6 травня Православна Церква вшановує пам’ять святого великомученика Георгія Побідоносця

6 травня Православна Церква вшановує пам'ять святого великомученика Георгія Побідоносця

Святий Георгій народився в Каппадокії, у родині багатих і побожних батьків, які виховали його в християнській вірі. Ще в дитинстві він втратив батька, який був замучений за сповідування Христа. Мати ж Георгія переселилася з юнаком у Палестину, так як там була її родина і багаті володіння.

Вступивши на військову службу Георгій вирізнявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою статурою та красою. Досягнувши незабаром звання трибуна, він виявив таку хоробрість у бою, що звернув на себе увагу і став улюбленцем імператора Діоклетіана. Імператор нагородив відважного воїна званням коміта і воєводи.

Мати Георгія до того часу вже померла. Георгій роздав все своє багатство і звільнив своїх рабів. Після цього він з’явився на нараду імператора й патриціїв щодо винищування християн і мужньо викрив їх у жорстокості і несправедливості, оголосивши себе християнином і привівши збіговисько в замішання.

Після безрезультатних умовлянь зректися Христа імператор наказав піддати воєводу Георгія різним мукам. Святого великомученика били воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігти в чоботях з гострими цвяхами всередині, поїли отрутою.

Зрештою імператор вирішив влаштувати останнє випробування святому Георгію і запропонував йому стати своїм співправителем, якщо той принесе жертву язичницьким богам. Георгій прийшов з імператором в язичницький храм, але замість жертвопринесення він вигнав звідти демонів, які мешкали в статуях, після чого ідоли впали і розбилися.

Тоді імператор наказав відрубати Георгію мечем голову. Так святий страждалець відійшов до Христа в Нікомидії у квітні 303 року. Слуга Георгія, який записував всі його подвиги, також отримав від великомученика вказівку поховати його у родових палестинських володіннях. Мощі святого Георгія поклали в палестинському місті Лідда, у храмі, який отримав його ім’я, голова ж його зберігалася в Римі в храмі, теж присвяченому йому. Святитель Димитрій Ростовський додає, що в Римському храмі також зберігалися спис і хоругва святого Георгія.

Одним з найвідоміших посмертних чудес святого Георгія є вбивство списом змія (дракона), що спустошував землю одного язичницького царя в Бейруті. Як свідчить переказ, коли випав жереб віддати на поталу потворі царську дочку, з’явився Георгій на коні і проколов змія списом, позбавивши царівну від смерті. Явління святого Георгія і його перемога над змієм спонукало місцевих жителів прийняти християнство.

Також це сказання часто тлумачилося алегорично: царівна — церква, змій — язичництво, а перемога над змієм – перемога над дияволом.

На Русі з давніх часів святого Георгія знали під ім’ям Юрія або Єгорія. В 1030-х роках великий князь Ярослав заснував у Києві і Новгороді монастирі святого Георгія (Юр’єв монастир) і звелів по всій Русі «творити свято» святого Георгія. У руській народній культурі Георгія шанували як покровителя воїнів, землеробів і скотарів. Зображення святого Георгія зустрічаються здавна на великокнязівських монетах і печатках.

Тропар

Яко пленных свободитель и нищих защититель, немощствующих врач, православных поборниче, победоносче, великомучениче Георгие, моли Христа Бога спастися душам нашим.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *