Перемога православного священика в конкурсі «Голос країни» – це шоу чи проповідь?

Отець Олександр Клименко

Якщо бути чесним, то, коли я дізнався, що наш священик УПЦ пішов брати участь в шоу «Голос країни», я сприйняв цю новину негативно. В голові кляцнули пара файлів під назвою «Поп-діва та поп-поп», «співаючі труси – співаючі попи» та ін. Але, попри мою, яка вже стала хронічною, алергію до телепередач (напевно, це частий прояв загальної алергії на ЗМІ), я зацікавився цим проектом саме завдяки отцю Олександру. Перше «Ну навіщо, знову» почало змінюватися повагою до цього батюшки і розумінням, що це насправді – справжня проповідь Бога людям.

Скажу відверто, я не став розділяти захоплення людей, які вважають перемогу ченця Фотія на аналогічному російському шоу чимось важливим і значущим. Образ ченця, якому «набридло співати в монастирі» і який пішов від монастирської нудьги розвіятися на телебачення, в мене викликав стійке відторгнення. Але у випадку з отцем Олександром Клименком у мене все вийшло навпаки. Перше, що одразу привернуло мою увагу і симпатію, це зважений і мудрий, тактовний і, насамперед, глибоко смиренний і духовний підхід до публіки, до проповіді цього священика. Кожне його слово, кожний рух говорили про те, що люди бачать щось зовсім інше, порівняно з тим, що вони до цього звикли бачити.

Якщо умовою гри музичного шоу є бажання нав’язати себе, показати в кольорі, привернути увагу яскравими фарбами, іноді епатажними виступами тощо, то, дивлячись на о. Олександра, я дивувався тому, як у нього виходить бути весь час в тіні, але при цьому світити людям красою смирення і простоти. Завойовувати їхні серця не поверхневою рефлексією на звуки та фарби, а внутрішнім змістом, красою душі, мудрістю. Все це було чимось новим і несподіваним.

Що хочеться відзначити і над чим поміркувати після перемоги священика на цьому шоу? Хоч як би там не було, підсумок конкурсу залежав від голосування глядачів. Хто брав участь у цьому голосуванні? Явно не бабусі, і не літні люди, і вже точно не ченці наших лавр. Голосували, я так думаю, ті, кому близька і звична сучасна технологія мобільних засобів зв’язку. Це насамперед підлітки, молодь і взагалі люди максимум середнього віку і трохи старше. Тобто це величезна маса людей, ще досить далеких від Церкви.

Що ж змусило їх проголосувати саме за отця Олександра, а не за Інгрет Костенко, яка була створена для сцени. Інгрет блищала різними фарбами, яскравим талантом, і їй, за логікою цього шоу, саме місце на цьому шоу-городі. Тому що отець Олександр явно іншого поля ягода. Поля, дуже далекого від блиску суєти, слави, прожекторів і фанфар. Але молоді люди, а таких була більшість серед тих, хто голосував, обрали саме священика. Про що це говорить?

По-перше, про те, що отець Олександр свою місію, заради якої він прийшов на це шоу, виконав. Він знайшов шлях до сердець мільйонів глядачів, не своїм особистим сценічним образом, не як шоумен, не як людина, яка може себе подати – продати, а як проповідник. Люди втомилися, за блиском та суєтою мигтіння шоу-конфетті їм захотілося тиші, миру, спокою, краси мудрої пісні та мудрого слова. Все це потрапило в душі глядачів. По-друге, перемога отця Олександра говорить про те, що наш народ скучив за миром і духовною мудрістю. Всі хочуть миру і в душах, і в країні. Всі втомилися від ненависті, від війни, від злості.

І ще мені дуже сподобалися всі ті прості, але мудрі слова, які були сказані отцем Олександром, особливо наприкінці цієї програми, Усі вони кликали людей до сонця, добра і миру. В кінці програми було відчуття, що з отцем Олександром на шоу прийшов шматочок раю.

Слухаючи його, дивлячись на очі цього священика, я згадував на контрасті інші очі й інші слова. Слова іншої людини, теж у рясі і з панагією на грудях, але вже не з добрими, а з дуже злими і колючими очима. Який, погрожуючи своїм старечим кулачком, піднімаючи пальчика, закликав до війни, вимагав змивати кров’ю гріх «федералізації», просив побільше зброї, щоб пролити побільше крові.

Ось ця різниця між Михайлом Денисенком та отцем Олександром Клименком і є різницею між Українською Православною Церквою і т. зв. «Київським патріархатом», це різниця між нами і розкольниками. У ній вся сіль і весь сенс буття цих двох структур. Одна закликає до миру і добра, інша – до того, щоб залити країну якомога більшою кількістю крові. Отець Олександр, своєю перемогою і своїм образом, показав це мільйонам глядачів.

Я радий перемозі цього чудового, не по роках мудрого священика, і хотів би побажати йому, щоб слава, популярність, яку він отримає після перемоги в цьому шоу, не порушили в ньому внутрішнього миру і гармонії, щоб смирення і простота, якою він підкорив глядачів, завжди жили в його душі і в його серці.

Протоієрей Игор Рябко


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...