Лагідні успадковують землю, або Чому не варто братися за зброю

Лагідні успадковують землю, або Чому не варто братися за зброю

Якось я розмовляв в Мережі з православною людиною, яка говорила про свою готовність захищати Церкву зі зброєю в руках – принаймні, налякати рейдерів стволом, коли вони прийдуть забирати храм.

Це бажання зрозуміло – але слідувати йому не варто,і я спробую пояснити, чому. Я розумію людей, які готові боротися за свої святині. Я розумію гнів, який закипає, побачивши нахабне торжествуюче зло. Я розумію це бажання поставити негідників на місце, клацнути затвором і побачити, як вираз глумливого нахабства зміниться страхом.

Але ми покликані до чогось зовсім іншого. Якось я читав історію про те, як ченці на півночі Європи сповістили якомусь варварському вождю Євангеліє. Вождь глибоко засмутився, що на місці євангельських подій не було його з дружиною, – вже він би не дав Господа в образу! Вже він би схопив свою вірну сокиру і розтрощив черепа і Пілату, і первосвященикам, і фарисеям, і римським воїнам, і взагалі всім ворогам Господа!

Навряд чи, втім, вождь зі своєю невеликою групою соратників зміг би протистояти всьому римському гарнізону – але справа не в цьому. Справа в тому, що Господь міг закликати собі на допомогу дванадцять легіонів ангелів – і не став цього робити. Якби він хотів, щоб черепи його ворогів були розтрощені, він би обійшовся без допомоги простодушного вождя. Він зціляв словом, втихомирював бурю і воскрешав мертвих, і якби він хотів умертвити своїх ворогів, він би впорався Сам.

Щире бажання вождя заступитися за Господа так, як він вміє – з сокирою в руках, – зрозуміло, навіть, можливо, поважно. Але це не те, чого хоче Господь.

Рішучий, поривчастий апостол Петро клявся, що не зречеться Господа, – можливо, він бачив перед собою бій, вирішальну сутичку, коли треба буде кинутися на мечі супротивників. Але в реальності від нього знадобилося інше – залишаючись беззбройним і в оточенні ворогів, не відректися від Господа. Не готовність до насильства, а готовність не забоятися перед обличчям насильства.

Господь вимагає більш важкої мужності, ніж мужність воїна,– мужності свідка Христової істини перед лицем ворожнечі, наклепу, грубої несправедливості і насильства. Свідок аж ніяк не пасивний, він не уникає конфронтації – він мужньо протистоїть ворогам істини. Але він протистоїть так, як це робили апостоли і всі святі, славні і добропереможні мученики – словом свого свідчення. Як ті літні беззбройні жінки, які відстоюють храми від захоплень.

Щире бажання вождя вступитися за Господа з сокирою в руках зрозуміло. Але це не те, чого хоче Господь.

Спокуса відповісти на зло і насильство збройним насильством зі свого боку – це страшна пастка. Ворогам Церкви тільки того і потрібно, щоб ви вийшли з рушницею.

Насильство і вбивство – це їхня територія, яку вони контролюють і на якій легко вас розіб’ють – якщо тільки їм вдасться вас на неї виманити. Там їхні ресурси набагато перевершують Ваші; у них набагато більше і стволів, і готовності до вбивства.

При цьому вороги володіють ще одним ресурсом – ресурсом масової брехні. Будь-яке кровопролиття буде подано як свідчення крайнього зла і суспільної небезпеки Церкви, і обов’язково використано для посилення репресій проти неї.

Люди Церкви можуть і повинні боротися на тій території, де перевагою володіють вони, а їхні противники слабкі – на території віри і істини, на території правди і законності.

Звичайно, світ сей впевнений – і хотів би запевнити всіх, – що істина не має значення, а значення мають гроші і стволи. Але ми пам’ятаємо історію Церкви: як спочатку маленька група беззбройних і небагатих людей поступово, прикладом християнського життя, словом свідчення свого і мужністю перед лицем гонінь перемогла наймогутнішу імперію того часу, Римську. Тому що у Церкви був дар Святого Духа, і саме через неї в історії діяв (і діє) той, хто є владикою людської історії. Як говорить апостол, «Діти! ви від Бога, і перемогли їх, бо Той, Хто в вас, більше того, хто у світі» (1 Іоан. 4, 4).

Хоча зло в цьому світі охоче вдається до насильства, його основний інструмент – це омана, обман, вміння прикинутися ангелами світла й слугами правди (2 Кор. 11, 14, 15). Воно зазнає поразки не від насильства, а від істини, яка робить його брехливі хитрощі очевидними. Як у казці К. С. Льюїса з фальшивого Аслана злазить левова шкура, і всі бачать звичайного осла.

Коли єпископи Української Православної Церкви (за винятком двох перебіжчиків) відмовилися йти на скликаний політиками «об’єднавчий Собор» – це приклад того, як істина перемагає. Без стрільби, навіть без бійки, не кажучи худого слова. Недруг розставляє сіті, розкладає приманки, намагається діяти, як він вміє і звик – погрозами і посулами, – а люди в ці сіті просто не йдуть.

Коли Помісні Православні Церкви ухиляються від визнання нової структури – а деякі з них прямо і недвозначно її засуджують, – це теж перемога. Причому перемога, досягнута не грошима і не стволами – а словами. Твердістю перед обличчям всіх спроб спокусити або залякати. І – це важливо відзначити – мудрим спокоєм перед обличчям провокацій.

Адже противникам Церкви важливо не тільки захопити храми і вигнати вірян; їм важливо переконати весь світ – і перш за все православний світ – в тому, що це було законно, правильно і завгодно Богу. Що патріарх Варфоломій і його оточення – не люди, що піддалися, як і багато до них, вічній спокусі гордості і владолюбства, а, навпаки, богопоставлені пастирі Всесвіту. Що глобальна імперія, яка стоїть за ними, не просто прагне – як усі імперії – до розширення своєї влади, а піклується про справедливість і благо людей у всьому світі.

Коли люди – беззбройні і, здебільшого, фізично немічні – відстоюють свої храми, коли люта ненависть і насильство одного боку натикається на лагідну твердість іншого, зло зазнає поразки. Навіть коли вірян виганяють, і вони служать десь в приватних будинках, переможцями виявляються вони, а зло втрачає в своїй здатності спокушати, обманювати і маскуватися.

Сучасні інформаційні технології можуть робити весь світ свідком того, що відбувається в далекому селі – зокрема, того, як з ошуканців злазять їхні маскувальні шкури, будь-то левові чи овечі.

Противникам Церкви важливо не тільки захопити храми і вигнати вірян; їм важливо переконати весь світ, що це було законно, правильно і завгодно Богу.

І ось тут силам зла і обману дуже важливо, щоб в руках у захисників Церкви з’явилися не ікони і не Євангеліє, а смертоносні стволи. Тоді з цього можна буде зробити картинку для всього світу: це, мовляв, адепти нової держструктури – люди лагідні і людинолюбні, яким загрожують страшні бандити. А по відношенню до бандитів доречні найсуворіші заходи. І люди, які бачать це з боку, можуть і повірити – або, принаймні, потиснути плечима: мовляв, ви всі там гарні, розбирайтеся самі.

Є й інше, може, навіть більш важливе міркування. Савл був жорстоким гонителем Церкви. Що, якби він отримав кулю – ну, куль тоді не було, стрілу або кинджал – від людини, яка побажала б таким чином захистити церкву? Адже в цьому страшному ворозі і гонителі Савлі був би убитий і майбутній великий апостол Павло.

Церква вірує в покаяння – найдурніші і зліші люди можуть покаятися і примиритися з Богом. Страшно позбавити життя людину – хоча б і погану, може, саме погану особливо. Адже проживи вона ще якийсь час, вона могла би покаятися – а так ви доставите її душі прямо до диявола.

І вже точно не варто брати з собою ствола, щоб «тільки полякати». А що, якщо вони не злякаються чи самі дістануть стволи, і ви вистрілите, щоб встигнути першим? Нерідко кров проливається і тоді, коли ніхто не збирався її проливати – просто стволи мають тенденцію стріляти.

Так, гнів і лють людей, які стикаються з грубим і нахабним злом, зрозумілі, але, як говорить Слово Боже, «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло, бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують! А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його, а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!» (Пс.36:8-11).

Сергій Худієв



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *