Що таке дефолт?

Що таке дефолт?

Дефолт (англ. default — невиконання обов’язків) — стан у кредитних відносинах, що настає, коли позичальник не виплачує свої борги або платежі. Дефолт – це порушення платіжних зобов’язань позичальника перед кредитором, нездатність проводити своєчасні виплати за борговими зобов’язаннями або виконувати інші умови договору позики. Цим терміном позначають будь-які види відмови від боргових зобов’язань. Певною мірою дефолт є синонімом поняття «банкрутство»), але, як правило, його використовують вужче, маючи на увазі відмову центрального уряду або муніципальної влади від своїх боргів.

Існує різниця між поняттями дефолт — невиконання фінансових обов’язків, неплатоспроможність — неможливість виплачувати зобов’язання, та банкрутство — визнана господарським судом фінансова неспроможність.

Технічний дефолт — невиконання позичальником додаткових умов кредитної угоди, наприклад, заборону певної діяльності до повернення позики, підтримка певного рівня фінансових показників компанії впродовж дії угоди тощо. Технічний дефолт не означає банкрутство компанії чи неможливість виплачувати зобов’язання по кредитах.

Суверенний дефолт (англ. Sovereign default) — невиплата країною зобов’язань по державних запозиченнях; банкрутство держави, що відбиває занепад більшості секторів економіки і приводить до неплатоспроможності за зовнішніми та внутрішніми борговими зобов’язаннями. Виникає при нездатності або відмові уряду суверенної держави оплачувати борг у повному обсязі і може супроводжуватись офіційною декларацією уряду про відмову (англ. Repudiation), частковою оплатою боргових зобов’язань (англ. англ. Due receivables) або фактично припиненням виплат.

Повний дефолт означає, що країна не може і не має бажання здійснювати заходи (фінансувати витрати), пов’язані з виконанням боргових зобов’язань. Наслідками повного дефолту є світова ізоляція країни; арешт іноземних активів країни; неможливість здійснення додаткових запозичень коштів зі світового ринку позикових капіталів; накладання квот і обмежень на торгівлю з цією країною або на інвестування в дану країну; відмова надавати кредити тощо.

Дефолт може мати різні наслідки для економіки країни. Бувають випадки, коли держава взагалі не здатна виконувати свої зобов’язання, в інших ситуаціях – лише затримує виплати, або здійснює звичайний обмін старих облігацій на нові (але з гіршими умовами).

Під час дефолту руйнується система приватного кредитування, а рівень життя звичайної людини погіршується в рази. У більшості країн погашення приватних позик безпосередньо пов’язано з дивідендами за облігаціями. У разі дефолту громадяни змушені витрачати свій капітал на погашення заборгованості. При цьому загальна купівельна спроможність населення суттєво зменшується.

Найбільшу схильність до дефолту мають держави, що займають кошти в іноземній валюті, наприклад, в доларах або євро. В цьому випадку у позичальника немає ніяких шансів врятуватися шляхом включенням друкарського верстата (тобто грошової емісії) – гроші необхідно віддавати в тій валюті, в якій вони були позичені.

Один тільки натяк на можливість дефолту на рівні держави миттєво псує міжнародну репутацію країни перед інвесторами і змушує їх виводити свої капітали.

До недавнього часу вважалося, що кредитні рейтинги, які розраховує і привласнює емісійним зобов’язанням «велика трійка» рейтингових агентств Standard & Poor’s, Moody’s і Fitch Ratings, в повній мірі відображують ймовірність дефолту емітента. Рейтинги, які мають вигляд буквено-цифрових позначень, повідомляють інвестору про ймовірність дефолту. Наприклад, ААА за версією S & P’s означає мінімальний ризик дефолту, а D – високий. Однак після банкрутства провідних гравців іпотечного ринку Bearn Sterns, Fannie Mae і Freddy Mac, які працювали з облігаціями найвищого ступеня надійності (AAA), довіра до системи рейтингів похитнулася. Більш того, недавнє зниження рейтингу Росії на тлі непорушного ААА державних облігацій рецесуючої Америки викликає подив інвесторів і наводить на думки про подвійні стандарти – адже господарі агентств базуються на території США.

З 2014 року, одразу після «Європейської революції» і початку громадянської війни, Україна як держава опинилася на межі банкрутства і за станом на сьогодні продовжує перебувати у переддефолтному стані. Попри оптимістичні заяви майданних самозванців та їхніх Західних керівників, рівень життя на більшій частині України продовжує знижуватись, економіка перебуває в занепаді, підприємства припиняють роботу, кваліфіковані працівники емігрують за кордон.

Правлячий майданний режим, його банківська система і силові структури утримуються коштом Сполучених Штатів Америки і Європейського Союзу, а також Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції і розвитку, Фонду Сороса та інших Західних фінансових інституцій. З огляду на те, що майданна влада не виправдала надій своїх кураторів і не змогла перетворити громадянську війну у повномасштабну війну з Російською Федерацією на території України, слід очікувати подальшого скорочення фінансування «євроінтеграційного проекту» з боку ЄС і США. А це, у свою чергу, різко збільшить ризик повного дефолту.

Крім того, дефолт України може стати результатом свідомих дій з боку закордонних партнерів євромайданного режиму. Втрата політичного суверенітету, занепад економіки у поєднанні з постійними запозиченнями в банках США і Євросоюзу, а також транснаціональних фінансових організацій – дають зарубіжним гравцям всі можливості для організації дефолту в Україні у будь-який зручний і  вигідний для них момент.

Андрій Кошовий



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...