Біометричні паспорти та кінець світу: чого боятися православним?

Біометричні паспорти та кінець світу: чого боятися православним?

Не встигли вщухнути пристрасті з ІПН, як знову «впровадження в Україні біометричних документів впродовж останніх кількох років викликає занепокоєння у багатьох вірян Української Православної Церкви».

Саме це занепокоєння деякої частини православних громадян України і послужило приводом для звернення Священного Синоду УПЦ до Президента, прем’єр-міністра та спікера Верховної Ради. З цього звернення, власне, і була взята наведена вище цитата.

Втім, це не перший випадок в історії Православної Церкви, коли в її огорожі виникала дискусія, викликана есхатологічними очікуваннями, навіяними у першу чергу текстами з Апокаліпсису.

Одкровення Іоанна Богослова (Апокаліпсис), мабуть, найтаємничіша та найзагадковіша книга Святого Письма. Вже один факт того, що Апокаліпсис став фактично останньою книгою, включеною до канону Нового Завіту, говорить багато про що. Між іншим, на православному Сході цей процес супроводжувався серйозними труднощами.

І дійсно, тема останніх часів завжди хвилювала й досі продовжує хвилювати людські уми. У першу чергу це стосується християн, причому незалежно від їхньої конфесійної приналежності, від того чи іншого історичного періоду існування Церкви.

Вже перші християни цілковито жили есхатологічними очікуваннями, перебуваючи у твердій впевненості швидкого кінця світу та Другого Пришестя Христа Спасителя. Трохи пізніше (близько 400-го року н. е.) великий учитель Церкви святитель Іоанн Златоуст попереджав своїх сучасників про наближення кінця світу та прихід антихриста. Не менш сильними були есхатологічні очікування і на Русі: у 1492 році, коли за старозавітним літочисленням виповнювалося 7 000 років з дня створення світу, на Русі не складали пасхалію, будучи твердо впевненими у неминучому кінці світу. Чекали біди і в 1666, і в 2000 роках.

А вже на роль антихриста претендентів у світовій історії було хоч відбавляй: імператор Нерон, Петро Перший, Наполеон, Сталін, Гітлер і т. д. Не менш драматична ситуація складалася і з так званою «печаттю антихриста», з якою нерідко ототожнювалися численні переписи населення, виправлення богослужбових книг, посвідчення особи, паспорти (особливо перші радянські паспорти, що вводились в СРСР у період жорстоких гонінь на Церкву) і т. д.

Насправді, в усьому цьому немає нічого дивного чи незвичайного, бо, без сумніву, не тільки Апокаліпсис, але й все Святе Писання буквально пронизане есхатологічними очікуваннями, а тема антихриста і останніх часів звучить в Писанні не просто як прохідна, але як така, що вимагає серйозного богословського осмислення. Осмислення, в процесі якого цілком допустимі дискусії та різнодумства, цілком здатні, на думку Святого апостола Павла, сприяти духовному та інтелектуальному розвитку християнина: «бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені» (1-е Коринт. 11:18).

Однак, на жаль, не завжди ці дискусії проходять на належному богословському рівні. Нерідко вони стають приводом до ослаблення любові між православними християнами, причинами сварок, суперечок, образ і взаємних звинувачень у зубожінні віри, фанатизмі та богословській безграмотності. Часом доходить до того, що ті, хто відмовився від біопаспортів або ІПН, і ті, хто не зробив цього, дивляться один на одного як на ворогів Церкви, ворогів Православ’я.

Хоча, якщо подивитися на цю проблему збоку поглядом неупередженого дослідника, для такої конфронтації немає ані найменшого приводу, бо навряд чи хтось з вірних чад Церкви сумніватиметься у наступному.

По-перше, «новий світовий порядок» – це не міф, а передбачене Писанням суспільство, до якого рухається людська цивілізація і в якому вже неможливо буде жити християнам. Все у житті людини часів антихриста, від банальних покупок в супермаркеті до релігійних переконань, буде контролюватися державою. І в цьому сенсі царство антихриста в категоріях політології справді можна буде назвати не тільки глобальним і навіть не тільки авторитарним, але й тоталітарним, оскільки за своєю суттю воно претендує на контроль над переконаннями громадян. Апокаліпсис це виражає знаменитою фразою про знамено, яке антихрист ставить на чоло і на праву руку людини (Об’явл. 13, 16-17). Десниця – це образ дії, чоло – образ думки.

І більш ніж імовірно, що настільки суворий контроль над життям своїх громадян держава (у свою чергу контрольована антихристом) буде здійснювати через електронні засоби спостереження. Електронна пам’ять, що зберігає всі дані про життя громадянина, електронні гроші, які фіксують покупки та інше, дозволять державі стежити за такими дрібницями приватного людського життя, які вислизали з-під контролю навіть радянської системи.

Коротше кажучи, для «нормального» життя в суспільстві часів антихриста від людини вимагатимуть підтвердити своїми справами вірність антихристовій ідеології. Для тих же, хто не зробить цього, будуть передбачені суворі заходи впливу, що позбавлять їх безлічі привілеїв: можливості влаштуватися на роботу, торгувати та здійснювати покупки, отримувати пенсію тощо. Тобто за фактом ці люди стануть ізгоями, що опинилися на узбіччі життя, бо навіть живучи в місті, вони будуть відчувати себе, немов пустельники.

По-друге, знову ж таки, ні у кого не викликає сумнівів той факт, що основна вина за торжество антихриста лежить не на «масонах» чи інших, уявних або дійсних, ворогах Церкви Христової, а на самих християнах. Християни втомилися бути християнами – ось чому ослабне світло. Християнам захотілося бути ще кимось, захотілося спробувати призабуту язичницьку духовну «екзотику» – ось чому темрява знову пошириться по всій землі: «Здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували; вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться» (2 Тім. 4,3-4).

Мабуть, це головна вість християнської апокаліптики. На думку преподобного Єфрема Сирина, особливість останньої історичної трагедії людства буде полягати в тому, що люди самі оберуть собі нову віру і нових владик, самі відкриють світ для «князя темряви» і «з усім бажанням стануть його союзниками».

І по-третє, з чим усі згодні, так це з тим, що, хоч би яким не був страшним прихід антихриста, все ж його царювання ще не настало, тож, поки ще немає і не може бути ніякої печаті антихриста в наші дні. Та й для прийняття цієї печаті необхідно буде свідоме волевиявлення кожної конкретної людини (тож прийняти печать звіра непомітно для себе не вийде). Та й з тим, що сумнозвісні біопаспорти або ІПН не є печаттю антихриста, сьогодні згодна більшість православних віруючих (від ієрархів і священнослужителів до мирян).

Але раз всі ці тези не викликають у нас нарікань, тоді про що ми сперечаємося? Гадаю, відповідь можна знайти у відомому творі К.С. Льюїса «Листи баламута», де старий, багатий досвідом спокушання людей біс говорить молодому бісеняті: «Ми направляємо жах кожного покоління проти тих пороків, від яких небезпека у цей момент найменша, і направляємо його схвалення на доброчесність, найближчу до того пороку, який ми намагаємося зробити властивим часу. Гра полягає в тому, щоб вони бігали з вогнегасниками під час повені і переходили на той бік човна, що майже вже під водою».

І дійсно, поки ми ламаємо списи з приводу біопаспортів та ІПН, сперечаючись про те, чи треба їх приймати, чи ні, від нас вислизає той факт, що поступово ми перестаємо бути християнами, перестаємо бути учнями Христовими, бо «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). Адже поки ми боремося з псевдопроблемами і не бажаємо почути один одного, саме любов непомітно йде з наших сердець. Хіба це не більша послуга антихристу, ніж прийняття біопаспорта або ІПН?

Любов вимагає, щоб ми передусім постаралися зрозуміти співрозмовника і поступилися йому (догодити ближньому) у другорядних речах, втілюючи тим самим в життя один з основних християнських принципів духовного життя: «У головному єдність, в другорядному різноманіття, у всьому любов».

Так може, дотримуючись цього принципу, нам, християнам, варто почути Боже попередження про останні часи: «Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа» (2 Хрон. 20,15)? Може, варто замислитися над тим, що найважливіша війна для християнина – це не війна з глобалізмом, біопаспортами або ІПН, а війна з самим собою, з тим гріхом і пристрастями, які гніздяться всередині кожного з нас і які будуть головною причиною нашого відчуження від Христа і його Царства?

Втім, точно так само навряд чи варто засуджувати тих, хто відмовляється від нових документів, кодів і намагається в міру сил протистояти тотальному контролю над особистістю. Адже не можна виключати ситуацію, згідно з якою, відмовляючись від біопаспорта, людина намагається хоч якось вийти з поля тотальної залежності від зовнішніх умов життя, що засмоктують багатьох з нас у гріховний вир мирської суєти, позбавляючи свободи бути не тільки християнами, але й людьми взагалі. У цьому випадку, якщо, звичайно, людиною не рухає почуття горделивого усвідомлення себе борцем з тотальним контролем, глобалізацією, масонами і т. д., відмова від біометричних документів цілком може стати частиною особистісної аскетичної боротьби людини зі своїми пристрастями (в першу чергу з палкою прихильністю до комфортного, ситого, безпроблемного життя в суспільстві споживання). Хоча і тут цей крок, у відриві від усієї повноти аскетичних методів боротьби з пристрастями і гріхом, навряд чи може принести людині хоча б найменшу користь.

Закінчити цю статтю мені б хотілося закликом до того, щоб у міру можливостей серед православних християн, з одного боку, стало якомога менше розмов про антихриста, а з іншого – більше спрямованості до Христа та очікування Його Другого Пришестя. Бо нам, християнам, якщо, звичайно, ми дійсно ними є, не слід боятися останніх часів і тим більше не слід молитися про відстрочку кінця світу. Адже Апокаліпсис і, отже, Біблія закінчуються словами: «Прийди, Господи Іісусе!».

Ось чому чимало святих отців Церкви і, зокрема, преподобний Єфрем Сирин вважали, що Христос не сказав про точний час свого повернення. Для того, щоб християни всіх поколінь чекали на Нього і сподівалися, що їхні очі, а не очі іншого, в плоті своїй узрять Бога!

Доктор богослов’я ієромонах Іоанн (Курмояров)


Соціальні мережі та сервіси:


З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Соціальна мережа для тих, хто допомагає дітям