Херсонес Таврійський. Історико-археологічний заповідник у Севастополі

Херсонес Таврійський, або просто Херсонес (давньогрецькою «півострів»); у візантійський час – Херсон, у генуезький період – Сарсона, в літописах Київської Русі – Корсунь) — поліс, засноване давніми греками на Гераклейському півострові на південно-західному узбережжі Криму. Єдиний античний поліс північного причорномор’я, городське життя в якому безперервно підтримувалася до кінця ХІV століття. Протягом двох тисяч років Херсонес був великим політичним, економічним і культурним центром чорноморського регону.

Херсонес Таврійський. Історико-археологічний заповідник у Севастополі

Свого часу у Херсонесі відбували заслання політичні супротивники константинопольських володарів: папи Климент I (в Інкермані) і Мартин I, колишній імператор Юстиніан II, його суперник Філіппік Вардан, брати Лева IV Хазаріна, самозванний син Романа IV. Відвідувала Херсонес грецька цариця Ольга, герцог Спартський Костянтин, принц грецький Георгій, Російський Імператор Олександр III. Неодноразово відвідував Херсонес і останній Російський Імператор Миколай II з сім’єю.

Херсонес Таврійський. Історико-археологічний заповідник у Севастополі

Херсонес був заснований в 424-421 роках до н. е. як давньогрецька колонія вихідцями з малоазійської Гераклеї Понтійської. Існує також версія про наявність на цьому місці більш раннього поселення. Закладена у нинішньої Карантинній бухті, колонія незабаром освоює Гераклейський півострів, а потім і території північно-західного Криму, поділивши до IV століття до н. е. Крим з Боспором. Будучи демократичним полісом, Херсонес брав активну участь в загальногрецьких святах, спортивних змаганнях, провадив активну зовнішню політику. Верховної покровителькою міста у античні часи вважалася богиня Артеміда.

Вже у I столітті в Херсонесі з’являються перші послідовники християнства. Тут закінчує своє життя римський папа Климент I. ДО IV століття відноситься час житія Херсонеських святих. В 381 році херсонеський єпископ Еферій брав участь у Другому Вселенському Соборі. У складі Римської держави в IV—V століттях місто веде виснажливу боротьбу за виживання, стримуючи найсильніший натиск варварів, серед яких особливою лютістю відрізнялися гуни. Херсонес, захищений потужними оборонними стінами, продовжує жити ще тисячоліття, але вже в умовах нового, феодального ладу.

У V столітті Херсонес увійшов до складу Візантійської імперії, а в IX столітті став однією з її військово-адміністративних областей — фемой. До цього часу змінився не тільки зовнішній вигляд середньовічного міста, але і його ім’я: візантійці називали його Херсоном, слов’яни – Корсунем. Аж до XIII століття він був форпостом Візантії в Криму. У це напівтисячоліття своєї історії Херсон опинявся в перехресті військово-політичних інтересів Руської держави, Хазарського каганату, печенігів і половців, але лише руським одного разу вдалося вступити в міські межі. У 988 році київський князь Володимир після декількох місяців облоги захопив місто. Взяття Корсуня дозволило Володимиру диктувати свої умови візантійському імператорові Василю II і одружитися на візантійській царівні Анні. За суттю, саме з Корсуня-Херсонесу розпочинається процес утвердження християнства як державної релігії Русі.

З часом могутність Візантії послабла, і в XIII столітті торгівля на Чорному морі опинилася в руках італійських (венеціанських, а потім генуезьких) купців, які заснували в Криму свої факторії. Торгові шляхи перемістилися в Східний Крим, і це стало однією з причин занепаду економіки Херсонесу. До середини XV століття життя в ньому славному місті остаточно згасло…

Потім ці землі майже три століття належали васалам Османської імперії (Туреччини) – Кримському ханству. Крим став одним з центрів работорговлі і плацдармом для спустошливих татарських набігів на південноруські (українські) землі. Кінець цьому було покладено лише тоді, коли, після числених російсько-турецьких війн, 19 квітня 1783 року Російська Імператриця Катерина II підписала Маніфест про приєднання Криму до Росії. У 1783 на місці колишнього Херсонесу був заснований Севастополь – база Чорноморського флоту Російської імперії.

Херсонес Таврійський. Історико-археологічний заповідник у Севастополі

З 1827 року, за розпорядженням головного командира Чорноморського флоту і портів адмірала Грейга, в Херсонесі розпочалися перші наукові розкопки. Тоді було відкрито три стародавні греко-римсько-візантійські храми. Виконавцем робіт, імовірно, був капітан Севастопольського порту Моріц Борисович Берх. Дослідження набули системного характеру в кінці 1880-х років під керівництвом генерала К. Є. Геммельмана. Двадцять років життя віддав їм організатор майбутнього музею К. К. Косцюшко-Валюжініч, якого в травні 1908 року змінив Роберт (Роман) Христіанович Лепер, що до цього служив вченим секретарем Російського Археологічного Інституту в Константинополі (РАІК).

Найцінніші знахідки з розкопок античних міст Криму представлені в колекціях Державного Ермітажу в Санкт-Петербурзі, Державного Історичного музею Росії та Державного музею образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна в Москві.

Херсонес Таврійський. Історико-археологічний заповідник у Севастополі

Сьогодні Херсонеське городище, що розташоване на території Севастополя, є історико-археологічним заповідником. На Україні Херсонес Таврійський віднесений до категорії пам’яток археології національного значення. У Російській Федерації Херсонес Таврійський віднесений до категорії особливо цінних об’єктів культурної спадщини федерального значення. Також Херсонес разом з його хорою (прилеглою тнриторією) на Гераклейському півострові входить в список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Херсонеський історико-археологічний заповідник — один із найбільших науково-дослідних центрів, база, де ведуть дослідницьку роботу вчені-археологи всього світу і проходять практику студенти університетів.

В наш час Музей-заповідник Херсонес Таврійський щорічно відвідують десятки тисяч екскурсантів. Їх приваблюють колекції епіграфічних пам’яток (у тому числі всесвітньо відома присяга громадян Херсонеса III ст. до н. е..), твори мистецтва, ремісничі вироби та знаряддя праці, предмети побуту, якими користувалися жителі Херсонеса.

Андрій Кошовий


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...