Андріївська церква у Києві – палацовий храм Романових

Андріївська церква у Києві

Андріївська церква у Києві — пам’ятка архітектури та монументального живопису XVIII сторіччя, православна церква на честь Святого Андрія Первозванного – небесного покровителя династії Романових – руських і російських царів та імператорів.

Існує літописний переказ про заснування Києва, який наводиться Нестором Літописцем у «Повісті временних літ». Літопис описує подорож апостола Андрія з Корсуня до Риму через Руську землю, розповідає про те, як він поставив хрест на дніпрових кручах та провістив виникнення тут великого міста, осіянного Божою благодаттю. Свого часу переказ про апостола Андрія знайшов своє широке застосування й у світській ідеології. З XI століття у гострій боротьбі з Константинополем і Римом Русь прагнула утвердити свою самостійність. Тому не тільки релігійне, але й політичне значення оповіді про Андрія Первозванного добре розумів Імператор Петро І (Великий), за часів правління якого у 1699 році була заснована найвища нагорода Російської імперії — орден Андрія Первозванного, а на кораблях військово-морського флоту Росії було піднято біло-блакитний Андріївський стяг.

Андріївська церква розташована на крутому правому березі Дніпра, на Андріївській горі, східніше Старокиївської гори, над Подолом. Вниз від неї йде Андріївський узвіз, який з’єднує верхнє місто з нижнім.

Церква збудована у 1747–1762 роках у стилі руського бароко за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі в пам’ять відвідин Києва Російською Імператрицею Єлизаветою Петрівною, на місці, де раніше знаходилася Хрестовоздвиженська церква (з XIII по XVII ст).

Храм задумувався як місце молитви монарших осіб під час відвідування ними Києва. Разом із Маріїнським палацом Андріївська церква є частиною єдиного архітектурного ансамблю.

Будівля церкви однокупольна з п’ятибанним завершенням має форму хреста (31,5–22,7 м), в кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, що відіграють роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами й прикриті трьома парами колон з капітелями коринфського ордеру. Висота церкви — 46 м, з хрестом — 50 м (з підклітом — 64 м); довжина — 30 м, ширина — 23 м.

Внутрішнє оздоблення церкви, розроблене Ф.-Б.Растреллі, ближче до стилю бароко. Воно було виконане Михайлом Чвіткою, Яковом Шевлицьким, Василем Клецковським, Григорієм Левицьким, І. та В. Зиміними, П. Ржевським та іншими.Іконостас церкви оздоблено різьбленим позолоченим орнаментом, скульптурою й живописом, який створений з 1754 по 1761 рік. Різьблені деталі іконостасу, за ескізами та малюнками Ф.-Б. Растреллі, створили майстри Йосип Домаш, Андрій Карловський, Матвій Мантуров, Давид Устарс, Христофор Орейдах та Йоган Цунфер, монтувальними роботами керував майстер Йоганн Фрідріх Грот. Позолотні роботи виконували Франсуа Лепренс та Іван Євстифеєв. Над живописом іконостасу працювали Іван Вишняков з учнями (Олексій Бєльський, Олексій Поспєлов, Андрій Єрошевський, Петро Семенов, Іван Фірсов), та Олексій Антропов. Антропову належать ікони «Зішестя Святого Духа на апостолів», «Нагорні проповіді Христа» (прикрашають кафедру), композиція «Таємна вечеря» (у вівтарі). У церкві є полотна «Вибір віри князем Володимиром» Йоганна Еггінка та «Проповідь апостола Андрія» (бл. 1847 р.,) Патона Бориспольця; живопис у вівтарній частині церкви на зворотній стіні іконостаса створили художники І. Роменський, Іван Чайковський та Григорій Стеценко. У будівництві також брали участь майстри-каменярі Я. Бублик, Г. Горох, Степан Ковнір, М, Новаківський. Будівельними роботами керував московський архітектор Іван Мічурін.

У серпні 1767 року Андріївська церква була освячена. 1768 року храм передано Київському магістрату, пізніше — Київській міській думі.

У 1932 році комуністи відібрали храм у Православної Церкви, за рішенням радянського уряду богослужіння в храмі було заборонене. У 1935 році церква на правах філії увійшла до складу історико-культурного заповідника «Всеукраїнське музейне містечко». У 1939 році в ній розміщується філія Софійського антирелігійного музею. В роки Другої світової війни в Андріївській церкві були поновлені богослужіння, але у 1961 році церкву знову закривають для богослужінь. 10 липня 1962 року Андріївську церкву було передано на баланс Держбуду УРСР, 10 січня 1968 року — Державному архітектурно-історичному заповіднику «Софійський музей». 10 вересня 1968 року Андріївська церква відкривається як архітектурно-історичний музей-філія заповідника. З 1987 року храм входить до складу Національного заповідника «Софія Київська».

Після розпаду СРСР і проголошення незалежності України Андріївську церкву не було повернуто Православній Церкві. З 2001 року пострадянською владою храм передано розкольницькому угрупованню «Українська автокефальна православна церква».

18 жовтня 2018 року, за ініціативи «президента України» Петра Порошенка, Андріївська церква була передана у безоплатне постійне користування Вселенському (Константинопольському) патріархату в рамках торгу з «визнання» українських розкольницьких угруповань («УАПЦ» і «УПЦ КП») та створення неканонічної ставрології Константинопольського Патріархату в Україні. Для цього майданною «Верховною Радою» навіть було прийнято окремий закон (№ 2598-VIII).



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Потрібна допомога

Зупиніть громадянську війну в Україні!