«Податок» на війну

«Податок» на війну

У другій половині лютого планується візит Петра Порошенка до Вашингтона. Подія для нього знакова в усіх відношеннях. Повиснувши в невизначеному стані очікування подальшого розвитку подій, глава української держави як і раніше не розуміє, яка попереду перспектива, і головне питання – хто дасть грошей.

У першу чергу кошти київській владі потрібні на тривалу громадянську війну на Донбасі, де хитка рівновага періодично спалахує черговою ескалацією насильства. Але й «тихий» період протистояння на кордоні з непідконтрольними територіями вимагає колосальних фінансових витрат. Звичайно, простіше було б виконати Мінські угоди, відвести війська в казарми і піти мирним шляхом вирішення конфлікту, оголосивши вибори в двох самопроголошених республіках. Але Порошенко легких шляхів не шукає. Він розуміє, що мирний процес працює проти нього, і мир відразу породить масу питань, а відповідати за рахунками «демократам» просто нічим.

Нині головне питання для всіх протиборчих сторін – чи надійде від США реальна підтримка Києву, або все обмежиться декларативними заявами. Не виключено, що з Вашингтона заявлять про свою прихильність колишнім цілям, але при цьому у фінансуванні війни відмовлять.

До речі, перші тривожні дзвінки для Києва вже прозвучали. Так, Сергій Згурець, який обіймає посаду глави української компанії Defense Express з розробки головок самонаведення для перспективних ракет, заявив, що колеги Києва через океан більше не будуть співпрацювати з Україною в цій сфері. Він повідомив, що комплектуючі перестали надходити ще на початку поточного року. А без цих деталей вся розробка й виробничий процес перспективних ракет просто неможливі. Відмова у співпраці пролунала не тільки з США, але і з Канади. При цьому американські партнери Києва повідомили, що повна зупинка поставок комплектуючих пов’язана з підвищеними ризиками, однак якими, – у Штатах не уточнили.

Трамп заявляє, що проблема скорочення витрат на зовнішні потреби, – це одне з найбільш важливих питань, що стоять перед його адміністрацією. Власне, Трамп і переміг, тому що постійно казав про те, що «американська влада піклується про інші країни більше, ніж про свою країну». А київська влада перетворилася для американської скарбниці на чорну діру, в якій безконтрольно губляться мільйони доларів заокеанської допомоги.

Києву прозоро натякають на необхідність самостійно шукати кошти на військові проекти. Київ шукає. Деякі форми фінансування війни не просто дивують, але вражають своєю цинічністю. Так, стало відомо, що українські прикордонники збирають кошти на «потреби АТО» при проходженні паспортного контролю на кордоні України й країн Євросоюзу. На що, насправді, йдуть зібрані кошти – казати важко, але така декларація збору озвучується недвозначно. В принципі таке своєрідне «мито на війну», строго кажучи, є відвертим вимаганням при проходженні кордону. Але розрахунок на небажання людей вплутуватися в суперечку й ризикувати спрацьовує. Ті, хто перетинає кордон, слухняно «жертвують» на війну суми в розмірі від 20 гривень.

Ще одна форма поборів на військові потреби організована в навчальних закладах України, де батьків просять «добровільно» здати гроші, або, у крайньому випадку, допомогти бійцям АТО речами й ліками. Фактбув розголошений після конфлікту в Слов’янській гімназії Києва, де батьки посварилися через питання ставлення до донеччан. У результаті було виявлено випадки поборів у навчальних закладах по всій Україні. Причому, з’ясувалося, що існує навіть певний план зборів, невиконання якого іноді компенсується із заробітної плати педагогів.

«Тисячі убитих, серед яких чимало дітей, зруйновані міста й села, зруйнована промисловість і інфраструктура. Такі наслідки антитерористичної операції, яка чим довше триває, тим більше посилює розкол у суспільстві. І на цю війну нинішня влада продовжує витрачати гроші, випрошуючи фінансову допомогу і заганяючи країну в бездонну боргову яму. Адже пам’ятається, сам Порошенко ще в 2014 році обіцяв закінчити війну за два тижні»,– каже український політик Володимир Олійник.

Обіцяного, як відомо, чекають три роки. Терміни підганяють. Київ відзначив, як міг помпезно, триріччя Майдану. Попереду триріччя початку братовбивчої війни.

Олеся Косенко



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *