Що таке «Русский мир» для Української Православної Церкви?

Що таке «Русский мир» для Української Православної Церкви?

У цей недільний день, згідно з церковним календарем, ми святкуємо пам’ять Всіх святих, що в землі Руській просіяли. Руською землею в православній традиції називали державні утворення слов’ян на всій території Київської Русі. У широкому значенні цього слова сюди входять усі народи, що мають спільне слов’янське коріння. І поки наші політики сварять нас один із одним, Церква святкує торжество цієї Святої Русі.

В цей Руський собор входять святі України і Росії, Білорусі та Румунії, Молдови та Сербії, Болгарії та Польщі, інших слов’янських країн. Руський Собор показує справжню, непохитну єдність всіх слов’янських народів, і повірте, що цю єдність не зможе зруйнувати жодна влада, на що б вона не претендувала. Тому що ця єдність побудована не навколо національної ідеї чи ідеології, а навколо Господа нашого Ісуса Христа.

Сьогодні деякі націоналістичні ідеологи багато говорять про проповідь серед УПЦ ідеї «Русского мира». Але що таке «Русский мир» для прихожан нашої Церкви? «Русский мир» починається з витоків Святої Русі, з князя Володимира, княгині Ольги, з перших руських страстотерпців Бориса і Гліба, цю спадкоємність перехоплюють Ярослав Мудрий, благовірні князі та княгині, преподобні святі Києво-Печерські, і далі цей цвіт розсипається смарагдами святості всіма неосяжними просторами України – Русі. Преподобні Сергій Радонезький і Серафим Саровський, Іов Почаївський і старці Оптинські, Іоанн Кронштадтський і блаженна Ксенія. Їх імена можна перераховувати сотнями. Це та краса і чистота Святої Русі, яка дає неповторний смак і аромат слов’янської святості. Можна сюди додавати святих Сербії, Молдови та багатьох інших.

Ототожнити Святу Русь з російською державністю було б вкрай неосвічено. Якщо і брати вузько національно, виключно російських святих, то вони росли на своєму державному полі, не завдяки, а всупереч політиці держави. Вони змогли виростити Благодать святості, незважаючи на секулярні реформи Петра Першого, незважаючи на диктат держави в Синодальний період, незважаючи на потрясіння більшовицьких гонінь.

Все це було не завдяки, а всупереч державності. Навряд чи хтось, хто знає історію, плекає хоча б найменшу ілюзію щодо агресивної політики російського самодержавства до малих народів у дореволюційний час і влади більшовиків у подальшому.

Це стосується не тільки України, але в рівній мірі і Грузії, Польщі, Латвії, Литви та інших народів. Але те, що ми розуміємо під «Русским миром» в церковному значенні цього слова, стосується виключно аромату благодаті російських святих. Потрібно вміти чітко розводити ці два поняття. «Русский мир» святості і російський імперський світ, що за своїм змістом не просто не збігаються, а є антагоністами.

Це нескладно зрозуміти – було би бажання. Коли мова йде про загальнолюдську спадщину Німеччини, у людини освіченої виникає асоціативний ряд не з концтаборами і нацистськими парадами, не з газовими камерами і промовами Гітлера, а з музикою Баха і Бетховена, з філософією Канта, Гегеля, Шопенгауера і Хайдеггера, з книгами Гете, Шиллера і Гейне.

Є таке поняття – загальнопланетарне читання. Це те, що читають і вивчають у всьому світі, що входить в обов’язкову навчальну програму усіх світових університетів. В це загальнопланетарне коло читання входять такі російські письменники і поети як Достоєвський, Толстой, Чехов, Мандельштам, Ахматова, Пастернак, Цвєтаєва, Булгаков, Платонов, російські релігійні мислителі і інші.

Те, що наша система освіти позбавляє наших дітей можливості глибоко вивчати ці літературні скарби світового масштабу, говорить тільки про одне – про вузькість і обмеженість мислення деяких наших чиновників. Тільки цим можна пояснити їх ототожнення російської політики з російською духовністю і культурою.

Що робити нам? Узагалі то нічого, досить бути тими, хто ми є. На одній книжковій полиці цілком уживаються вірші Тимура Кібірова і Ліни Костенко. Прогинатися під мінливий світ насправді не варто. Людська гідність дорожча будь-якої сьогочасної вигоди.

Собор Руських святих став таким не завдяки, а всупереч державній політиці. Минулої неділі ми згадували пам’ять святителя Луки Кримського. Його перший крок на особисту голгофу був зроблений тоді, коли рукопокладатися міг тільки божевільний. Духовенство розстрілювали, гноїли в таборах, засилали без суду і слідства. Вдома у майбутнього святого – малі діти, дружина померла, з ким вони залишаться?

Але він приймає пропозицію Патріарха Тихона рукопокладатися і відразу ж після хіротонії відправляється в своє першу заслання і в’язницю. Так і пройшло все його життя – між таборами і служінням людям. Але ось що важливо, святитель пішов служити Богу, а Бог не залишив його дітей. Всі вони отримали хорошу освіту, прожили гідне життя, деякі стали відомими вченими. Це приклад того, що від нас потрібна тільки віра і любов до Бога і людей, а решта не важливо.

Навіть у період найжорстокіших гонінь святитель Лука завжди ходив на лекції до студентів і на операції в рясі й з панагією на грудях. Чого йому тільки з цього приводу не говорили, як тільки не погрожували. Але він відповів коротко: «рясу з мене ви знімете тільки разом з шкірою». Якщо перефразувати ці слова, можна і нам сказати, що віру нашу можна вийняти у нас тільки разом із нашою душею. Інакше не вийде, як би не старалися.

Якось недавно при читанні Символу віри я зупинився на словах «Його царству не буде кінця». Мені наче вперше відкрився сенс цих слів, які я читав уже сотні разів. Єдине Царство, якому не буде кінця, – це Царство Бога. Як же важливо нам всім це зрозуміти. Ще трохи, і не буде ніякої форми державності. Зникнуть і Росія, і Україна, і Америка, і Європа, навіть Мальдівів із Канарами не стане. Буде тільки Царство Бога. А світ людей розділиться на дві частини. На тих, хто буде жити в цьому Царстві, і тих, хто опиниться за його межами. Як же ми не розуміємо, що дрес-кодом для входу в це Царство Бога буде не форма національного одягу, а чиста душа.

До речі, що стосується Мальдівів, – буде щось краще, і будуть нащадками Його, за обіцянкою Спасителя, не зірки Голівуду, не бізнесмени, і навіть не багаті політики, а ті, у кого буде лагідне серце – «бо вони успадкують Землю». Ось і подумайте, чи відповідає ваше серце цим критеріям?

Протоієрей Ігор Рябко



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...