журналістів реальніша, ніж багато хто думає. Ті журналісти, які не погодилися транслювати пропаганду, що розриває на шматки країну, стали мішенню влади.

В’язнем совісті був названий журналіст Руслан Коцаба, який відсидів у в’язниці півтора роки за публічне неприйняття війни на сході. Жахливий злочин – біля свого будинку розстріляний письменник і журналіст Олесь Бузина. Показове покарання журналіста Павла Шеремета – вибух серед білого дня в тихому центрі Києва. Розслідування вбивств просувається мляво, і, переконана, що закінчиться нічим… З 2015 року через нерозслідуване та недоведене звинувачення у сепаратизмі та створенні телеканалу “Новороссия” перебуває в СІЗО правозахисник і журналіст 17-го каналу Дмитро Василець і технічний фахівець Євген Тімонін. Список жертв величезний.

Вітчизняні ЗМІ влада утихомирила. Залякування телеканалів і тиск на їх власників змусив їх ввести самоцензуру. Переслідуванням за інакомислення піддаються не тільки представники ЗМІ, а й звичайні громадяни.

Інтернет-газета “Страна.UA”, що надає можливість ознайомитися з альтернативним думкою і публікує антикорупційні й резонансні розслідування стосовно влади, готується прийняти атаку Служби безпеки України. Журналістам стало відомо, що в СБУ ударними темпами фабрикують кримінальні справи з метою заарештувати керівників “Страни”, а саме видання змусити замовкнути.

Це покарання за десятки резонансних матеріалів про корупцію у вищих ешелонах влади. За правду. Її казати не можна. Це за сьогоднішніми мірками – екстремізм.

Я буду поруч із журналістами “Страни”, а решта – деталі професії. Скажу одне: спроба силової цензури свідчить про невпевненість влади у власних справах і силах. Про її липкий страх, передчуття швидкого результату. Це агонія.

– Якою Ви бачите юридичну перспективу вирішення цивільного конфлікту на Сході країни? Або це лише політика?

– Конфлікт на Сході України ніколи не буде вирішений військовим шляхом. Єдиний спосіб його припинення – політичний і правовий. Для влади війна – єдиний спосіб утриматися та виправдати всі свої провали. Всією душею я бажаю миру і процвітання Донбасу та його чудовим жителям.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!