Чому православні та католики святкують Пасху в різні дні?

Пасха

Пасха вперше була відсвяткована в той день, коли ізраїльський народ був звільнений Богом від рабства єгипетському фараону. Події, які були пов’язані з цим звільненням, а також порядок святкування Пасхи у Старому Завіті, тобто до Воскресіння Христа, описані в біблійній книзі Вихід.

Саме слово «Пасха», по-єврейськи «песах», означає «перехід». І в духовному сенсі воно означає не стільки свободу від рабства фараону, скільки свободу від рабства гріху.

Євреї святкують Пасху завжди в чітко встановлену дату, а саме 14 нісана, незалежно від того, в який день тижня це станеться. Досі в богослужбових цілях іудеї використовують так званий «місячний календар». Тому Пасха хоча й святкується певного числа, все одно постійно пересувається.

Господь Іісус Христос помер на Хресті у п’ятницю, 13 нісана, тобто напередодні іудейської Пасхи. У Євангелії ми читаємо, що іудеї хотіли зняти тіла розп’ятих у п’ятницю після обіду, коли, власне, і починалося святкування Пасхи. З цього випливає, що Христос Воскрес на наступний день після єврейського свята Пасхи, а саме, в перший день тижня, який сьогодні у православних називається воскресінням. Отже, запам’ятаймо цей важливий момент – Христос воскрес після єврейської Пасхи і в перший день тижня (на чому роблять акцент майже всі євангелісти).

Проте, незважаючи на це, майже до третього століття деякі церкви Малої Азії святкували Пасху разом з євреями, тобто 14 нісана. Таке ставлення до свята не відповідало євангельським вказівкам, і тому не дивно, що наприкінці другого століття папа римський Віктор звернувся до малоазіатських єпископів із погрозою відлучення їх від Церкви за такий підхід до святкування Воскресіння Христового. В кінцевому підсумку, відлучення не відбулось, бо папу переконали в тому, що питання це не віронавчальне, а швидше дисциплінарне.

Але на цьому суперечки не вщухли і Церква продовжувала хвилюватися з цього питання аж до Першого Вселенського Собору (325 року). На цьому Соборі було прийнято остаточне та обов’язкове для всіх рішення про те, що Пасха святкується завжди в недільний день, і завжди після єврейської Пасхи, а християнська Пасха має відзначатися в першу неділю після першого повного місяця після весняного рівнодення. У зв’язку з неспівмірністю сонячного та місячного циклів, яким вона зіставляється, дата свята з роками зміщується за часовою шкалою в межах з 22 березня по 25 квітня за юліанським календарем. Практично на кожен рік вона визначається розрахунковим шляхом.

Юліанський календар, яким користується Православна Церква, заснований на сонячно-місячній системі розрахунку. Внаслідок чого рік виходить довшим на 11 хвилин 14 секунд від року астрономічного. Через це день сонячного рівнодення, який у 325 році був 21 березня, до кінця шістнадцятого століття змістився на десять днів назад, тобто на одинадцяте березня.

Крім того, на одному з Помісних Соборів четвертого століття було прийнято правило, згідно з яким Воскресіння Христове не могло святкуватися разом з іудейською Пасхою, бо це би суперечило Священному Писанню. І от саме цього другого правила католики не дотримуються. Тому у них Воскресіння Христове може збігтися з іудейською Пасхою, як це було в 2013 році, а з 1851 по 1951 роки таких збігів було цілих 10.

Окремо треба сказати і про різні календарі Православної Церкви та Католицької. В 1582 році папа римський Григорій створив комісію, яка зайнялась реформою календаря. До цього Церква користувалась (і користується досі) Юліанським календарем, який враховує фази не лише сонця, але й місяця, а також деякі інші параметри. Таким чином дата повного місяця, вирахувана за Григоріанським календарем, відрізняється від древнього календаря Церкви приблизно на 3-4 дні.

Отже, є як мінімум три відмінності святкування Пасхи у православних та католиків: 1) православні користуються Юліанським календарем, а католики – Григоріанським; 2) дата повного місяця у православних відрізняється від тієї, що у католиків на 3-4 дні; 3) православні ніколи не святкують Воскресіння Христове разом з іудейською Пасхою.

Давня традиція святкування Пасхи, на жаль, нерідко піддається остракізму з боку тих, хто відзначає це свято в інший день чи не відзначає зовсім. Так, кілька днів тому, відомий у Львові телеведучий Остап Дроздов розкритикував практику Церкви, яка дотримується Юліанського календаря в обчисленні дати святкування Пасхи. Зокрема, він назвав давню традицію відзначати Воскресіння так, як його відзначає наша Церква, «рускомірною» і «дикою», а традицію, якій слідує Католицька Церква, він вважає «цивілізованою».

Швидше за все, Остап не знає, що сьогодні Православну Пасху у відповідності з Євангелієм, давнім календарем та канонами Церкви відзначають не лише в Україні та Росії, але й у багатьох країнах Європи та світу. Приміром, на державному рівні, з офіційним вихідним святкують Пасху в таких країнах, як Болгарія, Греція, Кіпр, Румунія, Сербія, Чорногорія, Боснія-Герцеговина, Молдова, Македонія, Албанія, Білорусь, Грузія, Сирія, Ефіопія, Єгипет. Також разом з цими країнами Пасху святкують Єрусалимська Православна Церква та Свята Гора Афон. Тому слова Дроздова не лише свідчать про відсутність елементарної освіти і такту, але й можуть трактуватись як образа для православних віруючих як України, так і багатьох інших країн світу.

Хоч би як там не було, а Воскресіння Христа – це воістину епохальна подія, яка докорінно змінила хід людської історії. Але, найголовніше, вона продовжує змінювати людські душі, адже, якщо Христос не воскрес, то, як сказав апостол Павло, «проповідь наша даремна, даремна також віра ваша».

Протоієрей Тарасій Забудько



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *