Як відрізнити правду від брехні?

Як відрізнити правду від брехні?

На пасхальному тижні за богослужінням ми багато разів співаємо: «Воскресіння Христове видівши». Певно, хтось замислювався, чи можемо ми бути безпосередніми свідками Христового Воскресіння? Без сумніву, щоразу ми виходимо за рамки часу і стаємо справжніми учасниками тих давнішніх євангельських подій, коли починаємо очищати свою душу й тіло від гріха. Сам Господь у Заповідях блаженства про це говорить: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Мв. 5:8).

Коли ми грішимо, гріх затьмарює наші духовні очі й не дає розпізнати, де добро, а де зло, де правда, а де кривда. Через це ми робимо в житті багато помилок, мучимо себе та оточуючих і врешті-решт прирікаємо на вічні загробні муки. Коли ж ми звільняємо власну душу від гріховних пристрастей, тоді нам легше відрізнити світло від пітьми, а любов від її підробки.

В епоху швидкого розвитку ЗМІ все частіше гріх видається за норму життя. Перед нами, християнами, зараз стоїть дуже непросте завдання: не лише самим навчитися правильно визначати, де добро і зло, а й бути відважними свідками правди для інших людей, не боятися речі називати своїми іменами. Це може викликати ненависть і гоніння проти нас, але Господь всіх втішає словами: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно наговорювати всяке слово лихе… Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах» (Мв. 5:11, 12).

У Євангелії, яке нині читали, Христос пройшов крізь закриті двері в Сіонську горницю, де були зібрані через страх від іудеїв Його учні, привітав їх миром і дарував їм Духа Святого для прощення гріхів. Спаситель сказав: «Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, затримаються» (Івана 20:23). Так було встановлено Таїнство Покаяння. Якби не було цього Таїнства, тоді б світ давно вже перестав існувати, бо через накопичення гріхів ми знищили б самих себе, а ще раніше оточуючих. Як ми маємо потребу кожного дня омивати своє тіло від бруду, так само душа потребує регулярного очищення від гріхів. Таким місцем для очищення душі є Церква Христова. Господь каже: «Якщо [ваші гріхи] будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони» (див. Іс. 1:18).

Нині з’явилося багато релігійних спільнот, які хоча й обіцяють звільнення від гріхів, але не можуть цього зробити через те, що їхні лідери самі порушили Закон Божий і відпали від церковної єдності. У Церкві вчать вірності, смиренню, справжній любові, чесності, самозреченню, послуху, а яке моральне право вчити мають люди, які через власні властолюбиві амбіції чи політичний розрахунок розкололи Церкву і тим самим зреклися всіх цих чеснот?

Водночас вони дуже ретельно стежать, щоб найменшу нашу помилку в церковному чи особистому житті використати як доказ того, що ми служимо не Христу, а політикам, і таким чином виправдати свій гріх розколу.

Треба зрозуміти, що, як сказав Сам Христос, Він прийшов кликати не «праведних, а грішників до покаяння» (див. Мв. 9:13). Дійсно, усі ми багато грішимо, але основна різниця між нами і розкольниками не в кількості гріхів чи добрих вчинків, а в загальному ставленні до гріха. Можна впасти у серйозний гріх, але знайти благодатні сили для того, щоб встати з багнюки гріха, щиросердно покаятися і йти далі дорогою спасіння; а можна тішитися своєю праведністю і замість каяття у грісі розколу повсякчас оправдовувати себе політичною доцільністю й таким чином самим гинути та вести за собою на загибель тисячі людей. Не просто так святитель Іоанн Златоуст стверджує, що гріх розколу не змивається навіть мученицькою кров’ю.

Коли святий апостол Фома на власні очі переконався в тому, що Христос дійсно воскрес, то він вигукнув: «Господь мій і Бог мій» (Івана 20:28). Хоча Господь вознісся на небо й сів одесную Отця, але в той же час Він обіцяв бути серед нас до кінця віку. В Його реальній присутності серед нас за двохтисячолітню історію християнства могли переконатися мільйони людей, з-поміж яких є багато преподобних та мучеників, що жертвували навіть своїм життям, щоб бути з Христом. Його присутність ми відчуваємо й нині кожен раз, коли з вірою та благоговінням молимося, каємося в гріхах, беремо Причастя. Тому ніколи не піддаймося на злу брехню і політичну пропаганду тих, які відпали від Господа і Його Святої Церкви, а дорожімо Божою присутністю серед нас. Амінь!

Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркелла (Павука). Проповідь виголошена в церкві святителя Миколая м.Калуш Івано-Франківської і Коломийської єпархії



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Допоможемо дітям жити завтра...